Ситуація у Донецькому аеропорту вже котрий день залишається незрозумілою. Спершу новини про відбиття атак і зачистку терміналу від терористів та мало не наступ Збройних сил України на Донецьк, потім інформація про те, що бойовики підірвали перекриття аеропорту і воно упало на українських військових.
Зрозуміло, що важкі бої в аеропорту тривають досі. Це означає, що силам АТО не вдається вибити ворога за периметр аеропорту і закріпитися на території. Хоча раніше Президент і його підопічні неодноразово доводили, що за час перемир’я вдалося відновити боєздатність армії. Волонтер Юрій Касьянов в інтерв’ю iPress.ua наголошує на провалі оборонної політики Президента і на потребі міняти керівництво Генерального штабу, а також на тому, що за час "перемир’я" так і не було створено резервної армії, яка б за умов російської агресії могла ефективно протистояти ворогові.
Юрій Касьянов. Фото: radiosvoboda.org
— Учора ви у своєму Facebook написали, що "в аеропорту рятують вже не кіборгів, а оборонну політику президента. Ще один Іловайськ вона не переживе". З чого такі висновки?
Я написав, можливо, метафорично. Я мав на увазі те, що відбувається не операція з порятунку кіборгів, яку анонсувала Адміністрація Президента напередодні, а відбувається операція, мета якої повернути втрачені позиції і утримати їх і цим врятувати репутацію Президента. А за великим рахунком врятувати всю оборонну політику президентської адміністрації за останні пів року, яка виявилася непрацездатною. І я навів у приклад Іловайський котел. Прикладів можна було б приводити багато. Насправді, якщо станеться ще одна трагедія, то прогнозую, що будуть серйозні кадрові чистки і Міноборони, і в Генштабі, і в командуванні на місцях в АТО. Це також неминуче призведе до тотального падіння довіри і іміджу нашого Президента.
Петро Порошенко під час вручення відремонтованої військової техніки на Яворівському полігоні. Фото: Андрій Поліковський
— Хіба ті військові трагедії, які відбувалися досі не були приводом для масштабних чисток?
Прислів’я про те, що риба гниє з голови для армії має ще більше значення, тому що в армії здавна практикується жорстка вертикаль управління і на цьому все тримається – на беззаперечному підпорядкуванні готовності йти в бій і вмирати за наказом старшого командира. Якщо старший командир командує таким чином, що його дії і накази призводять до постійних поразок (на війна не буває постійних перемог, але постійні поразки – це симптоматично) і невиправданої загибелі великої кількості солдатів і офіцерів, втрати територій, бойової техніки, то, очевидно, причина в цьому командирі.
Так у нас склалося в країні, що командування вищої військової ланки призначає Президент – він призначає міністра оборони, начальника Генштабу. У нас система управління взаємодії в силовому відомстві не просто недосконала, а суперечлива. Тобто начальник Генштабу нібито підпорядковується міністру оборони, а з іншого боку у нас Президент головнокомандувач і йому підпорядковуються всі. Тому міністр оборони, ким би він не був, добрим чи поганим, не має по суті ніякого серйозного впливу на начальника Генерального штабу. А начальник Генштабу сьогодні по суті командує АТО.
-Як ви оціните дії Муженка впродовж останніх днів?
В першу чергу треба оцінити дії Президента, який досі не замінив Муженка. Якщо б він постав людину, яка воліє знаннями і серйозним досвідом талановитого командира і сильного вольового командира, то ця людина змогла б провести зміну необхідного командного складу зверху до низу. Міняєте начальника Генштабу і він разом із міністром оборони міняє начальників родів військ, а ті у свою чергу міняють всіх решту. Це можна зробити за два тижні – поміняти весь командний склад на більш спроможних за розумовим розвитком людей. Як оцінити дії Муженка, якщо начальник Генерального штабу вилітає в зону АТО керувати операцією з відбиття у терористів частини території – Донецького аеропорту? Вдумайтесь. Це начальник штабу мотострілкового батальйону, не більше.
— Ви знаєте, яка ситуація зараз в аеропорту і чи є ризик оточення об’єкта?
Зараз ніхто точно не знає, яка ситуація в аеропорту. Існує цензура, табу на інформацію з аеропорту. Цю інформацію ніхто не розголошує. Як людина, яка багато їздила і їздить в зону АТО і живу там більше, ніж тут, скажу вам, що саме командування не знає, яка там ситуація. У нас порушена вся структура управління і не відновлена досі. Командування взагалі може не знати, чим дихають солдати і офіцери і коли там був обстріл. Зв’язок у нас недосконалий, фактично по мобільному телефоні, а мобільний зв’язок глушиться. Скільки там людей воює – ніхто достеменно не знає. Чи є поранені, яка потрібна підтримка – теж ніхто не знає. Це повний безлад, який і є головною причиною наших невдач і великої загибелі наших солдат. Звичайно, на війні завжди були і будуть втрати, але через безлад їх завжди більше.
— Чи відповідають втрати у боях офіційній інформації, яку оприлюднює влада?
Я думаю, що вони не є об’єктивними. Хоча б з однієї причини: ви у цих зведеннях ніколи не побачите зниклих безвісти. Люди,які зникли безвісти не вважаються загиблими. Як це було в ситуації на 32 блокпості. На самому блокпості загинуло декілька людей, але ті люди, які йшли їх деблокувати, їх тіла в полі. Бойовики дозволили частину тіл (вісім тіл) вивезти. Але на відстані від 31 до 32 блокпоста у ті дні за мінімальними підрахунками залишилось лежати 40 тіл наших солдатів і офіцерів, які загинули по дурості нашого командування, яке віддавало накази доставити туди продукти. Вони йшли, а їх знищували, бо вони йшли по ворожій території малими колонами. І ці військові досі вважаються зниклими безвісти. Хоча їх кості вже давно обгризли тварини.
— На вашу думку, яке завдання військової операції в аеропорту – відбити об’єкт і втримати його чи наступати?
Мета – відновити статус-кво. Відрапортувати Першому, як його називають наближені особи, що аеропорт повністю під нашим контролем. А які там накази віддають, скільки і куди танків відправити, я не можу вам сказати навіть, якщо знаю. Ціль очевидна – відновити статус-кво. Ви розумієте, яка ситуація із цим аеропортом, скільки вона вже триває? Там дуже скромні наші сили його обороняли. Ці так звані кіборги – це звичайні наші хлопці, які героїчно б’ються. Якщо б ми хотіли зробити аеропорт неприступною фортецею, то вже давно треба було б набудувати там бетонних укріплень, підтягнути більше артилерії, фланговими ударами відтіснити противника до "Спартака", звідки він наступав, відтіснити за Путилівський міст.
Путилівський міст, який терористи зірвали, щоб заблокувати просування української армії у Донецьк. Фото: hromadske.tv
Але цього не було зроблено. Хлопці у цьому чистому полі мужньо билися і б’ються, але у непристосованих для оборони зруйнованих приміщеннях. Це й призвело до того, що противник у якийсь момент знахабнів, після того, як побачив, що наші бійці проходять принизливу процедуру огляду, і вирішив, що можна зачистити територію аеропорту повністю. Тепер, як у приказці – "поки смажений півень в дупу не дзьобне". Керівництво прокинулось, підтягують резерви, роблять щось, щоб повернути втрачене. Тому що це жорсткий удар по іміджу Президента , який зводить нанівець всю його оборонну політику в очах суспільства і командирів.
— На ваш погляд, наскільки Збройні сили України готові до повномасштабної війни?
Не знаю, що вам відповісти на це питання. Не готові – це точно. Наскільки не готові – важко сказати.
-Тобто цю паузу під час так званого перемир’я не вдалося використати для нарощення сил?
Деякою мірою вдалося відновити ту кількість бронетехніки, артилерійських систем, які були втрачені під час жорстоких поразок. Гарно свіжопофарбовані танки, які насправді є дуже старими і довгі роки припадали пилом на складі, вони часто відмовляють. Це, напевно, не найкраще рішення в цій ситуації. Президент повинен був вимагати від США негайної матеріально-технічної допомоги. Але найголовніше те, що в нас не говорять про те, що триває війна. Я не кажу, що треба оголосити війну Росії. Це було б неправильно. Але мобілізація всього суспільства для вирішення цієї проблеми, створення нових армійських корпусів…
Для боротьби із такими противником нам потрібно було збільшити чисельність Збройних сил мінімум удвічі. При цьому не просто так – за рахунок мобілізованих, яких відірвали від сім’ї, вручили автомати і відправили на фронт. Треба було створити за цей час резервну армію, добре навчену, щоб навчання відбувалося 2-3 місяці в тилу, щоб ця армія була оснащена за останнім словом військової техніки. Треба було відкрити курси підготовки офіцерського складу, запросити туди офіцерів-інструкторів. Нам дуже бракує засобів розвідки. Інколи начальники секторів не знають, де знаходяться їх війська, не кажучи вже про те, де війська ворога.
Нам потрібні безпілотні літальні апарати у великій кількості у кожному батальйоні. У кожній артилерійській батареї повинні бути такі апарати, але їх нема. Як тут можна говорити про готовність? Не готові.
Касьянов привіз на передову безпілотники. Фото: facebook.com/brtcomua
— Чергова хвиля мобілізації до волонтерів звернуться тисячі новобранців, які не матимуть одягу, взуття і засобів захисту. Волонтери справляться із цим напливом?
Я не вважаю, що це найбільша проблема, що не вистачить берців або форми. Знайдемо, привеземо. У нас народ налаштований на перемогу і готовий підтримувати визвольну війну до кінця. Народ скинеться і одягне свою армію, він її у біді не кине. Питання у тому, щоб ця мобілізація відбулася розумно, щоб у нас не набрали селян і людей, які не змогли "відмазатися" і без підготовки, без нормальних командирів і техніки кинули їх на ділянку фронту, де їх перемеле ворожа артилерія. Цього я не хочу. Я хочу, щоб на фронті були боєздатні частини, люди були навчені і не втрачали життя через те, що їх хто не навчив, не дав їм нормальну зброю і постави неправильний наказ.
Ярослав Іваночко
