В Украине могут появиться собственные самолеты-истребители и штурмовики.
tsn.ua
Президент-генеральный конструктор ГП «Антонов» Дмитрий Кива рассказал в интервью ТСН.ua, что у предприятия есть все возможности для создания таких самолетов.
«Мы предлагали это (разработку истребителей и штурмовиков, — ред.) еще в 2006 году. Были официально поданы соответствующие предложения. Но в то время говорили, что это нам пока не нужно. Сегодня мы снова подготовили предложения по этому вопросу», — сообщил Кива.
Он добавил, что такие возможности есть не только у «Антонова».
«А ведь эти самолеты будут создаваться с привлечением украинских предприятий: с украинскими двигателями, с украинским оборудованием, с украинским вооружением. То есть мы могли бы это сделать достаточно эффективно. Это было бы не хуже, чем, как некоторые предлагают, покупать такие самолеты, например, в Китае», — отметил генконструктор ГП «Антонов».
Кроме того, Кива сообщил, что «Антонов» сегодня предлагает военным целый ряд самолетов различного назначения: специальных, транспортных, санитарных, штабных, патрульных, в том числе с вооружением. «Сейчас наши предложения рассматриваются военными», — добавил он.
P.S. – Чи триває зараз співпраця з Росією у якихось проектах? Якщо так, то над якими проектами триває робота?
– Ми значно зменшили співпрацю з Росією, зокрема, припинили взаємодію у військово-технічній сфері. Але в галузі пасажирських літаків, які виробляються серійно (АН-148 – у Воронежі та АН-140 – у Самарі) ми співпрацюємо з російськими підприємствами. Крім того, ми супроводжуємо в експлуатації ті літаки, які сьогодні є в різних авіакомпаніях Росії.
– Яким буде майбутнє української авіації без співпраці з РФ? Чи шукає підприємство нові ринки збуту, зокрема чи буде виходити на ринок Євросоюзу? Наразі є перспективи співпраці лише з країнами Європи чи є інші альтернативи Росії?
– Ми сьогодні працюємо з багатьма країнами, і справа в тому, що припинення спільних з Росією проектів не є критичним, однак ми багато втратили. Хоча ми й працювали, але ще раніше, до останнього року, вже бачили зменшення активності Росії у спільних програмах військово-технічної сфери. Наприклад, вона почала відходити від участі в проекті військово-транспортного літака АН-70. І вбачаючи таку тенденцію, ми стали шукати партнерів в інших країнах. Сьогодні ми працюємо з Китаєм, Індією, з іншими азіатськими державами, з європейськими партнерами. Ведеться обговорення налагодження взаємодії у нових проектах, у тому числі з Польщею, Німеччиною, Чехією, Туреччиною. Тобто ми шукаємо інші ринки і працюємо на них.
– Які успіхи перемовин?
– Я думаю, що все буде нормально, але нам дуже допомогла б підтримка на державному рівні. Ми не просто просимо гроші у партнерів, а хочемо показати, що можемо разом заробляти, можемо давати продукцію, яка відповідає сучасному європейському і світовому рівню, яка потрібна, навіть необхідна для тих чи інших країн. Це важливо, тому що з таким підходом буде працювати вся економіка. Справа в тому, що "Антонов" – підприємство, від якого залежить робота багатьох підприємств в Україні. Близько 30 великих підприємств нашої країни беруть участь у створенні наших літаків. Наприклад, двигуни надходять з "Мотор Січі", "Прогресу"; агрегати електроніки постачають "Електронприлад", "Радіоприлад", "Новатор", "Радар"; агрегати систем керування літаків, гідравлічні агрегати — харківській "ФЕД".
– Чи вирішилася доля військово-транспортного літака АН-70, замовник яких був російським. Чи знайшли нових замовників?
— По-перше, Росія не була таким великим інвестором. Наше підприємство вклало більше власних коштів. Доля фінансування, яка надійшла на розробку цього літака з Росії, складає близько 9%. По-друге, ми фактично закінчували випробування літака вже без участі російських фахівців. Ми працювали з нашими військовими, Міністерством оборони України і завершили ці державні випробування успішно. Акт виконання державних випробувань, підписаний фахівцями різних підприємств і Міністерством оборони України (але без Росії), містить рекомендації прийняти літак на озброєння.
Але сьогодні, я вважаю, Україна не в змозі самотужки будувати ці літаки, тому що треба вкласти величезні кошти у підготовку серійного виробництва, в оснащення і таке інше. Тому треба шукати для цього партнерів. І ми цим теж займаємося. В цьому також має бути державна підтримка.
– У НАТО є аналог АН-70 — А400М "Атлас" — чи зможе український літак скласти йому конкуренцію?
Я можу сказати, що наш літак за багатьма параметрами кращий, ніж європейський А400М. Наприклад, у АН-70 максимальна вантажопідйомність – 47 тон, у А400М – 35 т, тобто у нас на 30% більше. Швидкість у нас також вища. Далі, наш літак може базуватися на коротких ґрунтових аеродромах з довжиною злітно-посадкової смуги лише 600-700 метрів. Для А400М мінімальна полоса – 915 метрів. Тобто за основними параметрами наш літак перевершує А400М. Але, на жаль, така доля склалася у АН-70… Ще на початку розробки АН-70 ми зустрічалися з європейцями, вони хотіли з нами працювати. Але справа в тому, що ми працювали з Росією, а європейці не хотіли цього.
– А зараз ви вже не співпрацюєте з Росією у цьому проекті…
–Ні, не співпрацюємо.
– Тобто завод своїми силами не зможе?
–Ми не зупиняємось. Зараз розробляємо новий літак, все робимо за власні кошти. За останні 5 років ми жодної копійки з бюджету не отримували на наші програми, незважаючи на те, що в нас працюють 13,5 тисяч людей. Ми – науково-технічна фірма, яка займається і розробкою, і виробництвом літаків, і до того ж створює відповідний, я вважаю, імідж держави. Але підтримки ми не отримуємо. Поки що. Але маємо надію, сподіваємося.
– Ви сказали, що розробляєте новий літак. Який?
– Це транспортний літак АН-178, який повністю змінює АН-12. І що важливо, він може перевозити багато видів різних вантажів, контейнерів. Особливо це важливо для того, щоб він міг перевозити навіть морські контейнери, тобто це такий унікальний, універсальний вантажний літак.
Робота над першим АН-178 триває
– Як зараз відбувається робота в оборонному секторі? Чи є вже замовлення від Міноборони?
– Знаєте, сьогодні, враховуючи ту складну ситуацію, яка є в державі, ми багато в чому допомагаємо нашим військовим, зокрема, у забезпеченні боєздатності літаків, які є на озброєнні в Міністерстві оборони, у проведенні їх модернізації та переобладнання.
Окрім того, ми сьогодні пропонуємо військовим цілу низку літаків різного призначення: спеціальних, транспортних, санітарних, штабних, патрульних, у тому числі з озброєнням. Ми пропонуємо також розробити нові безпілотні літальні апарати. У нас є певний досвід роботи в цьому напрямку. Наразі наші пропозиції розглядаються військовими.
– Тобто це ви пропонуєте їм купити?
– Не зовсім "купити". Ми пропонуємо розробити, створити разом ті літальні апарати, які б найкращим чином задовольняли вимоги замовника. Просто купити — це як купити в іноземної держави, але, по-перше, це набагато дорожче – купувати в іноземних держав;
по-друге, ми можемо завжди робити те, що потрібно саме нашим військовим.
По-третє, в такий спосіб забезпечується підтримка власного товаровиробника. А потім, не все можна й купити, не скрізь вам все продадуть. А для себе, для своїх можна робити все, що потрібно.
– Але ж час на розробку ту саму, виготовлення…
– Так, але цей час залежить від типу літака, що створюється. Наприклад, модернізацію літака можна зробити достатньо швидко. Щодо розробки нових літаків, то це може бути тривалий процес. Але ми повинні жити не тільки сьогоднішнім днем, але й майбутнім. І в майбутньому ми теж повинні мати засоби для захисту своєї держави.
– Як просуваються роботи над безпілотником? Раніше повідомлялося, що він буде розроблятися у співпраці з українськими партнерами. На що він буде схожий?
– Ми сьогодні тільки розглядаємо технічні вимоги, можливі характеристики і таке інше. Взагалі може бути ціла гама безпілотників. Адже вони бувають різні: і за функціональністю, і за розміром – і маленькі, і з розмахом крила 18 метрів. Тобто це – різні класи, різні типи безпілотників. Який саме обрати, диктує замовник, виходячи зі своїх задач.
Я знаю, що в нас деякі аматори в ініціативному порядку роблять безпілотники. Наше підприємство займалося цим напрямом десь у 80х роках минулого сторіччя, але це були радіокеровані моделі, які могли робити зйомку, тощо. Потім ми це припинили, але досвід залишився. І у нас багато є визнаних фахівців із авіамоделювання. Вони були чемпіонами світу, Європи, а в попередні часи – Радянського Союзу з авіамодельного спорту і в тому числі з радіокерованими моделями.
– Я правильно зрозуміла, що ви не будете орієнтуватися лише на один якийсь зразок, модель?
–Так, я думаю, що це повинна бути ціла гама. І, що важливо, що це не просто безпілотник, а система, яка складається: з безпілотника, його апаратури і такого важливого елемента, як система керування – наземних пунктів управління польотами. Це дуже важливо, тому що від цього залежить ефективність всієї системи. Тобто робити тільки моделі літаків неправильно.
– А скільки часу може приблизно зайняти від проектування до виготовлення?
– Це залежить від того, як ми узгодимо всі характеристики, але це залежить від типу: маленький апарат можна зробити за півроку, а великий, більш складний, — за два роки. Я бував у різних країнах, де виробляються безпілотними, та бачив, як їх роблять в Ізраїлі, в Туреччині, в Польщі.
– Чи є можливість створення на базі "Антонова" літаків-винищувачів та штурмовиків?
– Так, є. Ми пропонували це ще у 2006 році. Були офіційно подані відповідні пропозиції. Але в той час казали, що це нам поки не потрібно. Сьогодні ми знову підготували пропозиції з цього питання… Можливості такі є, і не тільки у "Антонова". Адже ці літаки будуть створюватися із залученням українських підприємств: з українськими двигунами, з українським обладнанням, з українським озброєнням.
Тобто ми могли б це зробити достатньо ефективно. Це було б не гірше, ніж, як дехто пропонує, купувати такі літаки, наприклад, у Китаї. Хоча, до речі, Китай зараз дуже інтенсивно розвивається і робить багато корисного на основі високих технологій. Сьогодні ця країна багатьом дає фору за багатьма видами техніки і науки, озброєння.
Ольга Скичко
