За один день аж дві новини, які потенційно мають роздратувати американців. Спочатку генпрокурорка з перевищенням повноважень, без правових підстав звільняє прокурора САП у справі Ротердам+. При цьому навіть на словах вона відкрито стає на бік потерпілої сторони — Нікопольського заводу феросплавів Ігоря Коломойського. Того самого на якого накладені санкції США.
.
А на випадок, якщо американці цього не помітять прозвучав і контрольний — сьогодні на сайт КМУ повісили законопроект, що дозволяє уряду звільняти і призначати директора НАБУ, органу незалежність якого підтримують США.
.
Я розумію, що це робить не Зеленський, який об’єктивно зацікавлений в успіху переговорів. Але, друзі, ХТО настільки впливовий, що МОЖЕ НАКАЗУВАТИ ГЕНПРОКУРОРУ І УРЯДУ?
Даю підказку — думаю це той кріт, який злив спецоперацію із затримання найманців Вагнера, якого й досі не вичистили з оточення президента.
Ми часто можемо чути від наших партнерів месседжі, або сигнали, які пересічному спостерігачу можуть здатися м’якими, дипломатичними. Але для людей які вміють їх зчитувати та розуміти, такі сигнали можуть демонструвати застереження, загрозу або останнє китайське попередження.
На жаль команда Зеленського сигнали та натяки розуміють погано. Але саме зараз їй доведеться швидко вчитися, якщо ми хочемо продовження підтримки США в боротьбі з Росією.
Американці та міжнародні фінансові організації вже давно відкрито говорять із неприхованим роздратуванням: «час припиняти вакханалію з наступом на антикорупційну реформу та реформу корпоративного врядування. І не тільки припиняти, але і повернути все поламане на місце. Якщо вам справді потрібні партнери в протистоянні Кремлю».
Маніпулятивне знесення наглядової ради Нафтогазу та призначення очільника з порушенням закону про запобігання корупції – ці дві події стали останньою краплею в терпінні наших західних партнерів.
Їх мовчанка щодо нападок на електронне декларування, спроб повернути регулювання цін, намагань змістити НАБУ в Офісі Президента чомусь сприйняли як слабкість.
Так само, як і Путін сприймав, як слабкість, «крайню стурбованість» щодо вторгнення в Україну, а зараз отримує санкції, війська НАТО в Чорному морі та на кордонах та консолідацію західних країн, так і Зеленський не зміг усвідомити «крайню стурбованість» щодо відкату антикорупційних реформ і теж матиме наслідки.
Україна, безперечно, потрібна США для стримування імперської Росії. Але часи, коли Америка готова була сказати «Він сучий син, але він наш сучий син» давно пройшли.
Жорстка реакція на звільнення Наглядової ради була лише першою ознакою того, що партнерам увірвався терпець. З критикою цього рішення висловилися і фінансові організації, і державний департамент, і ЄС і Велика Британія.
Стало зрозуміло, що при такій поведінці України ні інвестицій ні кредитів в нас не буде. А діра в бюджеті, розтрачений ковідний фонд та виплати по боргах восени нікуди не ділися. України якщо ще не падає в безодню, то упевнено в неї заглядає.
Яких ще сигналів треба владі, щоб зрозуміти, що свято непослуху закінчилося?
Голова державного департаменту США Блінкін напередодні візиту чітко озвучує умови підтримки: боротьба з корупцією та реформи.
Голова комітету із закордонних справ литовського Сейму в інтерв’ю «Європейській правді» каже ще більш прямо: «У вас ще 3,5 роки залишилося, коли ви маєте «дах» Байдена.»
Та наші західні партнери вміють говорити не тільки сигналами.
Злив тексту розмови голови офісу президента Єрмака, який обіцяє Трампу розслідування проти сина Байдена – не просто сигнал «ми все знаємо».
Це і спосіб показати Зеленському вихід з ситуації, в яку він себе загнав.
Адміністрація Байдена вже не очікує обіцянок. Їм потрібно, щоб нова влада поставила на місце те, що необережно поламала. І публічно покарала винних.
Про готовність приймати жертви свідчить також просторий лист незалежних директорів Наглядової ради Нафтогазу. Там чітко сказано – «уряд повинен виправити нанесену шкоду». В перекладі на мову, зрозумілу випускникам КІМО, це означає звільнити Вітренка, який вже ламає всі досягнення команди, та призначити повноцінний та прозорий конкурс.
Вітренко вже відреагував наказом про обов’язок узгодження з ним будь-яких публічних виступів працівників Навтогазу.
В Офісі, судячи з усього натяки зрозуміли, і вже перевіряють громадську думку зливами щодо «відповідальності уряду за таке рішення».
Але час, коли можна було все валити на уряд теж, вочевидь, пройшов.
Архітектор «переможних» рішень відомий всім. І судячи з останнього інтерв’ю його колишнього (чи теперішнього) приятеля Ігоря Новікова, перші щури з команди Єрмака вже спакували речі та відправилися шукати інший корабель.
Від того, як Зеленський розрулить цю ситуацію залежать не просто стосунки з ЄС, США та Британією , не тільки доля реформ та добробут.
Від цього залежать і перспективи нашого протистояння з Росією. В Москві це, до речі, добре розуміють.
Тому питання стоятиме гостро і Зеленському варто обрати чи він з Україною чи з Єрмаком. Бо Єрмак явно не з Україною.
5-6 травня держсекретар Сполучених Штатів Ентоні Блінкен відвідує Україну в межах свого європейського турне. Президент Джо Байден не раз давав зрозуміти, що Україна буде одним із пріоритетів американської зовнішньої політики. Але чого конкретно вдалося досягти за перші 100 днів новій владі? Чому такий важливий візит Блінкена до Києва? І яких імпульсів Україні ще чекати від США?
Дело Антоненко.. Аваков и Зеленский нашли время, чтобы спрыгнуть с этого дела:
