Генерал армії, колишній міністр оборони Олександр Кузьмук переконаний, що українське військо сьогодні достатньо сильне, щоб захистити територіальну цілісність і суверенітет України.
– До референдуму у Криму залишився фактично один день. На Вашу думку, чи є шанси зараз говорити про те, що цей референдум ще може бути зірваний?
– Я не бачу сьогодні якихось суттєвих перешкод для проведення референдуму у Криму. Все, що можливо – було зроблено у законний спосіб легітимною Верховною Радою України. Але цей процес йде в односторонньому порядку, нас не слухають ні в Сімферополі, ні в Севастополі, ні у Москві. І я не бачу перспектив, що цей референдум може не пройти. Він пройде, але сьогодні я стверджую, що він не є законним.
– Пане Кузьмук, було вже сказано багато про це. На Вашу думку, чи правильно діяла Україна, чи все-таки потрібно було починати антитерористичну операцію спецслужб у день, коли був захоплений кримський парламент?
– Навіть і сьогодні ми не у змозі сказати правильно це чи ні. На це потрібен час. На сьогодні ми можемо констатувати, що помилка, і велика помилка була у тому, що ми довели ситуацію до крові і загинули люди. Ось це помилка непоправна і прощення тут не може бути.
– Пане Кузьмук, засоби масової інформації писали не один рік про те, що подібна ситуація може статися у Криму. Це називалося грузинським сценарієм, порівнювалося із ситуацією в Абхазії і Південній Осетії. Чи робила щось влада, щоб упередити це?
– Я можу казати не лише про Крим, ми всі відчували, що подібні події можуть привести до страшних речей по всій Україні. Влада не відслідковувала ситуацію, спецслужби не працювали і ми отримали такий спалах насилля по всій Україні. Це можна було прогнозувати, це можна було попередити, але на це потрібна була робота тих служб, які нічого не робили.
– Які служби це мали робити?
– Перш за все і Служба безпеки України, і Міністерство внутрішніх справ і всі розвідки, які демонстрували президенту як розбивають бійці цеглини на голові, але предметну роботу, роботу по захисту українських людей, влади, порядку в державі вони не проводились. Вони продемонстрували свою нездатність працювати на упередження.
– Пане генерале, я впродовж останнього часу говорила з багатьма військовими, і коли йшлося про те, до чого довели зараз українську армію, називалися два прізвища міністрів оборони, йшлося про Лебедєва та Саламатіна. Хотіла б запитати про Саламатіна. До 2005 року ця людина була громадянином Російської Федерації. Чи нормально це, що після цього він очолив оборонне відомство України?
– Подивіться весь розвиток подій по призначенню міністрів оборони. Взагалі за чотири роки змінилося 5 міністрів оборони – це не є нормальним явищем. І ні один міністр оборони не призначався як професіонал, як людина, яка знає як реформувати збройні сили і як ними керувати. І не лише один Саламатін – Саламатін один із них. Він розпочав з того, що від Міністерства оборони були забрані ремонтні заводи, він обезкровив армію, почалась кадрова чехарда – знищувалися кадри, які десятиріччями готувались, які отримали потужну освіту і досвід служби. Це продовжив після нього і Лебедєв.
Але найстрашніше, що Збройні сили абсолютно не мали жодного розвитку, жодної програми. Я хочу сказати, що державна програма розвитку збройних сил із 2005 по 2011 рік взагалі була провалена, а наступна програма розроблялась, робили вигляд, що розробляли, і програму затвердили лише у вересні минулого року. Збройні сили не зрозуміло по якій програмі готувались і взагалі існували. Це все і призвело до втрати управління Збройними силами, знищення органів управління. Не робились кроки по переозброєнню Збройних сил. І на цьому тлі ще один удар – це соціальний захист військовослужбовців, який також був повністю провалений. Збройні сили у важкому стали стані, але вони є Збройними силами, вони мають ще потенціал, вони потребують сьогодні негайного перегляду програми розвитку збройних сил і знову ж таки будівництва негайного протягом 4-5 місяців, врахувати всі помилки, всі недоліки, всі руїни і знову треба відтворювати.
– Пане Кузьмук, 16 березня пройде референдум у Криму. Ті люди, яких зараз називають «зеленими чоловічками» вдягнуть шеврони і, грубо кажучи, українські військові на тій території вже стануть загарбниками?
– Мені немає абсолютної різниці чи вони у шевронах, чи вони не в шевронах. Я двадцять років у радянській армії прослужив, мені добре відомо звідки ці гарячі хлопці – із Пскова, Іваново, Волгограда, Ханкали, Кубінки, Тули… Ми знаємо їхніх командирів, ми разом служили. Про це давайте думати, тому таємниці немає, ніякі вони не «зелені чоловічки» – це представники елітних з’єднань і частин, я підкреслюю, елітних з’єднань і частин Російської Федерації. Сьогодні вони не по своїй волі, а по рішенню свого політичного керівництва і їх можна розглядати лише як окупаційні війська.
– Що буде після 16 числа з українськими військовими у Криму?
– Я вже неодноразово заявляв, що розв’язання цього конфлікту може бути лише дипломатичним і політичним шляхом. Дипломатичним і політичним шляхом що зроблено? Верховна Рада, яка ні в якому разі не може підлягати сумніву, що це легітимний законодавчий орган України і Україна є парламентсько-президентською республікою. Верховна Рада постановою своєю ухвалила заяву до ООН – раз, до Ради безпеки ООН – два, до країн гарантів – три. Ми неодноразово пропонували Російській Федерації сісти за стіл переговорів. Сьогодні на превеликий жаль, все діє в односторонньому порядку. Ми ще не отримали відповідь. Є слова підтримки, ми вдячні. Є поради з боку інших країн і за це ми вдячні. Але ми очікуємо потужних кроків назустріч, щоб ми разом могли розв’язати цю проблему.
– Кроків з чийого боку?
– У першу чергу, з боку Російської Федерації.
– А якщо немає кроків?
– Ще раз, Російська Федерація повинна нас почути і розуміти, чим це може все закінчитись.
– Пане Кузьмук, але ж вони не чують…
Якщо нас не почує Російська Федерація, то не тільки України не стане – не стане Російської Федерації
Україна, у якої гідровузли, аміакопроводи, нафтопроводи і все інше, то якщо це все буде горіти, то ніхто не заховається ні за Альпами, ні за Уральськими горами
– Слухайте, давайте не плакати, не посипати попелом голову, не верещати і Вас я прошу в першу чергу, а давайте вимагати. Я Вам сценарій можу розказати: якщо нас не почує Російська Федерація, то не тільки України не стане – не стане Російської Федерації. Якщо вони бажають війни, то вона буде затяжна, кривава і вона залишиться не тільки в Криму – вона буде по всій країні і буде розповсюджуватися.
Ви бажаєте війни з країною, у якої п’ять атомних станцій? Європейці, ви про це подумайте! В решті-решт росіяни, ви про це подумайте! Україна, у якої гідровузли, аміакопроводи, нафтопроводи і все інше, то якщо це все буде горіти, то ніхто не заховається ні за Альпами, ні за Уральськими горами.
– Пане Кузьмук, на Вашу думку, чи зупиниться Росія на Криму?
– А хто її далі пустить?
– От заява Міністерства закордонних справ Російської Федерації, у якій йдеться, що зважаючи на події у Донецьку, які були у четвер, далі я цитую: «Росія усвідомлює свою відповідальність за життя співвітчизників і за громадян в Україні, і залишає право взяти людей під свій захист».
– Я переконаний у тому, що Росія повинна за собою залишати право лише в одному – надати Україні можливість, яка сьогодні потерпає від економічної, політичної кризи, потерпає в крові, розібратися самим. Ніхто замість українців, ніхто замість нас це питання не розв’яже. Мені також не подобається сьогоднішня влада, абсолютно вона мені не подобається, але я громадянин України і як військовий, я добре розумію, що якою б не була влада – це є влада, вона взяла на себе зобов’язання, а парламент український повинен активно працювати в цьому і крок за кроком ми повинні наводити порядок у своїй державі, роззброювати всіх, розбиратися з цими сепаратистами. Іншого нам не дано. Ні Америка, ні Європа, ні Росія порядок у нас не наведе.
– Але, на Вашу думку, от у цей період, можливо навіть ще до 1 березня, чи виконувала армія свій обов’язок захищати країну, її суверенітет і територіальну цілісність?
– А ніхто їх цього права не позбавляв. І вони готуються до цього. Сьогодні воєнний стан в країні не оголошений. Сьогодні йде протистояння таке вольове на першу провокацію. І сьогодні наші Збройні сили демонструють свою силу і свій патріотизм, що вона не відповідає на провокацію, тим самим зберігає мир в нашій країні.
– Чи зміниться ситуація після 16 березня?
– А як вона зміниться? Ми що, визнаємо втрату Криму, на підставі референдуму? Та ми ніколи цього не зробимо. Це що, референдум обов’язкового виконання? Ми розуміємо волевиявлення кримчан і поважаємо це. Але це не означає, що кожен, хто захотів, той взяв і відколов шматок держави. А завтра ще хтось захоче. Ми що, підписуємо вирок своїй державі? Такого не буде.
– Пане Кузьмук, зараз Росія стягнула до Криму багато військових, багато дуже кораблів і деякі військові припускають, що ці кораблі можуть піти по Дніпру для окупації інших територій…
– Ласкаво просимо у Дніпро! Ми зустрінемо!
– Що потрібно зараз робити? Укріплювати кордони побіля Криму чи ще щось?
– А це вже все робиться. Війська приводяться у вищі ступені бойової готовності, вони виведені в райони навчань для бойового злагодження, для підготовки, якщо це буде потрібно, для захисту держави. Більше того, я звертався у ЗМІ до міністра оборони Росії, ще до начальника Генерального штабу Герасимова з проханням прислухатись до України, до тих процесів, які відбуваються в Україні, довести до свого керівництва, що ми робимо злочин на віки. Тому що ніколи Україна не розглядала як ворога Російську Федерацію. Жодний план стратегічного застосування Збройних сил України не був спрямований на захист зі Сходу і Півночі, жодного разу. Що сьогодні стоять і дивляться в оптичні приціли може і родичі один одного. І що, це може бути доведено до війни? Сьогодні звернулися впливові високопоставлені генерали та адмірали у відставці, які служили і в Радянському Союзі, і в незалежній Україні, отримали освіту й у вищих учбових закладах у Росії – і академії, і академії Генерального штабу, до президента Росії Путіна і там є такі слова: «поки що український солдат морально не готовий стріляти у російського солдата, розуміючи, що з кимось вчилися у школі, з кимось служили, може і родичі. Зупиніться. Не доводьте до братовбивчої війни. Зупиніться. Ця війна буде не на один день, не на один рік, а прокляті будуть усі на віка.
– Той факт, що зараз, ми це могли бачити на відео, у Криму є не тільки російські війська, є також і козаки, і сербські четники, які просто стоять на КПП при в’їзді у Севастополь і перевіряють машини. Чи повинна Україна вживати заходів щодо цього?
– Ви розумієте, що скористались в Росії, та скористались і на Заході, врешті-решт, давайте оцінювати все, що відбувалось, тим, що Україна послаблена економічно, що Україна послаблена політично, що Україна була практично не на порозі, а в стані, хоча і короткочасному, громадянської війни. Це було, і скористались цим всі, як ті бджоли кинулись на цю державу. Україна не була готова зробити своєчасно превентивні заходи – закрити всі порти, перекрити всі залізниці, перекрити всі дороги. Вона могла б це зробити. А якщо це було б в нормальний, мирний час. Скористалися цим, зробили на випередження і тут уже немає таємниці,що такий план існував не один рік і був чітко спланований. Ми його проспали.
– Два року тому у Севастополі у бухті Козача почали будувати житло. Тоді люди, які жили там, не знали, для чого це. Тепер там живуть козаки. Чи було щось відомо Вам, наприклад, про цей факт?
– Ви знаєте, мені повинно було бути відомо про це, якщо б ті, хто відповідав за це, контролював би це, відслідковував і доводив до українського суспільства. Нікому цього не було відомо. Щось будується для моряків Чорноморського флоту. Добре, будуйте. Це Україна, територія України, нам від цього тільки краще. Але ми розуміємо, що це був етап і елемент тієї операції, яка зараз проводиться.
– Пане Кузьмук, міністр Тенюх зробив заяву про те, що українська армія наразі є небоєздатною…
– Я би хотів порадити пану Тенюху, по-перше, він лише виконувач обов’язків поки що. Але якщо він буде висловлювати такі речення, він був довгий час відірваний від Збройних сил, і паплюжити власні Збройні сили… Бачте, пану адміралу, ну, не ті Збройні сили дістались, який він вартий, то це ми швидко поправимо, якщо він сам не поправить. Швидко поправить. Це Збройні сили! Йому довірили ними командувати. Навіть це п’ятнадцять людей всього у підпорядкуванні, то ставай перший і захищай країну, а не плач з трибуни, що от не такі Збройні сили.
– Чи здатні українські збройні сили зараз захистити країну?
– Так, здатні! Я за свої слова відповідаю.
– Яку роль у цьому всьому може зіграти Національна гвардія, якої зараз так бояться у Росії? Російські канали, наприклад, кожен день про неї говорять…
– Росіяни перші повинні привітати такий крок. Бачте, Міністерство закордонних справ Росії стурбоване, що в Україні люди гинуть, люди зі зброєю ходять по вулицям. Так, ходять. На тому, що відбулося в Україні, сьогодні криміналітет розквітає, злочинність розквітає, але ні американські поліцейські, ні російські поліцейські порядок не наведуть. Сьогодні не вистачає ні деморалізованої міліції, називаємо речі своїми іменами тому, що реабілітували всіх крім цих міліціонерів і хлопців внутрішніх військ, їх треба посилювати. Тому створюються на базі внутрішніх військ Національна гвардія, я переконаний, що вона сьогодні повинна переключитися на громадський порядок на вулицях нашої держави, роззброїти тих бандитів, які сьогодні по ночах грабують квартири, помешкання українських громадян. Сьогодні вони повинні вийти на вулиці, із серйозними повноваженнями, сьогодні вони постійно мають бути у кадровому плані. Я запропонував створити офіцерські батальйони, повністю із офіцерів запасу, які підсилять і прикордонників, які підсилять і нашу міліцію.
Тетяна Ярмощук
