Генерал Віктор Муженко, напевно самий загадковий для преси офіцер Збройних Сил України. Він уникає виступів на телебаченні, інтерв’ю та коментарів. Мовляв його робота говорить сама за себе. Однак для військових журналістів було зроблено виняток…
Генерал-лейтенант Муженко Віктор Миколайович, Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України, фото прес-центру АТО
— Скажіть чи є у нас, у народу України, приводи для святкувань, і гарного настрою?
— Ми проводимо операцію, і є певні успіхи, є надія і віра в успіх. Але давайте не будемо казати щось наперед, а трішки зачекаємо. Тактичні успіхи, які ми маємо зараз беззаперечно приведуть до успіху всієї операції.
— Ви напевно бачили відео, яке зараз гуляє Інтернетом про те, як нібито Українськими шляхами і по наших городах ідуть колони Збройних Сил Російської Федрації. Вони ідуть під російськими прапорами. Скажіть чи потрібно пересічним українцям боятись таких новин.
— Ви знаєте, часу дивитись телепередачі чи ще щось у мене катастрофічно не вистачає. Пересування та власне і існування цих колон викликають великі сумніви. Так, в нас є підтвердження поступлення з боку Російської Федерації певної техніки до бойовиків. Однак, про такі великі об’єм, як показують деякі засоби масової інформації мови навіть нема. Все значно менше. Ми розцінюємо такі повідомлення, як певні інформаційні атаки, чи провокації. І напевно це як один з варіантів, або частки інформаційної війни.
— Великий резонанс як в суспільстві, так в засобах масової інформації викликає зараз інформація про українські бригади, що ведуть запеклі бої на кордоні з Російською Федерацією. Люди користуються якимось чутками, або не перевіреною, часто негативною інформацією. Прокоментуєте будь-ласка.
— Ви напевно маєте а увазі ситуацію навколо чотирьох наших бригад?
— Так.
— Тоді я вам скажу, що військовослужбовці цих бригад гідно виконують свій військовий обов’язок. Є певні проблеми, що пов’язані і з харчуванням особового складу, і з тим, що по ним постійно ведуться обстріли. Нажаль, інтенсивний вогонь, який ведуть по наших військах терористи призводить і до поранень, і до загибелі воїнів. Однак всі ті військовослужбовці, хто стоїть зараз на кордонах добре розуміють, що залишити свої позиції просто не можна. Адже тоді весь той потік техніки і боєприпасів, що намагаються переправити в Україну просто хлине сюди. І це може призвести до втрати нашої ініціативи зі всіма супутніми негативними наслідками. На сьогодні ми проводимо військову операцію, яка має на меті створити умови до повного розблокування наших підрозділів. Виведення їх з під вогневих артилерійських та ракетних ударів противника. Та забезпечити їм якісні умови для виконання завдань. Крім цього, після закінчення всієї військової операції, що зараз проводиться особовим складом АТО, вивести ці підрозділи у відповідні райони для їх відпочинку та підсилення боєздатності. Щоб, після відпочинку ці підрозділи маючи повну боєздатність знову приступили до виконання обов’язків, що на них покладені командуванням.
— Дезертири були і у всіх арміях. Нажаль певні прикрі випадки ми можемо спостерігати і зараз. Вони стають буквально «зірками екрану» російських телепередач. Яке ваше ставлення до цих людей?
— До дезертирів я ставлюсь погано. Дуже погано. Це перше. А друге, це те, що дезертирство це вже склад злочину. Третє, наскільки і з якою важкістю та чи інша людина зробила цей злочин, мають розбиратись відповідні органи. Але беззаперечно, що такі ганебні випадки мають вплив на морально-психологічний стан підрозділу. Ті, що стали на шлях дезертирства це найслабкіші люди, яким випав жереб виконувати покладені на них об’явки в таких важких умовах. Тобто поблизу кордону, де є проблеми і з харчуванням і з іншими видами забезпечення. Коли по них щоденно ведеться вогонь. Але не потрібно забувати, що є і інший бік цього складного питання. Є ж ще і люди, які до кінця чесно і самовіддано виконують свій військовий обов’язок перед Україною, народом… Демонструючи мужність, героїзм та самопожертву. Зараз все, в тому числі і мої слова можна оцінювати по різному. Особливо з точки зору пересічного громадянина. Можна поставити себе на їх місце, поїхати туди в ту зону… І ще не відомо як поступиш ти опинившись там. Напевно кожен, хто знаходиться там почуває себе не комфортно. Але одні знаходять в собі сили бути воїнами, мужньо і чесно обороняти країну. А інші, як ви кажете при першому-ліпшому випадку стають на ганебний шлях дезертирства. Та я думаю, що суспільство знайде свою єдину точку розуміння, як для одних так і для інших людей.
— Ви вже тривалий час керуєте військами АТО. Скажіть чи на вашу думку міняється зараз армія?
— Безумовно. Армія дуже змінилась за цей час. Головне дуже піднявся бойовий дух особового складу. Ми здобуваємо бойовий досвід. З’являються нові погляди на рішення тих проблем, які ми мали до початку цього протистояння. Хоча давайте називати речі своїми іменами – війни. І я маю переконання, що в дуже близькому майбутньому Збройні Сили України кардинально зміняться на краще. Зміни торкнуться всіх питань, починаючи з нюансів управління, функціонування, морально-психологічного стану. Хоча, я б на перше місце ставив би питання морально-психологічного стану частин, підрозділів та окремих військовослужбовців.
— Тобто після нашої перемоги слід чекати якихось реформ?
— Беззаперечно. Те, що буде реформа Збройних Сил це навіть не факт а вимога часу. І реформи тепер будуть скеровані на покращення з урахуванням всіх тих недоліків і проблем, що показала нам ця війна.
— На вашу думку, що найголовніше нам потрібно змінити? Ми маємо мати професійно підготовлену армію, чи вся країна має мати військову підготовку? Іншими словами, и мали б бути як армія США, чи наприклад Ізраїлю?
— Ми маємо бути Українською армією. Армією створеною народом для захисту нашої Батьківщини. Зберегти територіальну цілісність. Іншими словами, наша нова армія має бути боєздатною, озброєною за останнім словом техніки, мобільною, і здатною оперативно та ефективно реагувати на всі ті загрози, які є на сьогоднішній день. Я думаю в нас вийде збудувати власне таку армію. Армія в останні місяці вже зазнає докорінних змін в усіх питаннях. Я переконаний, що в результаті ми будемо мати боєздатні Збройні Сили, які зможуть захистити свою державу. Якщо відслідкувати світові рейтинги Збройних Сил, то можна побачити якій ривок зробили Українські військові за час конфлікту. Ми отримуємо бойовий досвід, міняємо систему управління.
— В зв’язку з останніми подіями, чи потрібно нам повертати строкову службу?
— Стосовно цього питання, то моя думка така, що на першому етапі ми мали б мати змішані Збройні Сили. Але в майбутньому ми маємо перейти до армії професіоналів. Але з умовою потужного резерву. Тобто підготовлених людей, які під час розгортання Збройних Сил здатні стати в стрій, і бути опорою для війська. *****
— Сьогодні багато розмов точиться навколо третьої хвилі мобілізації. Дехто заявляє що її непотрібно в принципі. Яка ваша експертна думка з цього приводу?
— Третя хвиля мобілізації нам безумовно потрібна, хоча можливо в дещо меншій кількості ніж це було задекларовано. Ми до цього прийдемо. Чисельність тих людей, що будуть відмобілізовані буде оптимальною для потреб війська. Основна частина цих людей піде на доукомплектування частин забезпечення. Це робиться для того, щоб розвантажити бойові частини від функцій, які не притаманні їм. Таким чином вони будуть зосереджені лише на виконанні своїх безпосередніх обов’язків. Адже зараз дуже багато сил та засобів ми змушені скеровувати власне на вирішення тилових питань.
— До речі, про забезпечення. Зараз ми зіткнулись з шаленою критикою. Мовляв там не додали, дам не укомплектували, туди щось не привезли чи не довезли.
— Так, нажаль зараз ми маємо факти м’яко кажучи безвідповідального ставлення окремих посадових осіб до виконання своїх посадових обов’язків. Є навіть факти злочинної халатності. Але у своїй більшості спеціалісти тилу займаються тим, що їм належить – забезпечують війська всім необхідним. І напевно нам зараз потрібно говорити про те, що коли виникають якісь проблеми з забезпеченням, то це не завжди через якусь посадову особу. Часто втручається війна з її ввідними, які просто неможливо передбачити. А також ми маємо цілу низку системних проблем, які існували у нас з самого початку створення Збройних Сил України.
— В цій війні Збройні Сили України нажаль мають втрати…
— Дуже важко про це говорити. Адже життя людині дається один раз, і воно є тим самим цінним скарбом, що тільки може бути на світі. Загибель кожного військового є для мене трагедією. Повірте, ніхто тут не переводить трагедії кожної окремої людини, її родини, близьких в якісь сухі статистичні цифри. Нажаль факти загибелі мають місце. Можна по різному їх виправдовувати. Але потрібно розуміти, що є чимало факторів, що призводять до трагедії. Наприклад: навченість, готовність до виконання завдань, внутрішня впевненість. Всього цього не було б, якби не зовнішня підтримка ворога. На сьогодні ми маємо чимало задокументованих фактів, що свідчать про постачання зброї, найманців і, навіть, обстріли наших військ з території Російської Федерації.
— Частими є випадки, коли російські найманці не дають забирати тіла наших загиблих воїнів…
— В цьому питанні можна казати про справу честі і гідності. Адже ми ніколи не забороняємо нашим ворогам вивозити своїх загиблих. Кожна професія, і кожна війна має свої правила. Є розуміння військової честі. І крім цього ми – Збройні Сили керуємося в своїй діяльності в тому числі і війні певними нормативними та міжнародними актами, то наші вороги просто плюють на будь-які норми та закони. Власне тому вони так люто ненавидять українських військових як живих, так і мертвих.
— Скажіть, а чи є якісь проблеми у стосунках між військовослужбовцями Збройних Сил та інших силових структур, наприклад МВС?
— Ви знаєте, сьогодні військові, міліціонери, національні гвардійці, прикордонники пліч о пліч стоять на одних блокпостах та пунктах пропуску. Прикривають один одного під час обстрілу «Градами», діляться хлібом і водою. Це єднання всіх структур і всіх військових, які зараз спільно захищають Батьківщину.
— Як ви думаєте, коли закінчиться АТО? Чи ви не бажаєте ставити якісь часові обмеження?
— Не хотів би називати якісь терміни, але я переконаний, що активна фаза АТО закінчиться нашою перемогою набагато швидше ніж це можна собі уявити. Не хочу загадувати наперед, називати там якусь кількість днів, годин чи місяців. Але як тільки ми закінчимо активну фазу, то відразу зможемо порахувати аж до хвилини, скільки це тривало…
— Що для вас Армія?
— Військова служба це моє життя, це моя професія. Цій справі я віддав дві третини свого життя.
— Скажіть, що б ви хотіли сказати на останок нашим читачам?
— Я просто процитую вірші з однієї «Афганської пісні». – «На войне нам обидно, когда люди с экрана говорять нам о ней, не бывавшие здесь…». Просто пам’ятайте про це.
