З початку доби 6 серпня терористи «Л/ДНР» вбили чотирьох українських воїнів, обстрілявши позиції Об’єднаних сил на Донбасі, незважаючи на «хлібне» перемир’я.
Перш за все, я хотів би висловити співчуття рідним і друзям загиблих.
Наступне, що я хотів би сказати: Російська Федерація за всі ці роки використовувала перемир’я виключно для того, щоб поліпшити свої тактичні умови чи наростити оперативні можливості – для підвезення боєкомплектів, для організації ротації тощо. Вони займалися цим і зараз.
Вогонь по деяких наших пунктах вівся протягом години! Цілу годину по нам стріляли і ніякої відповіді не було!
Якщо до 21 липня у нас було по 10, 20, 25 обстрілів на добу, були поранені, але й у противника щодня були втрати, то тепер ми фактично зазнаємо втрат в односторонньому порядку. У нас сьогодні 4 загиблих і один поранений, вчора поранений, позавчора поранений.
Противник вже не діє так, як раніше: стрельнув – і бігти. Він почав методично, протягом годин, вести обстріл, зокрема, із заборонених калібрів, знаючи, що ми не будемо стріляти у відповідь.
Як вчиняти в такій ситуації? Дуже просто. Це війна. І противник повинен знати, що за кожен обстріл він буде відповідати. Наші зарубіжні партнери надають нам розвідінформацію із супутників і з безпілотників. Наші військовослужбовці знають, де, коли і з яких позицій стріляють бойовики. У нас є контрбатарейні радари, які нам надали США. Вони здатні в радіусі 6 кілометрів фіксувати всі обстріли зі зброї всіх артилерійських калібрів.
Відповідно, ми можемо відповідати дуже швидко.
Замість того щоб просто припиняти стріляти, ми повинні просто не стріляти першими, але давати миттєву відповідь.
Спробуйте в’їхати в будь-яке місце в світі, де знаходиться американська армія, і вистрілити в американського військового. Придушення буде негайним – або авіаудар, або артилерійський удар. Згадайте, якою була реакція Ізраїлю на обстріли із сектору Газа. А ті стріляли саморобними ракетами, а не професійною військовою технікою. У відповідь була організована ціла операція і завдані удари.
Вони повинні знати, що ми не йдемо вперед, ми не стріляємо, ми за перемир’я, але щойно щось там вилізе і вистрілить в бік українських позицій, ця техніка, ці найманці або кадрові російські військовослужбовці будуть моментально знищені.
Чи буде це де-факто припиненням перемир’я? З 21 липня у нас не було жодного дня без обстрілу. За ці 5 років у нас було більше 20 перемир’їв. Хлібне перемир’я, шкільне перемир’я, великоднє перемир’я, різдвяне перемир’я… І щоразу були обстріли і українських шкіл, і української інфраструктури, і ремонтних бригад. І це триватиме, тому що це війна.
Ми можемо або робити вигляд, що ми святі й божі, і готові підставляти іншу щоку, або показувати всьому світу: подивіться, що ця мерзота робить! Ми будемо жорстко відповідати.
Так, можливо, у нас недостатньо сил, щоб звільнити Донецьк і Луганськ, тому що Росія відразу ж оголосить нам війну і почне широко використовувати свою військову інфраструктуру. Але не відповідати на обстріли – це не просто одностороннє перемир’я. Це односторонні обстріли наших позицій. А ми сидимо.
P.S.
Четверо погибших.
Морпехов.
Это основная мысль сегоднешнего дня, что не даёт мне покоя.
Четверо погибших. За раз.
Буду ли я обвинять нынешнего президента? Нет. Страдать той упоротой х*рней, как большинство «уставших от войны» на тему «ему просто это выгодно» — избавьте. Это Россия дала в руки своего боевика оружия. Обучила. Платит зарплату. Поставила задачу.
И он её выполнил.
Есть ли у меня претензия к пророссийским боевикам?
Нет.
Потому что они враги, и ведут себя соответственно. Так как и должны вести себя враги. Они нас убивают. Это их цель, задача, их миссия. Их для этого вооружали, снабжали, ставили в руководство российских офицеров, проводили обучение с российскими инструкторами, делали совместные операции с российскими регулярными подразделениями.
Так чего от них ожидать? Что после удачного диалога они сложат оружие и заживут с нами в мире? Извините, но бойцового пса выращивают в боях не для того чтоб он мило игрался с соседской кошкой гуляя по улице без ошейника.
Не будет этого. Война ведется до победы. Или капитуляции. В различных формах. Они её инициировали. И они её ведут.
На Южном направлении и во время «прекращения огня» были обстрелы несмотря на «лайтовые» отчеты штаба ООС. Тем не менее морпехи держали себя в руках.
Но с сегоднешнего дня морпехи снова возьмут участие в челендже «кто тут лучший убийца». Потому что когда вдруг по линии начинают активно дохнуть сепары, почему то у коллаборантов резко падает запал охотиться за нашими солдатами.
Это к сожалению единственный способ принудить противника к миру.
Но единственного чего я в данной ситуации не пойму — так это если не будет адекватной реакции руководства сверху. Морпехи выцелят своих жертв. Они отомстят. Вне зависимости от желаний высокого начальства. По другому они не могут.
Но воевать надо с помощью командования, а не вопреки ему. И пора бы наконец нашей верхушке осознать что у нас идет война.
А ви це вмієте.За чотирьох загиблих сьогодні.
