Гібридна — не Друга Світова

70

 Історією я цікавлюся зі школи. Я автор багатьох десятків статей з військової історії. І от уявіть собі, що описуючи бойовище часів наполеонівських війн, я пишу щось типу: «Головною помилкою Бонапарта було те що він не озброїв третину своїх батальйонів довгими пиками і не ходив в атаку строєм по чотири шеренги, без артилерійського прикриття, покладаючись лише на вогонь рушниць. Бо – така тактика чудово зарекомендувала себе у Велику Північну війну в армії Карла ХІІ».

Або. Уявіть як я напишу, що головною помилкою Паулюса під Сталінградом було те що бойові порядки вермахту наступали ланками, замість збитися у каре, виставити на всі боки багнети та так і наступати під прикриттям вогню ядрами та картеччю. А що? У Бонапарта ж працювало?

Вам смішно?

А не смішно вам читати, як нині десятки «знавців» та «експертів» вимагають від керівництва України діяти чітко за канонами Другої Світової війни, тобто за військовими технологіями 75 річної давнини? Не смішно, коли український уряд закликають самому собі обмежити надходження в бюджет, шляхом блокад та обмежень на торгівлю? Коли пропонують обвалити до нуля інвестиційну привабливість країни, шляхом впровадження військового стану? Зіпсувати стосунки з усім світом через порушення Мінських угод?

Не смішно?

Розумієте людство воює ще з часів давнього Єгипту і в чомусь військова справа міняється мало (через це досі вивчають Клаузевіца та Мольтке), а в чомусь – категорично. Клаузевіц казав: «Війна це продовження політики іншими методами», тобто війна – засіб, а важить – політика. Бісмарк заявляв: «Війна – річ надто серйозна аби її довіряти військовим». Що й продемонстрував, коли попри опір всіх німецьких генералів, заборонив німецькій армії входити у Відень, чим забрав у неї блискучу перемогу і… забезпечив Німеччині вірного союзника – Австрію.

Мені неодноразово доводилося чути від людей, які близько не наближалися до війни, думку, мовляв: «Це хіба війна? Це – несерйозно. РОПи, ВОПи… Ані траншей, ані авіації…» Довід, що війни рівня Другої і Першої світових, а до того – Наполеонівських, в історії можна полічити по пальцях одної руки, тоді як абсолютна більшість війн мали от такий як зараз у нас, локальний характер – вони не чують.

Погляд наших людей про війну сформований уявленнями про війну Другу Світову. І не просто – а про Другу Світову з радянських, і трохи – з російських фільмів. А там ніде не показано, як СССР руками свого Внешторга під час війни скуповував у Швеції всі потрібні німецькі товари – тим самим збагачуючи бюджет Німеччини. Сам совок не торгував нічим – йому нічим було. Ліс і золото він союзникам по ленд-лізу гнав і так, іншої конкурентної продукції він просто не виробляв і сам сидів на допомозі союзників. Ще до війни перетворений на один великий концтабір, де селяни не мали паспортів, робочі та інженери не могли змінити роботу за власним бажанням, а підлітки мусили працювати на трудових резервах з 15 років, совок міг дозволити собі торгувати навіть з дідьком – громадяни сприйняли б цей крок з почуттям глибокого задоволення. Але не торгував – практика показала, що конкурентноздатні товари навіть під час війни, виробляти були здатні ті країни де існували опозиція, вільна преса і громадяни якої (жах який!) могли через треті країни з’їздити до Німеччини з якою воювали – траплялися такі випадки.

Взагалі ж порівнювати Другу Світову війну з сучасною – це те саме що порівнювати з Другою Світовою війною, війну Кримську. У Другу Світову війну реактивні літаки та балістичні ракети тільки з’явилися, зараз вони – основа. У Другу Світову війну не було керованих снарядів «Квітник» та ПТУРів, не було безпілотної авіації і тепловізорів. У Другу Світову війну тричі проклята в нас сталева каска була найсучаснішим захистом, а бронежилет – фантастикою. У Другу світову війну, нарешті не існувало мобільного зв’язку, засобів радіоелектронної боротьби, соцмереж, Фейсбука, бригад хакерів і поняття «інформаційні війська». Не існувало тактики «війна на ефект», коли задача підрозділу в конкретній місцині – створити ефект, який потім буде рознесений в потрібному вигляді сотнями блогерів і десятками ЗМІ і створить потрібне враження на переговорах для дипломатів. А сукупність інформаційних, економічних, військових та дипломатичних засобів як раз і становлять основу ведення гібридної війни.

Змінилася не тільки зброя і засоби впливу на ворога – змінився і характер економіки. Ще Друга Світова війна показала – для забезпечення повного циклу виготовлення зброї потрібно або мати розміри і концтабірну систему, як в СССР, або – створювати коаліції країн. Нині ситуація ускладнилася ще більше. Глобалізація сягнула таких меж, що війна стає просто невигідна – починаючи війну із сусідом, країна фактично сама мусить себе відрізати від його ринку збуту, його імпорту і що найболючіше – від його транспортних комунікацій. Фактично, вона мусить прокласти свої транспортні маршрути в обхід сусіда. Це у сукупності, загрожує завдати економіці країни такого удару, що не знадобиться ніяких бойових дій.

Це важко зрозуміти людині, яка щодня ходить на роботу в цех, або у відомство, натомість гарно зрозуміло підприємцеві. В умовах, коли фірма шукає собі виробника конструкції, і відповідну ціну та якість знаходить у Китаї, а інші комплектуючі – у Туреччині, або в Білорусі, зв’язки з іншими країнами важать чимало. Це може комусь подобатися, а комусь ні, але й зараз чимало електронної апаратури, що застосовується в українській військовій техніці ми закуповуємо у третіх країн, але їде ця апаратура до нас через Росію. Закрити кордон, кажете?

Чи не замислювалися ви над питанням? Війну цю почала Росія. Очевидно, кінцева мета РФ – або знищити Україну як явище, або – зробити слухняною маріонеткою. За логікою подій, Москва просто зобов’язана задушити нас економічно – вона сама має об’явити нам всі можливі торгівельні блокади. Реальність – абсолютно протилежна. Найбільша позиція російського експорту – вуглеводні. Їхню закупівлю з Росії ми собі обмежили самі, і повністю злізли з російської нафтогазової голки. Ще чимало позицій російського імпорту були обмежені нами – не Росією.

В чому ж логіка? В тому, що Москві невигідно розривати ці економічні зв’язки. Зважуючи всі можливі наслідки, Москва приймає рішення – ці, ці і ці позиції обмежити (у першу чергу – харчі), а ті і ті – в жодному разі. Благо – в Росії якась блокада залізниць неможлива як явище.

Те саме відбувалося у Хорватії, яка була змушена підписати економічну угоду (!!!) з сепаратистами з Сербської країни про роботу нафтопроводу та постачання через територію Країни електрики. При чому велася через територію Сербської країни торгівля Хорватії з Сербією, яка як раз виступала для Країни тим чим для ДНР – Росія. Вибору Хорватія не мала, інших ринків тоді в неї не було як таке. Ідилія тривала до операції «Олуя» після якої Сербська країна була ліквідована хорватами як явище, а маси сербського населення втекли до Сербії.

Те саме відбувалося у Грузії, яка весь термін президентства Міхаіла Саакашвілі закуповувала електрику (і наразі продовжує) у сепаратистів з Абхазії – іншого джерела аби забезпечити 70% потреб Грузії в електриці офіційний Тбілісі просто не має. Парадокс – електрику з Абхазії (читайте – з зони контрольованої російськими військами) Грузія отримувала навіть підчас війни 08.08.08. Ніяких блокад там ніхто не влаштовував, і влаштувати навряд чи зміг – і з російського, і з грузинського боку.

Це – реальність. Економічні блокади у наш час задоволення аж надто дороге, і дозволити його собі можуть або країни з високо розвинутою економікою, або – з потужною вуглеводною рентою. Ми не маємо не першого, ні другого.

Смартфон – конструкція в тисячу разів складніша за дисковий телефон, проте люди (і українці – не виняток) користуватися хочуть чомусь не дисковими телефонами, а саме смартфонами. На цьому тлі видається диким і незбагненим, чому ті самі люди які користуються украй складною технікою, всерйоз вважають, що устрій економіки ніяк не змінився від часів епохи дискових телефонів? Чому про політику ці люди міркують за допомогою кліше часів літаків з фанери та арифмометрів?

Може безлад не в уряді – він у головах людей, які досі оцінюють реальність через призму совкового кіно «про війну»?

Чому б тоді до повного розриву економічних зв’язків, не запропонувати повернути в армію коней? Не ввести вивчення тактики застосування кременевих рушниць? Чистити арбалет щоранку?

Якщо занурюватися в минуле – то чому лише в совкове?

ДМИТРО ВОВНЯНКО

 

Поделиться:
Загрузка...