Фахівці Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння підготували свій аналіз ключових тенденцій у сфері безпеки і оборони та прогноз можливого розвитку подій на перші два місяці 2017 року.
Слід визнати, що у січні 2017 року набула подальшого розвитку низка негативних тенденцій довкола України. Зокрема, події, що відбуваються на міжнародній арені та впливають на Україну, не сприяють розв’язанню проблем держави у сфері безпеки. Немає підстав казати, що проблема агресії Росії на сході України може бути швидко розв’язана. Більше того, варто визнати збільшення шансів антиукраїнських сил щодо реалізації такого сценарію, коли до влади в Україні прийде значна частина проросійських політиків.
Набуває поширення розроблена Кремлем ідея замирення, причому за рахунок компромісів та українських інтересів. Чимало вітчизняних фахівців у галузі безпеки вказують, що 2017 рік значною мірою виявиться вирішальним для чинної української влади. «Ніколи ще фраза «покладатись на свої сили» не набувала такого практичного значення як у наступному році», — зазначили експерти Українського інституту майбутнього у прогнозах на 2017 рік, із подальшим зауваженням, що «сценарій «Миротворець» є «найбільш вірогідним і передбачає зближення Трампа та Путіна».
Щодо конкретики, яка негативно впливатиме на перебіг подій довкола України, можна констатувати масштабне перегрупування сил на міжнародній арені і підготовку до колосального переговорного процесу – не тільки всередині США та Росії, але й у деяких інших країнах. Переговори між США та РФ можуть завдати великої шкоди Україні, оскільки можуть призвести до нового, нечуваного розподілу сфер впливу і ролі Росії та США в світі. До цього слід додати, що цілком ймовірною виглядає зміна позицій відносно України і з боку деяких країн Європи. Наприклад, значний резонанс викликала інформація про те, що лідер французької радикальної партії «Національний Фронт» Марін Ле Пен (яка може стати лідером президентських перегонів вже найближчим часом) несподівано з’явилася в Trump Tower під час її неоголошеного візиту в Нью-Йорк та мала зустріч з новообраним президентом США.
Отже, попри зауваження фахівців у галузі безпеки щодо наявного низького рівня довіри між Кремлем та Білим Домом, поширюються негативні прогнози стосовно можливих, негативних для України, угод між президентами РФ і США.
Крім того, важливо також зазначити, що й в цілому у світі набирають обертів негативні мілітаристські тренди. Консалтингова компанія Deloitte прогнозує, що виручка оборонного сектора в усьому світі зросте в 2017 році на 3,2%. В першу чергу це пов’язано з поверненням до зростання оборонного бюджету США, але витрати на оборону наростять й інші країни — так, в Росії вони мають збільшитися на 7,5%. При цьому зростають й ризики виникнення конфліктів у світі. Згідно з аналізом розвідки США (10 січня), особливу небезпеку представлятимуть неправильні оцінки поведінки ймовірного противника. Аналітики вказують, що ризик виникнення збройних конфліктів у світі за 5 років може досягти максимуму з часів закінчення «холодної війни». Серед ключових проблем називають невизначеність ситуації в США і країнах Заходу, послаблення механізмів запобігання конфліктів і забезпечення прав людини. Розвідка відзначає, «якщо повномасштабної війни і вдасться уникнути, то саме відмінності в цінностях та інтересах між державами і спроби встановити регіональне домінування можуть призвести до розподілу світу на сфери впливу». На тлі таких подій прогнозується зростання регіональних конфліктів, тероризму, економічної нерівності, націоналізму і антиглобалізму, а також серйозні екологічні проблеми.
Головні виклики воєнного характеру
Передусім, на українське суспільство може суттєво вплинути характерна ознака війни на Донбасі – поширення ідеології подвійних стандартів. Зокрема, за 1000 днів бойових дій так і не було запроваджено термін «війна», не знайдено відповідальних за військові трагедії – починаючи зі збитого над Луганським аеропортом літака і до Іловайського котла. Така ситуація стає справжнім викликом чинній владі. Насамперед, через зростання протиріч і недовіри всередині суспільства. З одного боку, спостерігається падіння рівня патріотизму, з іншого – погіршуються умови розвитку професійної армії – через відсутність змін ставлення генералітету до нижньої ланки війська.
У ЦДАКР вважають, що Україні важливо перейти до нарощування технологічних можливостей. Разом з цим, аналітики ІКК Defense Express зазначили, що аналіз якісного стану ОВТ СВ ЗС України свідчить, що близько 95% від загальної кількості зразків знаходяться в експлуатації більше 25 років, а внаслідок систематичного недофінансування ЗС України протягом останніх 20 років система її планово-попереджувального обслуговування в військах фактично не працювала. Також, згідно з інформацією Defense Express, має місце розбалансованість системи озброєння СВ, що виражається в недостатній ефективності засобів бойового й технічного забезпечення (у першу чергу — засобів розвідки) і невисокого ступеня автоматизації управління військами (особливо в тактичній ланці) і зброєю, що у свою чергу веде до обмеженого використання потенціалу засобів ураження.
Тим часом Москва продовжує виснажливу для України війну низької інтенсивності, яка в разі продовження українським керівництвом курсу на пасивну оборону у перспективі може негативно вплинути на морально-бойовий дух військ. З іншого боку, перехід до активної оборони за умов розвитку тенденції нарощування сучасних озброєнь і військової техніки, переходу до застосування у бойових діях виключно професійного ядра може суттєво вплинути на хід війни та примусити Кремль повністю перейти до політично-дипломатичної війни з відмовою від використання воєнного важеля. Відмова від активної оборони провокує російсько-терористичні угруповання на сході до проведення активних військових операцій з метою досягнення тактичних переваг. Синхронно із політичним тиском на владу в Києві це є ключовим інструментом дестабілізації, спрямованим на зміну структури влади в Україні.
Варто також відзначити, що Москва продовжує мілітаризацію окупованого Кримського півострову. Так, 14 січня в Росії заявили про плани розгортання у Криму додаткових систем С-400 «Тріумф» (14 січня на бойове чергування заступив командний пункт і зенітний ракетний полк, оснащений системою С-400). В цілому формування з Криму велетенської воєнної бази здійснюється з метою психологічного впливу на Захід та формування кращих умов для проведення переговорів. Як і раніше, цей процес відбувається всупереч інтересам населення Криму.
Виклики для України на міжнародній арені
З одного боку, мають місце втішні прогнози щодо формування команди нового президента США, з іншого — формуються передумови для дуже ризикованих для України перемовин між Кремлем та Білим Домом.
Отже, кандидат на посаду глави Пентагону в новій адміністрації США, колишній чотиризірковий генерал Джеймс Маттіс назвав президента Росії Володимира Путіна стратегічним противником і навіть ворогом. Додавши при цьому, що має дуже скромні очікування щодо співробітництва з Путіним. Про те, що Російська Федерація становить загрозу через анексію Криму і підтримку сирійського режиму, ще раніше заявив кандидат на посаду держсекретаря США Рекс Тіллерсон під час слухань у Сенаті США щодо кандидатури нового держсекретаря (11 січня). Крім того, Трамп обрав главою національної розвідки США Дена Коутса, якому навіть заборонено в’їзд до РФ.
Однак слухання у Сенаті США – це одне, а реальний стан справ віддзеркалює дещо інше. Зокрема, протягом першої половини січня збільшилася кількість публікацій та повідомлень про те, що світ поступово готують до великої домовленості між новообраним президентом США та російським лідером Володимиром Путіним. При цьому, на додаткову увагу заслуговує інформація про те, що Дональд Трамп був серйозно атакований з боку ЗМІ (11 січня). Зокрема, йдеться про згадування (та публікацію) 35-сторінкового документу щодо зв’язків Трампа з РФ (він циркулює серед ключових ЗМІ Сполучених Штатів і також є в розпорядженні політичної еліти країни). Ключовим обвинуваченням нового президента є прямі посилання на те, що «в Росії режим вирощував, підтримував і допомагав Трампу протягом принаймні 5 років.
Мета, схвалена Путіним, полягала в тому, щоб стимулювати розкол і розділення в західному альянсі». Скоріш за все цей епізод не впливатиме на позиції Трампа, але такий тиск може змусити нового президента США поводитися обережніше щодо Росії. Хоча вже була оприлюднена інформація про те, що радник Трампа Картер Пейдж проводив таємні зустрічі в Москві з головою ради директорів «Роснефти» Ігорем Сєчиним та заступником глави управління президента з питань внутрішньої політики Ігорем Дівєйкіним, відвертий і публічний вплив з боку представників законодавчої влади та суспільства може уповільнити процес зближення США та РФ. Слід згадати у цьому контексті, що сенатор-республіканець Джон Маккейн, який підтримує Україну, заявив 10 січня про приєднання до ініціативи демократів щодо запровадження «всеосяжних санкцій» щодо Росії через її спроби вплинути на президентські вибори 2016 року у США.
І все ж фахівці переважно негативно оцінюють подальші можливі кроки та спроби президента США щодо іншого облаштування світу шляхом безпосередніх домовленостей. Скажімо, авторитетний політичний експерт, директор Інституту зовнішньої політики Григорій Перепелиця відзначає таке: «Трамп розуміє: щоб домовитися із Росією, треба також давати певні бонуси, які б заохотили Росію до співпраці. … Трамп стане анти-Рейганом. Тому що у нього зовсім інші пріоритети. На першому місці у нього бізнес і великий бізнес. Цінності демократії у нього на 10 місці. Це означає, що Америка не буде підтримувати «молоді» демократії в світі. … Сьогодні ми бачимо ці альянси: Туреччини і Росії, Росії й Ірану… Ми побачимо й інші за участі Росії. Все ще попереду. Тому нас чекає непростий світ. … Україна не входить в зону стратегічних інтересів Трампа» (Радіо Свобода, 10 січня).
А науковий директор Інституту Євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко попереджає: «Україна не повинна ставати локомотивом процесу повного врегулювання конфлікту, оскільки комплексної угоди про мир, у разі її досягнення, з урахуванням наявного балансу сил буде досягнуто за рахунок її інтересів» (http://dt.ua/POLITICS/ukladennya-velikoyi-ugodi-mizh-kremlem-ta-zahodom-sogodni-maloymovirne-ekspert-230056_.html). Отже, сподіватися на активну проукраїнську позицію нового президента США не варто, для цього наразі замало підстав. Водночас для офіційного Києва важливо максимально гучно заявити про український інтерес та аргументувати усі можливі версії підтримки з боку США та інших партнерів.
Серед позитивних подій слід згадати, що досягнуто домовленості про комплексний пакет допомоги НАТО для України, який був схвалений у Варшаві (про це повідомив міністр оборони України Степан Полторак в інтерв’ю «5 каналу» 5 січня).
Суперечливою можна назвати заяву про те, що Туреччина підтримує цілісність України і не визнає анексій (глава МЗС Туреччини Мевлют Чавушоглу, 9 січня). Турецька влада взяла чіткий курс на розширення співпраці з Москвою, отже, сподіватися на підтримку Анкари навряд чи варто.
Виклики та ризики всередині держави
Експерти зауважують: внаслідок критичної залежності України від міжнародної політики внутрішні сценарії є значною мірою віддзеркаленням саме подій на світовій арені. Досить показово, що згідно зі згадуваним вище дослідженням Українського інституту майбутнього найбільш вірогідним (із внутрішніх) є сценарій «керованої дестабілізації», який передбачає формування нової влади шляхом перевиборів до парламенту внаслідок загострення політичної кризи, масових протестів або навіть спроб силового захоплення влади.
Водночас можна відзначити деякі позитивні кроки української влади, які за умов розвитку даних напрямів могли б позитивно впливати на внутрішню екологію в українському суспільстві.
Передусім є підстави казати про покращення ситуації довкола мотивації служби в Українському Війську. Зокрема, президент Порошенко підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення окремих категорій осіб із числа учасників антитерористичної операції» (4 січня). Документом вносяться зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та надається право на призначення пенсії за віком (після досягнення чоловіками 55 років, жінками — 50-55 років) військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали безпосередню участь в АТО в районах її проведення за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і 20 років для жінок.
Іншим формальним позитивом стала поява Державної програми розвитку Збройних Сил України на період до 2020 року (Рада національної безпеки і оборони України схвалила її проект 29 грудня 2016 року). Хоча експертні кола та суспільство не отримали детальної інформації про зміст Держпрограми, власне її поява може слугувати запевненням від влади щодо визначення із напрямами розвитку національного війська. Зокрема, поінформовано, що буде удосконалено структуру Збройних Сил та оптимізовано їх чисельність, а ЗСУ будуть укомплектовані професійним та соціально захищеним особовим складом. Згідно з попередньою заявою начальника Генерального штабу генерала Віктора Муженка (4 грудня 2016 року), Держпрограма спрямована на реалізацію п’яти стратегічних цілей: «Йдеться, насамперед, про створення ефективної системи управління Збройними Силами, про удосконалення системи оборонного планування, набуття Збройними Силами необхідних спроможностей, створення єдиної системи логістики та тилового забезпечення, а також, що дуже важливо з урахуванням бойового досвіду, удосконалення системи медичного забезпечення Збройних Сил.
Ще один масштабний та важливий напрямок, який відображений у програмі – це професіоналізація Українського Війська та системний розвиток служби у військовому резерві». Експерти ЦДАКР звертають особливу увагу на питання професіоналізації Українського Війська – його реалізація допоки здійснювалася без офіційного проголошення курсу на створення професійних ЗСУ, у суперечливому, часто двозначному режимі, в умовах «ручного» управління сектором безпеки держави. Якщо військово-політичному керівництву держави вдасться подолати цю проблему, матиме місце позитивне сприйняття суспільством цих ключових для безпеки держави процесів. У цьому контексті слід звернути увагу на заяву Міноборони від 29 грудня: «Через три роки Українська Армія повністю буде контрактною; за «нормами мирного часу» на службу візьмуть 250 тис. чоловік».
Ще одним рішенням, що має гармонізувати ставлення нижньої ланки війська до військово-політичного керівництва держави, стала можливість для військовослужбовців за контрактом реалізовувати право на звільнення за зміненим законодавством. Згідно з заявою військового відомства, вони будуть звільнені поступово протягом року, починаючи з квітня (11 січня). Цей крок, серед іншого, свідчить про подолання керівництвом ЗСУ проблеми відпливу кадрів нижньої ланки (хоч разом із рішенням призивати «цивільних» офіцерів це є визнанням проблеми забезпечення молодшим офіцерським складом). За прогнозом Генерального Штабу Збройних Сил України, пропонованими змінами щодо звільнення з ЗСУ скористаються близько 10 відсотків контрактників (положення зміненого закону такі: військовослужбовці, які підписали контракт із формулюванням «до закінчення особливого періоду», що за дотеперішніх умов перетворився фактично на безстроковий, і прослужили не менше ніж 24 місяці, отримують право або на звільнення, або на продовження контракту з новим терміном: для осіб рядового складу – на 3 роки, сержантського і старшинського складу – від 3 до 5 років, для осіб офіцерського складу – від 5 до 10 років).
Також поступово покращується ситуація довкола переозброєння ЗСУ. Зокрема, протягом 2016 року на озброєння вітчизняного війська було прийнято 17 і допущено до експлуатації 64 зразки озброєння і військової техніки. На думку фахівців Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міноборони України, у питанні технічного підсилення війська можна було досягти й більшого прогресу, але цьому суттєво завадило недоотримання військовим відомством (понад 2 млрд грн) додаткових коштів від конфіскату. Зокрема, відбулася часткова модернізація літаків типу Су та МіГ, вертольотів, вітчизняного безпілотного авіаційного комплексу, комбінованого пристрою викиду хибних цілей та станції оптико-електронного подавлення до вертольотів та літаків. Також йдеться про модернізовані бронетранспортери, автоматичні гармати, переносні протитанкові ракетні комплекси й ракети до них, модернізовані та нові РЛС.
Враховуючи, що у доларовому еквіваленті на 2017 рік видатки Збройних Сил майже не знизилися (на створення новітніх зразків ОВТ, проведення НДДКР та розробку новітньої військової техніки спрямують 18% від оборонного бюджету, а це — 11,7 млрд гривень, що майже на 3,6 млрд грн більше, ніж у 2016 році), є підстави казати про продовження поступового переозброєння ЗСУ.
До важливих кроків Уряду слід віднести рішення Кабінету міністрів України про виготовлення під державні гарантії танків «Оплот» та літаків для Збройних Сил України (11 січня). Уряд України надав державну гарантію за кредитом ДП «Завод ім. Малишева» на суму 1 млрд. 83,59 тис. грн. для виготовлення танків БМ «Оплот» (згідно з постановою Кабінету міністрів №1083 від 25 грудня, плата за надання гарантії складає 0,001% річних суми гарантійних зобов’язань).
Отже, в цілому ЦДАКР констатує певні позитивні зміни всередині держави – у сфері підготовки війська до оборони та проведення оборонного реформування. Звісно, має місце й низка негативних тенденцій, про які «ВіР» згадував у випусках 21 – 24 наприкінці 2016 року. Однак, слід наголосити і про появу позитивних перспектив, що може знайти свій відбиток як у суспільстві загалом, так і й безпосередньо у ЗСУ.
