У ці грудневі дні 1173 року, за 840 років до Революції гідності, закінчилася третя українсько-московитська війна.
Перший великорос Андрій Боголюбський відомий тим, що отримав прізвисько "Китай", бо відлюдькувато сидів у фортеці Китай-городі, названому так від китиці – переплетення дерев‘яних колод, та вкрав у Вишгороді під Києвом і вивіз до Володимира-на-Клязьмі знамениту ікону Божої Матері, привезену з Візантії для Мстислава Великого.
Андрій зібрав у похід на Київ 50-тисячне військо у складі суздальців, рязанців та інших. Це одне з найбільших військ, про яке згадується у наших літописах. Суздальці обложили Мстислава Ростиславича Хороброго у Вишгороді. Руське військо дев’ять тижнів на мурах і біля міста вело бої із суздальськими агресорами. Розгром суздальців під Вишгородом стався на початку зими 1173 р. Русинам допомогла чутка про наближення "западенців" – луцького князя Ярослава Ізяславича:
"І прийшли в замішання війська їх (суздальців), і, не дождавши світанку, в сум’ятті великому, не маючи можливості утриматися, побігли через Дніпро, і багато їх топилося. І виїхав Мстислав із міста зі дружиною своєю і, наздогнавши їх, дружина його ударила на обоз їх, і багато колодників вони захопили. Мстислав же багато поту утер зі дружиною своєю і немало мужності показав із мужами своїми. Так повернулася вся сила Андрія, князя суздальського, а зібрав він всі землі, і безлічі воїв не було числа. Прийшли вони зарозумілими, а покірливими відійшли в доми свої".
Незабаром у Суздалі Андрія Боголюбського убили змовники, які повстали проти його жорстокості. Дорікати змовникам і ховати князя залишився тільки його придворний, вихідець із Русі Кузьмище Киянин.
Церква визнала Мстислава Хороброго, очільника розгрому суздальців, святим. Літопис повідомляє, що новгородці кликали його до себе на князювання, але він ні за що не хотів залишати Русь.
Син Мстислава Хороброго, князь Мстислав Удатний у 1216 р. в битві на р. Ліпиці розгромив військо володимиро-суздальського князівства. Як пише літопис, суздальський князь та його брат Ярослав, майбутній батько Олександра Невського, тікали в спідній білизні, загнавши семеро коней та залишивши на полі бою все військо.
Тож, спроби суздальських князів встановити контроль над Руссю та підконтрольними їй Новгородом і Смоленськом провалилися. Київ залишився головним центром всіх земель, які входили до складу Київської держави протягом 10-12 ст., потужним політичним, економічним і релігійним центром. Натомість під ударами князів київської династії Володимиро-Суздальське князівство розпалося.
