• Главная
  • Политика
  • Украина
  • Мир
  • Экономика
  • Мир о нас
  • Мнение
  • Боевые действия
  • ВПК
Facebook Twitter Instagram
Trending
  • Трамп: Україні час обрати нового президента
  • Torreddo: росіяни насолоджуються життям ВІДЕО
  • Дешевий дизель, дорога кров: як Україну зробили ширмою для угоди з московією
  • Обстріл багатоповерхівки у Запоріжжі: кількість загиблих зросла до 15, серед них троє дітей
  • Корецький заблокував фінансування усіх міст України
  • Загальні бойові втрати ворога з 24.02.22 по 10.10.2026
  • Дизель для Путіна, павербанк для українця
  • Закон Грема-Блюменталя у дії: США погрожують відключити для нас оперативні розвіддані
Republic.com.ua
  • Главная
  • Политика
      Featured
      29.09.20260

      Йому вже ніхто не вірить

      Recent
      10.10.2026

      Дешевий дизель, дорога кров: як Україну зробили ширмою для угоди з московією

      10.10.2026

      Хто саме вніс заставу за ексзаступницю Офісу президента Ірину Мудру

      09.10.2026

      Жабогадюкінг між Зеленським і Кличком

    1. Украина
        Featured
        06.09.20260

        КАРФАГЕН МАЄ ВПАСТИ

        Recent
        10.10.2026

        Обстріл багатоповерхівки у Запоріжжі: кількість загиблих зросла до 15, серед них троє дітей

        10.10.2026

        Дизель для Путіна, павербанк для українця

        09.10.2026

        РФ атакувала Івано-Франківськ «Шахедом»: загинув охоронець

      1. Мир
          Featured
          05.04.20260

          США знищили два власні літаки та гелікоптер, які застрягли в Ірані після порятунку пілота

          Recent
          10.10.2026

          Трамп після розмови з Путіним: РФ поставить мільйони тонн дизеля на ринок США та світу

          06.10.2026

          І за це ми маємо дякувати Ізраїлю

          05.10.2026

          Під час аварії Ту-95МС в рф загинули вісім офіцерів: троє причетні до ударів по Україні

        1. Экономика
        2. Мир о нас
        3. Мнение
        4. Боевые действия
            Featured
            01.06.20250

            Унікальна спецоперація — уражено понад 40 літаків ворога ВІДЕО

            Recent
            10.10.2026

            Загальні бойові втрати ворога з 24.02.22 по 10.10.2026

            09.10.2026

            Удар по Донецьку 26 серпня: армія РФ втратила щонайменше 20 офіцерів ФОТО

            08.10.2026

            Загальні бойові втрати ворога з 24.02.22 по 08.10.26

          1. ВПК
              Featured
              09.10.20260

              РАКЕТНИЙ ЩИТ, ЯКИЙ НЕ ДОБУДУВАЛИ

              Recent
              09.10.2026

              РАКЕТНИЙ ЩИТ, ЯКИЙ НЕ ДОБУДУВАЛИ

              01.10.2026

              Миша не може народити гору! А Fire Point може!

              01.10.2026

              Давно пора за ворота з такою роботою

            Republic.com.ua
            You are at:Home»Украина»Литературный шедевр от бойца разведроты 10-й горно-штурмовой бригады

            Литературный шедевр от бойца разведроты 10-й горно-штурмовой бригады

            0
            By admin on 25.02.2017 Украина

            Этот настоящий литературный шедевр от бойца разведроты 10-й горно-штурмовой бригадыСергей Сергеевич стоит прочесть каждому, кто любит читать о людях, войне, армии. На мой взгляд, дебют просто блестящий. Дай Бог, чтобы Сергей продолжил совершенствовать свой талант.

            Юрий Бутусов

            По дембелю записал 11 имен в тетрадку. Герои и антигерои. О них всех я напишу. Первый и пожалуй самый объемный рассказ про офицера. Смелого и честного человека.

            (Текст содержит ненормативную лексику)

            С ним я познакомился холодным мартовским утром на ривненском полигоне. Внутри спальника… я был внутри спальника, а он ходил по проходам и будил всех "личинок" по очереди.
            Очередь видимо дошла до меня и он дергал ногу:
            — Воїїїїїн, вставай на зарядку, вже пять-пійсят пять.

            Зарядка была очередным за#бом ротного, доживающего последние недели перед дембелем, и начало этого заскока совпало с первым днем после госпиталя, где я "валялся" з гнойной ангиной. Меня еще слегка п#дорасило и имелось освобождение от службы. А еще я херовый "зарядчик" в шесть утра на полигоне, если честно.

            Сопоставив все эти факторы, сонный мозг сгенерировал адекватный ответ:
            — Іди нах#й.
            — Оооо, оце тобі і добре утро! Вилазь хоч покажись, — продолжал полтавский говорок снаружи.
            Я аж приах#ел от такой настойчивости.

            — Я на охрані вєщєй… палатки і прочіх потрохів… от’#бісь.
            — А я твій командір, вилазь.
            — Я щас вилізу розкажу почом сємочки до "дашки", — ворчал я, барахтаясь в спальнике, пытаясь спросонку его расстегнуть.

            — … командір, бл#ть, найшовся
            Спальник наконец расстегнулся и сонным таблом, щуря глаза. я рассматривал "нахабу". Им был высокий, светловолосый парень с ясными глазами в грязных мультикамовских штанах. Видел я его в первый раз.

            — Ти хто вобще такий, поюмать?
            — Я командир твого взводу, а ти вже стаєш і собираєшся на зарядку.
            — Собрався і розбираюся вже, бо в мене звільнення, в "судовом журналі" чи як його там, ше вчора записали. А в тебе чого штани, сука, грязні такі?
            — Того шо я такий як і ви, шляюсь по полям/лісам, як чума.
            Я откинулся на спину, улыбнулся и передразнил:
            — Такий як і виии … Командір, блін)

            Вот таким было знакомство с командиром. Мы потом часто вспоминали и ржали с этого разговора.
            Через 2 дня, будучи в немилости у ротного, я и еще 2 товарища были назначены дежурными по мытью, растопке, поддержанию температуры и наполнению бачков для помывки л/с. Третьи сутки подряд вроде). Тогда летёха скривил лицо и "фирменно" выпустив дым "Кента" вверх сказал:
            — Господі, як я за 3 дня устав от цих дворцових ігр. Кароче, слухай бойовий наказ: Бросаєте з Дядьой Фєдьой все к х#ям і йдете на поляну показувать пацанам все, шо знаєте по сапьоркі, набор учєбний є.

            Я пожал плечами, звонко #бнул вёдрами об землю, развернулся и молча ушел, размышляя о том, была ли бы фраза "Руки по швам" кредо Паулюса, если б он службу начал с помывки бачков ветками хвои …

            По возвращении Рева сидел около буржуйки, мокрый и злой.
            — Сука, представляєш, ротний за#бать рішив, тебе не найшов і заставив мене воду в бачки носить.
            Он достал сигарету и подкурил прямо внутри палатки.
            — Ну та хєр з ним, от мене не отвалиться. Получілось шось?
            — Та шо могли… Для тих кому інтєрєсно.

            … Знаете, тогда я зауважал своего взводного. Такого незначимого события хватило, чтоб сделать вывод.
            Безошибочный, как оказалось.

            Бригада кочевала с полигона на полигон, и мы знакомились ближе. Он доверял моему опыту, доверял, потому что я не бухаю, и доверял потому, что … наверное, просто симпатизировал мне. Подразделение не ломилось от отличных кадров, поэтому и выбора в доверии, походу, не было особо. Может, именно поэтому мне он позволял всегда больше чем другим )))

            Сам выпускник военной академии, любитель погнать беса и с повышенным чувством справедливости.
            Сын военного, живший по гарнизонам с рождения и последовавший по стопам отца. После школы какое-то время про#бланил, а потом гены привели его в академию, где, судя по всему, он таки действительно учился, бо в войнушке шурупал.

            Получив взвод со штатом, который "наполнял" замполит-мобик, утверждал ротный-мобик, а командиром взвода был младлей-аватар-мобик. Прикиньте, кароч, шо там творилось.

            Самого Реву бюрократическая армейская машина #бала всегда чуть больше, чем среднестатистического "командира розвідувального взводу".., и я его любил за это ) Просто гладко всё у тех, кто подстраивается, понимаете?
            Армеечка обтесывала летеху, он рос, матерел, учился.

            В конце жаркого мая, перед отправкой в АТО, когда шутки и уговоры закончились, мы стояли на херсонском полигоне. Тот, который с 5-ю рыгаловками в 20 метрах от крайней палатки. (Да-да, с терминалом, водкой в открытую и шашлыком. Даже с плазмой 32", прикрученной снаружи к вагончику "кафе")
            Выезд завтра, а выехать мы не могли)

            При планировании выезда на "завтра" — Генштаб не учел тот момент, что "вчера" была зарплата. Кругом было всеобъемлющее веселье и полигонные вакханалии.
            Я шел с пустыми 5-л баклажками поискать воды.
            На улице дико пекло, из палаток в округе дэнэдэ доносилась музыка и пьяный смех. Рева вышел из-за угла, потный, пыльный и уставший.

            — Де наші всі?
            — Ага, прівєт. Я їм не мамка, ну 4 в город поїхало, 6 шось там на жд охраняють, 5 тут … і 2 в прой#бі.
            — Йди вбувайся, підем в гендель коматозніків забирать.
            Я пожал плечами, гулко #бнул баклажками об землю и молча пошел обуваться.

            Поляна возле кабака была усеяна телами живых и пьяных. Хозяин, имевший "Договор о торговле" с ВСП, — мирно жарил очередную порцию шашлыка. Народу было около 40 человек. Спящих на травке, дерущихся, пьющих, блюющих и нормальных. Мы отыскали своих 5 тел, из которых четверо, понурив головы, пошли к палаткам, поняв команду с первого раза, а один отказывался идти и зачитывал прямо Конституцию напамять, распинаясь о своем праве на отдых. Его ноющий голос и мышиные глаза мне почему то запомнились….
            Он затягивал слова в ноющей интонации и говорил с обиженным лицом:
            — Ну Ре-ваа, я нікуди не пі-дууу.
            Лейтенант повернулся ко мне и устало, почти обреченно прошептал:
            — Бл#дь, а ми ще ж даже до войни не доїхали.

            Аватар не унимался. Его подначивали наблюдающие собутыльники из других подразделений, и он решил поговорить еще и со мной. Шатаясь и прищурив один глаз, смотрел на меня чуть нагнув голову:
            — А ти, Сайгон, я дивлюсь, під офіцерами ходиш, не по поняяяятіяяям.
            Я ел только купленное морожко и улыбался:
            — Я щас мороженку доїм і абассу тебе гнида, пойняв? Прямо тут. Буде не по понятіям, зато весело. Шоб хєрні не морозив.

            Рева встрял:
            — Карочє, воїн, ми уходим, а ти за нами — іначє тобі п#здєц.

            И мы пошли по тропинке наискосок к палаткам. Чудовище гребло сзади и нудило:
            — Ре-вааа, ти не командііір. Ти не слухаєш мнєніє старших лю-дееей. Тебе ніхто ж не уважааає.
            Мы лыбились.

            — Представляєш, не заслужив я його уваженія.
            — Ну хіба ж тільки його? Ще тебе не уважають його кєнти.
            — О горе мені! При этой фразе взводный картинно ляпнул себя рукой по морде.
            Уже по дороге вдоль ряда палаток он посерьёзнел:
            — А вообще знаєш, я всігда мєчтав в бурсі своїй, шо буду з своїм взводом ночью заходить на опорніки врага, сидіть в засадах і виходить із окруженія под шквалом огня…. А тут з дядьком в 2 раза старше мене возишся, як з дитиною…
            Все это сопровожалось старой песней на заднем фоне про некомандиров и немужиков. После очередного "Й#бтвоюмать" в свой адрес, летеха, не оглядываясь, ударил "старшого дядька" с разворота ногой в челюсть и тот упал, как мешок с говном…. Хот почему "как"? На пару секунд стало тихо, а потом со всех сторон послышались аплодисменты от жителей палаток, возле которых развернулась данная картина.
            — Достав просто, понімаєш? — сплюнул Рева на землю
            — Понімаю. Пішли, мать його, Рева, хай лежить.
            …………..……..
            Приказ есть приказ, и "завтра" мы с горем пополам выехали в зону проведения антитеррористической операции. Летёха и большинство пацанов в первый раз, и немного тех кто во второй. Вагон качало на рельсах, поезд еле пыхтел, и мы курили в открытых боковых дверях тамбура:
            — Сайгон, в нас взвод із фільма "Поднять пєріскоп", на себе глянь псіха, на Вітю. На дебілів наших, на срочніків, які підписали на півгода контракт, бо ім тупо інтєрєсно поїхать, погнать там, десь зашариться…..
            — Та один з них точно буде работать …. ну взвод і правда "Банда брудного Луі".
            — Там у фільмі йому тоже дали туєбнєй і дізєльку. От і мені … вас і шишарі з бееремками.Він просто впрягся і виполняв команду…
            От і я так. Нада буде через гавніщє — піду чєрез гавніщє.
            — Не стартуй братан. Я поняв. Пропетляєм.

            По прибытии на место дислокации в АТО, "старый коллектив" взводный не устраивал. Почему, я не вникал, но претензий было море.
            — Ти понімаєш … Вони хуже дітей. Чого вони такі?
            — Бо сюда сплавили весь сброд.
            — Та за шо ж мені все це?)
            — Кріпись, лєтьоха, — ротним будеш.
            — Ага, не дай Боже. Дай сігарєту?
            Потом "старый коллектив" начали чистить. Кого уволили по несоответствию, кого перевели, кого откомандировали. Новый командир роты эти вопросы решал с той скоростью, которую позволяла бумажная волокита.

            Летом 2016 года Рева стал мне не просто командиром, а боевым командиром и товарищем. Его буйная головушка была полна идей, а мой больной мозг помогал им воплощаться в жизнь в самой жесткой форме) Совместная служба наполнилась х#ячками, беготней, кострами и сухпаями, ночными разговорами шепотом и криками под огнем противника.

            А дальше слайды.
            — Сидит с сигаретой на ящиках и умничает.
            — Ползет по камышам впереди меня, лягая подошвой по каске, а я шиплю на него.
            — Заговаривает зубы, а сам ворует мою колбасу.
            — Сидит в кунге обхватив голову руками перед кипой бумаг.
            — Едим мороженое на ступеньках магазина.
            — Лежим в бурьянах с биноклями.
            — П#здим аватара.
            — Чистит автомат, а нос грязный.
            — Спит, обняв автомат, на каремате в каком-то доме.

            Мы по-военному сблизились с ним. Как то …. по-настоящему.
            Нет, это была не идиллия.
            Мы очень много ругались, спорили, обижали и обижались…
            Помню, ляпал дождь, кругом было весело и задорно. Уже около часа шел стрелковый бой, в который наша группа, имея позиционное преимущество и возможность красиво реализовать фактор внезапности,- не вступала. Один пулемет стоял на углу сарая, второй в сарае чуть дальше, снайпер на чердаке, 2 человека с АКМами в сарае у окон, плюс я и взводный.

            — Рева, давай січас с фланга …..
            Я запнулся на половине фразы, бо прилетел соседям РПГ и заработали "дашки". Пришлось перейти на полукрик:
            — С фланга давай у#бем кажу! Ми з Воркутою будем переміщаться і з ГеПех накидувать, поки пулємьоти будуть х#ярить!
            Он стоял под навесом и курил, выпуская дым вверх.
            — Нє, рано ще.
            — Та вони вже по 2 вистрєла с шайтан-труб зробили, щас ще по одному і будуть давить на лабутени, стопудов.
            Рева бл#дь, рожай!
            — Тихо, дай подивлюсь.

            Веселье не утихало, иногда "левые" пули стучали по крыше дома, стене сарая и деревьям. Меня хватило на 30 секунд, и я с надеждою спросил:
            — Ну шо, подивився? Начінаєм?
            — Нє.
            — Ах й#б жеж поюмать!!! Нах#я я сюда приїхав?! Сухпаї жрать?!
            — Сайгон, от не начінай.
            — Тобі сука ВОГа жалко!? Чи патронів на ПКМ?! На, сука!
            При этом я вынял гранату из подствольника и бросил в него. Он увернулся.
            — На і каску бл#ть!
            Каска гулко ударилась об стену сарая и обиженно упала на землю.
            — Ти подпісчікам своїм в фейсбукі напиши, яка ти істєрічка.
            — Напишу, не переживай.
            Автомат бросил на лавку.

            — Всьо, п#здєц, навоювались, — сказал я и вышел под дождь успокоиться и покурить.
            Бой продолжался.

            Как только бычок с шипением шлепнулся в лужу — заработали наши пулеметы, а уже через 20 секунд я был в каске, с автоматом и заряженным ВОГом у сарая.
            — Ти як всєгда, "алахуакбар" кричать будеш?
            — Ага, ги)
            — Давай я на відєо сніму?
            — На, снімай, ми якраз щас отсюда накидувать будем…

            Я никогда не нарушал его приказов, а он никогда не давал тех приказов которые мне хотелось бы нарушить.
            Типа Инь и Янь солдата и командира.
            Я горд тем, что у меня был такой командир.

            … Так летело лето и золотая осень. До дембеля оставались считанные дни. На крыше дул ветер, мы смотрели на террикон и курили:
            — Зря ти не схотів підписувать контракт.
            И этот "фирменный" дым "Кента" вверх.
            — Рева, я не можу сєйчас. Зробив шо міг, вибачте. Я мобік.
            — Ти так думаєш. Ти воєнний.
            — Харашо. Я воєнний мобік, тільки не начінай.
            — Скучатемеш за нами?
            — П#здєц як.
            — І мені тебе не хвататеме, Сайгон.
            — Гги, не сси Рева. Угоним ми ще в них ту беху.

            На прощанье он дал мне нагрудный шеврон со своей фамилией.
            Я его не потеряю.

            Сергей Сергеевич
             

            Share. Facebook Twitter Pinterest LinkedIn Tumblr Email
            admin

              Related Posts

              Обстріл багатоповерхівки у Запоріжжі: кількість загиблих зросла до 15, серед них троє дітей

              Дизель для Путіна, павербанк для українця

              РФ атакувала Івано-Франківськ «Шахедом»: загинув охоронець

              Comments are closed.

              Последние новости
              • Сегодня
                22:10
                Трамп: Україні час обрати нового президента
              • Сегодня
                18:39
                Torreddo: росіяни насолоджуються життям ВІДЕО
              • Сегодня
                16:49
                Дешевий дизель, дорога кров: як Україну зробили ширмою для угоди з московією
              • Сегодня
                16:23
                Обстріл багатоповерхівки у Запоріжжі: кількість загиблих зросла до 15, серед них троє дітей
              • Сегодня
                16:14
                Корецький заблокував фінансування усіх міст України
              • Сегодня
                11:44
                Загальні бойові втрати ворога з 24.02.22 по 10.10.2026
              • Сегодня
                11:30
                Дизель для Путіна, павербанк для українця
              • Сегодня
                10:38
                Закон Грема-Блюменталя у дії: США погрожують відключити для нас оперативні розвіддані
              • Сегодня
                10:22
                Хто саме вніс заставу за ексзаступницю Офісу президента Ірину Мудру
              • Сегодня
                10:11
                Сенатори США про дозвіл Трампа на купівлю російського дизелю: Це повна зрада України
              • Сегодня
                09:40
                Трамп після розмови з Путіним: РФ поставить мільйони тонн дизеля на ринок США та світу
              • 09.10.2026
                21:37
                РАКЕТНИЙ ЩИТ, ЯКИЙ НЕ ДОБУДУВАЛИ
              • 09.10.2026
                21:21
                Жабогадюкінг між Зеленським і Кличком
              • 09.10.2026
                21:05
                Удар по Донецьку 26 серпня: армія РФ втратила щонайменше 20 офіцерів ФОТО
              • 09.10.2026
                12:21
                В нас є цілі під носом але…
              • 09.10.2026
                12:15
                План добити стосунки з Південною Кореєю
              • 09.10.2026
                12:08
                РФ атакувала Івано-Франківськ «Шахедом»: загинув охоронець
              • 08.10.2026
                16:54
                Росіяни вдарили КАБом по автобусах у Краматорську: 30 людей загинули
              • 08.10.2026
                16:44
                Поточні втрати рф внаслідок санкцій, станом на 06-07.10.2026
              • 08.10.2026
                16:39
                Загальні бойові втрати ворога з 24.02.22 по 08.10.26
              • Интересное видео
              • Фоторепортаж
              25.06.2026

              Мадяр: Очищення Криму від хробаків

              11.06.2026

              Оптоволокно: без шансів для ворога. Робота пілотів «Фенікса» ВІДЕО

              19.05.2026

              Мишоловка для російських мільйонерів ВІДЕО

              18.08.2026

              Зруйнований Куп’янськ у серпні 2026 року

              17.11.2025

              Костянтинівка, Донецька область, Україна ФОТО

              06.04.2024

              Щоб вийшов найнайвеличніший ракурс ФОТО

              Re:public
              • Контакты
              © 2026 ThemeSphere. Designed by ThemeSphere.

              Type above and press Enter to search. Press Esc to cancel.