Початкові плани Шишкостану провалилися. Думаю в цьому не треба нікого переконувати.
Такий результат є наслідком сукупності прорахунків рашистів на стадіях планування, підготовки і реалізації початкового плану які були помножені на ефективність стратегічної оборонної операції сил безпеки і оборони України.
ПРОРАХУНКИ
1. Головним ПОЛІТИЧНИМ прорахунком військово-політичного керівництва Шишкостану було переконання що Україні рашистів вітатимуть як визволителів. І тобто як такої загальновійськової операції не треба буде — буде просто красивий марш маси солдат і техніки.
2. Помилки в рамках ВІЙСЬКОВОГО БУДІВНИЦТВА. Тут в очі кидається те що рашисти багато вкладали в залізо в останні 12 років але не вкладали пропорційно цьому залізу в різні види забезпечення. В США співвідношення 1/3 бойового компоненту до 2/3 компоненту забезпечення різних типів.
3. Помилки під час ПЛАНУВАННЯ. Перш за все це вважати що 200К солдат буде достатньо щоб наступати одночасно і ефективно по різних операційних напрямках. Так само відсутність реального досвіду в солдат і ланки управління на такі масштабні речі.
4. Помилки під час РЕАЛІЗАЦІЇ плану. Це коли намагалися висадити десант біля Києва який не був забезпечений реальною підтримкою на землі. Або спроба просто взяти масою бронетехніки/піхоти без належної підтримки інших родів/видів військ.
ЕФЕКТИВНІСТЬ українського спротиву.
Перш за все іще раз відзначу що те що наші основні сили збережені і діють на визначених рубежах не даючи противнику вийти на кордони Донецької і Луганської областей, ізолювати ключові міста Лівого берегу Дніпра і загалом вийти на рубіж Дніпра це ключовий доказ успішності стратегічної оборонної операції сил безпеки і оборони України.
1. Відмова триматися за ті чи інші рубежі будь-якою ціною. Звичайно в уяві посполитих тимчасовий відхід із тих чи інших територій то ознака поразки але насправді це логічне бажання нашого командування зберегти СИЛИ (що ключове в війні) вимотуючи противника у процесі і змушуючи його розтягувати комунікації. В іншому випадку був би ризик втрати основних сил в прикордонній битві.
2. Нашими силами проводиться класична осередкова маневрена активна оборона. Визначаються ділянки майбутнього руху ворога (інколи ворогу не залишають вибору як рухатися тою чи іншою дорогою) і далі відповідні колони які пропускають розстрілюють із боків і по центру як це було біля Броварів. Так само маневреність це засіб компенсувати перевагу противника в засобах ураження і мінімізувати наші втрати. І постійні контратаки в рамках боїв щоб змушувати противника відкочувалися до початкових позицій.
3. Активна робота не лише по силам противника на передньому краї, але і в тилу — перш за все знищення логістики і забезпечення. Гарно використовується відсутність цілісних ліній фронту на багатьох напрямках і брак сил для забезпечення безпеки ліній комунікацій.
Але знову ж закінчити хочу певною стриманістю. Ми іще не пройшли так звану кульмінаційну точку наступу рашистів. І так само не треба недооцінювати здатність противника до адаптації.
Mykola Bielieskov
P.S. Зараз наші військові сконцентрувалися на простому і ефективному плані, який можна описати коротким рядком із нашого гімну: «Завзяття, праця щира свого ще покаже». Методично вибивати росіянам техніку, атакувати комунікації, ламати російське суспільство втратами в живій силі. Все це в разі успіху знищить наступальний потенціал армії противника (і його суспільства) примусить її зупинитися.
В разі сприятливих умов, серед яких вибита у достатній мірі авіація і знищене постачання, контрудар Збройних сил України, навіть не найсильніший, може стати для ворога смертельним. Таким, що приведе до масштабних котлів з непердбачуваними політичними наслідками в самому Кремлі.
Бо всі ці голодні і холодні ваньки, ще й психологічно замазані в кров мирного населення, натиск витримати не зможуть і побіжать. Зупинити їх їхньому командуванню, яке себе на той час остаточно дискредитує, буде дуже важко. І прибігти ваньки можуть прямо у бункер Путіна.
І ось тут дуже просто розгледіти найбільший інтерес нашого ворога. Цей інтерес в тому, щоб убезпечити свої розхристані війська від контрудару Збройних сил України. Все. Не НАТО, не мова і віра. Пауза для накопичення сил. Якщо паузу вдастся виторгувати, можна просто окопуватися на захопленому, а ваньки можуть у напівголодному стані існувати скільки завгодно. В разі політичної паузи Росія миттєво перекине ресурси на антидиверсійну діяльність і, посиливши свої комунікації, кинеться в остаточний наступ.
На цьому моменті і вмикається агентура в вищих ешелонах влади України. Вона має схилити вище політичне керівництво держави, а також суспільство, до ідеї припинення вогню. До компромісу. Просто малюсінького навіть не компромісу, а компромісику, «з мінімальними» поступками.
Агентура працює з настроями. 500-кілограмові бомби на пологові будинки створюють ці настрої. Переляканим людям найлегше вкинути деструктивну думку. Заляканих дуже легко примусити до помилки. Наприклад, до помилки з усуненням влади, бо вона не хоче закінчити війну, на якій наживається, і поставити веселих приємних хлопців, хоть поржом, хуже уж точно не будет. Зараз 73% платять за цю помилку життям своїх дітей.
А тепер росіяни і агентура вкидають думку в голови, що Путін буцім-то хоче не довести до кінця знищення українців, а зберегти собі лице нашою малюсінькою відмовою від НАТО.
Якби я сидів в Кремлі, саме так би діяв, знаючи, що маю справу з людиною, яка вже одно разу прийшла до влади на гаслах про задобрення Путіна. Я б підкинув українцям — надію. А надію б цю тримав у своїх руках і підсікав на неї рибу.
Нажаль, я бачу, що саме цей план почав впроваджуватися. Зеленський не позбавився всіх цих портновських упирів, які його вже завели в ситуацію, коли його самого мало не вбили російські ДРГ. Він залишив їх при собі і вони тут же дали охорону портнову, тут же почали сіяти розбрат, атакувати тих, хто виступає за боротьбу до перемоги, вони вже навіть катують чиновників КБ Луч, намагаються арештувати тих, хто врятував ракетне озброєння, роблять провокаційні заяви, і вже ведуть активну пропаганду проти НАТО.
Вони діють.
Зараз у людей вже пройшла адреналінова хвиля, почалися хитання, почала вилазити проблема Маріуполя і кадри загиблих. Це сприятливий момент для закидання в голови людей деструктивної ідеї, яка їх знищить.
Заяви Стефанчука, Арестовича і Антона Геращенко про категоричну необхідність зміни курсу на НАТО підтверджують, що цей план почав працювати. Частина наших еліт вже зламалася. Їхня досада, «що Порошенко лицемірно закріпив курс у Конституції», так і сквозить і показує, що вони вже почали вірити Путіну, буцім-то якісь поступки можуть щось вирішити. Хоча елементарно: ну раз НАТО (мова, пам’ятники, церква) таке неважливе, то облиште його. Воюйте далі.
Росії треба не відмова від НАТО, Росії треба пауза для перегрупування військ, і ліквідувати Україну. Розмови про НАТО просто димова завіса і пастка. Пастка ця проста, як двері: всі починають обговорювати типу засідання ВР по змінах до Конституції неможливе під час воєнного стану, Рашка каже ну раз так, то ось вам з барського плеча продаж повітря — тримайте велику милість у вигляді припинення вогню. Зеленський дає наказ Генштабу трішки призупинити вогонь, голосування в ВР можливо навіть провалюється, але це рашці і було треба. Російська армія відновлює сили — і ривок.
Саме це Росія робила останні 3 роки з 2019 року, коли робила вигляд, що слухає базікання єрмаків, а потім перевернула стіл до подиву цих дурнів і ринулася вперед. Пощастило, що Зеленського не вбили ДРГ, але вдруге так не пощастить.
Джон Сміт
