YOUTUBE рясніє відеоматеріалами, де військові льотчики на наднизьких висотах, близько двох метрів від землі, показують клас пілотування. І це не просто хизування для Інтернету, а вимога сучасної війни — летіти нижче за антени ворожої радіолокаційної станції
na.mil.gov.ua
Такої льотної інтенсивності й майстерності пілотів неможливо досягти без цілої армії військових інженерів, які працюють на всіх вітчизняних авіаремонтних підприємствах та в підрозділах інженерно-авіаційних служб (ІАС) льотних бригад. Те, що зробили ці люди протягом 2014–2016 років, заслуговує на величезну повагу. Їхня робота зовсім не видовищна, не така романтична, як у військового льотчика, і виконують її в не дуже комфортних умовах. Але вони її все одно люблять і вкладають у неї душу.
Пекельним роком для ІАС став 2014-й. Постійні бойові вильоти, зміна аеродромів базування, передислокація на материкову Україну кримських авіаційних частин — усе це надало інженерам шаленого ритму життя!
— Вони ночували просто в авіаційних ТЕЧ, спали по кілька годин, було організовано позмінну роботу, — розповідає головний інженер авіації Повітряних Сил генерал-майор Петро Скоренький. — Не менш інтенсивно працювали наші заводи, адже в «спадок» від російської анексії Криму ми отримали десятки понівечених МіГ-29.
Коли ці борти почали доставляти в Миколаїв, у багатьох на очі наверталися сльози. Перебито проводку, засипано у двигуни пісок і каміння, порубано сокирою фюзеляж — далеко не весь перелік варварського нищення техніки. Ось які проблеми долає ІАС і нині. В авіації добре знають, що справжній ІАСівець ставиться до літака як до живої істоти, як до друга. Кажуть: вони одне ціле. Варто лише глянути, як військові інженери готують крилаті машини до вильоту, як супроводжують їх на зльоті, як чекають на повернення після завдання…
Однак мало хто знає, що криється за підготовкою літака до польоту. Купа людей у «технічках» метушиться навколо літального апарата. У кожного — свій напрямок відповідальності за вузли, агрегати, бортове обладнання. А коли машина того потребує, її направляють «на стаціонар» в авіаційну ТЕЧ. Мовою спеціалістів це називається ремонтом або регламентними роботами. Ну а щоденну працю з обслуговування техніки ніхто не скасовував. І не має значення те, що надворі спека, мороз або інші природні катаклізми.
Нині, коли на Донбасі йде війна, авіаційні підрозділи перебувають у постійній бойовій готовності не лише на базових аеродромах, а й на тих летовищах, куди перебазовано техніку для захисту східних кордонів держави. Це літальні апарати, які задіяно в протиповітряній обороні країни й для підтримки наземних військ. Разом із літаками, пілотами, іншими групами забезпечення туди прямують і підрозділи фахівців інженерно-авіаційної служби. Кількість таких ротацій інженерів уже ніхто не рахує. Тут радіють кожному поставленому в стрій борту.
Обслуговувати техніку на чужому аеродромі важче, завжди бракує під рукою звичного ключа або викрутки, уже не кажучи про польові, тимчасові, ґрунтові аеродроми, ділянки автошляхів, де технічне забезпечення ІАС не може бути повноцінним. Та українські ІАСівці завжди знаходять вихід із ситуації: допомагає досвід, кмітливість і нестандартні рішення.
Коли почалася війна на Донбасі й керівництво країни стало нарощувати бойовий потенціал військової авіації, гостро постала кадрова проблема з фахівцями ІАС, зокрема офіцерського складу. Рішення знайшли: залучили мобілізаційні ресурси — досвідчених офіцерів запасу. А ще провели дострокові випуски в навчальних закладах, збільшили набір курсантів у профільні виші.
За словами генерал-майора Петра Скоренького, 2017 року Повітряні Сили планують поставити в стрій близько 30 відремонтованих і модернізованих літальних апаратів. Це великий обсяг роботи, який потребує відповідних ресурсів. Та, схоже, плани ніхто коректувати не збирається. А вони доволі амбітні. Чи не вперше в історії вітчизняного війська 2018 року на озброєння Повітряних Сил може надійти перший літак військового призначення повністю українського виробництва. Ідеться про військово-транспортний Ан-148.
Так, техніку потрібно оновлювати, адже ремонт і модернізація не можуть бути безконечними. Як потрібно оновлювати й давні методи військового управління, тактику ведення бойових дій, логістику тощо. Адже українське військо давно прагне дотягнутися до стандартів НАТО. І військові інженери також. Не так давно на базі однієї з авіабригад відбулась міжнародна зустріч, на якій представники інженерно-авіаційних служб України та Великої Британії обмінялися досвідом. Найцікавіше, що британці дуже здивували наших ІАСівців, розповівши, скільки їхніх фахівців обслуговує подібну авіаційну бригаду. Дві з половиною тисячі! Півтори тисячі — то лише особовий склад авіаційної ТЕЧ. Це зумовлено тим, що в них кожен фахівець має вузький профіль спеціалізації, і той, хто, наприклад, відповідає за шасі, геть нічого не знає про хвіст літака. Тому в британській ТЕЧ — півтори тисячі. У нас цю роботу виконують усього триста осіб.
Юрій ІГНАТ
