Те, як Росія відреагувала на українські ракетні навчання — це ще один доказ того незаперечного факту, що для успіху Україні перш за все потрібна сильна сучасна армія
Політики і журналісти продовжують пояснювати причини, які змусили Росію так жорстко — аж до відвертих погроз — реагувати на українські ракетні навчання. Може, головна причина у тому, що навчання відбуваються неподалік від окупованого Криму і нагадують політичному керівництву в Москві що "закрите питання" про приналежність території аж ніяк не закрите.
А, можливо, головна причина — це пошук приводу для нової конфронтації. Чому б не використати момент транзиту влади у Сполучених Штатах, щоб влаштувати чергову "заварушку" і перевірити, як зможе відреагувати на те, що відбувається, Вашингтон?
Але мало хто замислюється, що російська реакція пов’язана з прагненням жити в мифологізованному світі, який існує в головах російського керівництва і ретельно вибудовується пропагандистським чудовиськом сусідньої країни.
Для простоти розуміння нагадаю, як картина світу виглядає з Пхеньяну — до того ж сучасна Росія все більше нагадує Північну Корею. У цій картині світу Північна Корея — миролюбна сильна держава, яка захищає свій суверенітет. Звісно, і за допомогою ядерної зброї. А Південна Корея — слабкий агресор на службі у Сполучених Штатів. І якщо тільки цей підлий агресор спробує напасти на соціалістичні завоювання Півночі, ми зметемо його з лиця землі! Вони і існують тільки тому, що їм дозволяє великий Кім!
І коли з Сеула попереджають, що в разі спроби застосувати ядерну зброю Пхеньян буде в буквальному сенсі слова стертий з лиця землі, це викликає у північнокорейських божевільних напад сказу. Як же вони сміють? Хто їм дозволив нам загрожувати? Негідники!
У російсько-українському конфлікті та ж історія. У Москві вважають за краще вірити, що Україна — це бідна жебрачка-родичка, у якої немає і не може бути армії. Армія може бути тільки у Росії. При цьому владу в Україні захопили американські маріонетки. Але у них все одно нічого не вийде. Україна ще існує тільки тому, що великий Путін не віддав наказ бомбити Київ та наступати на Львів.
І коли в Києві попереджають про майбутні навчання, це викликає у кремлівських "північнокорейців" напад сказу. Як це вони так сміють? Хто їм дозволив нам загрожувати? Негідники!
Ось, власне, і вся причина невдоволення. Її не потрібно шукати у політиці. Її потрібно шукати в палаті психіатричної лікарні.
І це пояснення — ще один доказ того незаперечного факту, що для успіху Україні перш за все потрібна сильна сучасна армія. Ворог має знати, що йому не пройти парадом до українських міст, не вбивати більше наших громадян, не вивозити до своєї злодійської країни наші заводи. Що окупація Криму та Донбасу — його останній успіх. При цьому — тимчасовий. Вкрадене доведеться віддати.
А не буде сильної армії — не буде ані реформ, ані кращого життя, ані України.
Віталій Портников
