«Єрмак нікуди не пішов»

«Єрмак нікуди не пішов» — пише Дзеркало тижня.

Він просто зник із публічного поля, але залишився всюди, де живе президент.

Єрмак удома.

Єрмак у спортзалі.

Єрмак вирішує, що їсти.

Єрмак приводить масажиста.

Єрмак поруч. І він «свій».

Це не політичний союз і не кадрове рішення.

Це симбіоз, який намагалися замаскувати.

Публічна токсичність Єрмака — в Україні й за кордоном — стала настільки очевидною, що Зеленський був змушений прибрати його з кадру.

Але не для того, щоб відмовитися.

А для того, щоб відбитися.

Його не звільнили.

Його сховали.

Як козирного туза, який усім набрид,

але без якого президент не вміє грати.

І тут виникає питання, вже не політичне, а людське.

Як же треба не поважати себе президенту України,

щоб ховаючись від чужих очей зустрічатися з тим,

кого:

вважають корупціонером,

від кого відвертаються партнери,

кого зневажають і в Україні, і у світі.

Це вже не управління державою.

Це прихований сором.

Це виглядає як побачення з людиною, з якою мама заборонила зустрічатися.

Ти ніби кажеш усім:

«Так, я знаю, що з ним не можна.

Так, я знаю, що він токсичний.

Але він мені потрібен.

Тільки давайте без свідків».

Якби ця людина була потрібна державі —

її б захищали публічно.

А якщо її ховають —

значить, усі все розуміють.

І тоді питання вже не до Єрмака.

Питання —

чому президент країни у війні погоджується жити в режимі забороненого побачення,

ховаючись, замість того щоб нести відповідальність.

Це не слабкість.

Це усвідомлений вибір.

Як у Ромео і Джульєтта.

Бригинець

Рівно 6 років тому розпочалась поїздка Зеленського

в Оман.

Поїздка, яка стала чи не відправною точкою

у здачі України ворогові.

Саме там відбулася зустріч Зе із ексдиректором фсб росії, секретарем ради безпеки рф миколою патрушевим.

Й інвестиції, за якими начебто преЗе тоді поїхав в ОМАНливу відпустку, насправді стали зобов’язаннями

розвертати Україну від Заходу до росії,

готуючи країну до швидкої майбутньої капітуляції.

Бо саме після Оману відбулося

знищення українських ракетних програм,

закриття єдиного в Україні заводу з виробництва ракетного палива,

переведення на одноденний режим роботи

Харківського бронетанкового заводу та виробника ракет і снарядів Державної акціонерної х олдингової компанії «Артем» через відсутність замовлень(!),

припинення закупівлі бронежилетів,

зняття клістронів з ППО,

розформування підрозділу аеророзвідки,

ліквідація Академії зовнішньої розвідки України,

розведення військ,

розмінування Чонгару й Каланчаку,

аби рішенням Зеленського від 26 лютого 2020 року

створити там хаб, запуск шатлів до Криму якраз за 10 днів

до початку повномасштабного вторгнення.

микола патрушев прилетів із москви в Оман чартерним літаком з бортовим номером 9H-VJN вночі 8 січня 2020 року.

А вже ввечері того ж дня тим же бортом скористався президент Зеленський для повернення в Київ.

Й прямо в літаку він підписав указ про призначення головою свого офісу російського агента Козиря — Андрія Єрмака.

А між цими двома польотами одного й того ж літака

сталася ще одна, дуже трагічна подія.

8 січня о 6.14 за іранським часом російська ПЗРК збила український літак

Boeing-737 авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» (МАУ) рейсу PS752, який здійснював виліт із столиці Ірану.

Його збили за вказівкою московитів, аби примусити Зе до швидшої капітуляції. Тоді загинуло 176 людей,

які могли б бути живими.

Як і сотні тисяч українців, яких вбила росія, розпочавши

велику війну.

Війну, якій відчинила двері зрада Зеленського

в Омані.

Оніщенко Людмила

Юрій Максимів