З приводу «малєнькай пабєданосной вайни». А не вийде. Буде боляче і криваво. В мене нема цілі лякати вас, але треба розуміти, що артилерійські дуелі та обстріли, то ще не наступ. То може бути просто демонстрація, може бути підготовкою.
Може бути спробою викрити наші позиції перед наступом, або просто виснажувати людей обстрілами перед наступом. Таке було в 14 і 15. А деякі бригади в такому стані були місяцями. Так, це втрати, це виснажує. Але наступ, то зовсім інше. То піхота, та бронетехніка. І тут вже більш менш з’явилася інформація з різних джерел і вже можна трохи висновків виводить по стану саме бронетехніки у росіян, які зайшли.
В нас дуже багато людей на тій стороні, які інформують про те що відбувається. Багато кажуть серед людей, що шукають окупанти фахівців з ремонту важкої техніки, аби «мобілізувати». Я зараз розповім в чому там справа.
Я не хочу нікого «розслабляти», я хочу щоб ви розуміли картинку взагалі. Без шапкозакидання але і без зради. Бо зараз дуже важко всім.
За різними оцінками 40-50 відсотків бронетехніки російських військ потребує ремонту. Це з тих що вони притягнули. 20-40% складних ремонтних робіт. В різних підрозділах по різному. Самі боєздатні російські підрозділи «втратили» на заїзді до 25% техніки. Довгі марші, багато маневрування, нехватка тралів, екіпажі, які не мають досвіду. Важкі для пересування грунти. Техніка виходить з ладу. Ремонтних баз нема. Найманці всі ці роки робили на окупованих територіях не складні ремонтні роботи. У важких випадах, відправляли техніку до Росії. Двигуни, турбіни, зброю, місцеві не ремонтують. Зараз банально не справляються навіть з мілким ремонтом. По суті, ще до початку бойових дій, частина російських підрозділів на межі боєздатності. Це без єдиного джавеліну. Просто вбили об дорогу.
Ми з досвіду знаємо що є два цикли по великому відновленню техніки. Це коли бригади виходять з фронту в ППД, та там займаються ремонтами умовно планово, та коли після злагодження та навчань на полігонах заходять на фронт. Останнє це дуже тяжке навантаження. Під час кожної ротації, ми скирдуємо та веземо тонами, електроди, дріт для зварювання, диски для болгарок, гайкові ключи та електроінструмент. Це все витратні матеріали, які уходять як вода в пісок. Кожну ротацію одне і те ж. Це просто звичайний стан речей. Бо техніка, то купа заліза, яка ламається. Ну… от так. Нема техніки яка б не ламалася. Але наші рембати досвідчені, вони теж 8 років в такому режимі. Ну, ще не забувайте, що в нас, в кожної бригади, з ППД постійно курсують машини. Тому всі ці ремонтні роботи, вони майже стали регламентними. Хоча інколи з фронту тягнуть тралами техніку в ремонтні підрозділи в тил.
А в росіян такої можливості зараз нема. Так, це тимчасово. З часом, вони підтягнуть сюди ремонтні підрозділи, та налагодять постачання запчастин. Але на це потрібен час. Знаючи армійську специфіку та відстані — не мало часу.
Тому якщо рузькєфюрер віддасть наказ про наступ, то наступ буде відбуватися не дуже боєздатними частинами які не мають резервів. Про російську піхоту, про її морально психологічний стан, я поки не буду. Але вони не на висоті.
Я це до чого пишу. Війну нам оголосили. Це вже факт. Воювати нам прийдеться. Це теж факт. Але те що нас переможуть, от це зовсім не факт. ЗСУ не просто в стані заставити упріти «асвабадітєлєй». ЗСУ в стані дуже і дуже боляче дати по зубам окупантам.
Так, я розумію, що російські війська відновляться. Але на це треба час. А цей час ми ж теж не будемо втрачати.
Робимо свою справу, довіряємо ЗСУ, допомагаємо ЗСУ, тримаємо розум холодним та не вгоняємо себе в депресії та тривожні стани. Є чим, є як, є з ким, є за що битися. І звісно є проти кого. Так і переможемо.
Дякуємо всім хто має тверезу голову та довіру до ЗСУ.
Дякуємо всім, хто допомагає збройникам робити 200.
4731 2196 1942 3175
5168 7451 1010 5332
