Було б гротескно, якби він був таким. Адже він прийшов до влади як «слуга народу», казковий герой, який присвятив себе очищенню своєї країни. Він грав саме цю роль у телевізійній драмі. Але темні фігури, які контролюють реальну владу в Україні, — це зовсім інша справа.
Чи не час нам озирнутися на цей насправді досить оманливий образ України як раю пташиного співу, добра та сонця і почати ставитися до неї як до нормальної країни? Якби ми це зробили, чи були б лідери Європи настільки зацікавлені у вічній війні на берегах Чорного моря? Бо саме це вони зараз і роблять.
І на перший погляд, це дуже дивна поведінка. Кілька лідерів ЄС дуже сумнівалися щодо політики Джорджа Буша-молодшого, яка пропонувала Україні членство в НАТО. Коли вони погодилися на це на саміті НАТО в Бухаресті у квітні 2008 року, вони знали, що це порушує обіцянки, дані Москві наприкінці холодної війни.
Вони знали, що це ризикує конфліктом, який, безумовно, зашкодить їхній економіці та може призвести до неконтрольованого насильства на нашому континенті. Але в останні місяці свого президентства Буш дуже цього хотів і наполегливо цього прагнув. Тож вони йому це дали.
Це була його кривава реакція на моторошний виступ Путіна на Мюнхенській конференції з безпеки 2007 року. Кремлівський деспот заявив, що розширення НАТО є «серйозною провокацією, яка знижує рівень взаємної довіри. І ми маємо право запитати: проти кого спрямоване це розширення?» Він мав на увазі, що Росія була впевнена, що воно спрямоване проти Москви, і він хотів, щоб це припинилося…
Країна президента України Володимира Зеленського потрапила в політичну кризу
Пан Зеленський з колишнім помічником Андрієм Єрмаком, який був змушений піти у відставку через скандал
