Нещодавно президент Росії Володимир Путін вкотре заявив про наміри кардинально наростити військову потужність його країни.
Але проти кого, власне, переозброюється Росія? Та й як ці можливі багатомільярдні інвестиції у модернізацію збройних сил слід сприймати на Заході? На ці питаннями відповідає політичний аналітик з французької Фундації стратегічних досліджень Ізабель Факон. Вона вважає, що цими проектами Путіна нехтувати не слід. Хоча, зрештою, широка програма переоснащення російського війська може залишитися нездійсненною.
– Важливо спостерігати за спробами відновити колишню міць російської армії. Але, гадаю, що всі ці програми через, так би мовити, «втомлений» стан російської промисловості здійснити буде важко. Однак, нехтувати цим не слід, хоча неможливо навіть уявити, щоб російські танки завтра, скажімо, пішли на Польщу. Водночас, значно реальніше виглядає можливість для краще оснащеного російського війська управляти кризами у Центральній Азії, на Кавказі чи на всьому пострадянському просторі.
– Якщо так, то як воєнні амбіції Путіна можуть стосуватися України, яка теж перебуває на цьому просторі, й до того ж, як вважають, перебуває у центрі кремлівських інтересів?
– Зауважу, що в цьому винна не лише Москва, але й послідовність українських урядів, які мало зробили для вивільнення України з цього стану. Мені здається, що Росія не зацікавлена у використанні військових важелів відносно України. Вона швидше розраховує на тісні зв’язки політичних та бізнесових еліт та міцну російсько-українську інтеграцію економіки. Кремль вже дорого поплатився своїм іміджем через війну в Грузії. Росіяни сподіваються, що їм ніколи не доведеться націлювати зброю на Україну, навіть часом натякаючи на те, що все можливо. Такі натяки – це тільки частина їхньої стратегії, але у Росії вважають, що стосовно українців існують інші важелі.
– Чимало людей, які живуть і в країнах Заходу, і в державах, що сусідять із Росією, цікавить питання: проти кого, власне, озброюється президент Путін?
– Мова, насамперед, йде не про звичайне переоснащення збройних сил Росії, яке відбувається після понад 10-річного періоду майже повної відсутності матеріального оновлення. Передбачається змінити весь велетенський парк колишнього радянського оснащення, а це величезні кошти, на це потрібен час і таке інше. Проти кого робляться ці зусилля? Насамперед, щоб покращити імідж. Путін знає, що за кордоном вважають, що російська армія – це щось заржавіле й неефективне. Війна у Грузії це підтвердила: попри те, що російську політичну мету було досягнуто, операційна продуктивність війська Росії була не надто високою. По-друге, Кремль прагне поступово збільшити присутність свого військово-морського флоту в світовому океані. Однак, перший пріоритет Путіна такий: створити військовий інструмент, щоб реагувати на можливі хвилювання на півдні країни, насамперед, на Північному Кавказі та в південних країнах-сусідах. Йдеться про Центральну Азію, слабкозахищені кордони з Казахстаном, довжиною 7 тисяч кілометрів та загрози, що можуть надійти з боку Афганістану та Пакистану.
Віталій Єреміца
