Чому Вашингтон більше не хоче бачити Єрмака

Вичитав у Горковенка, вирішив висловитися з приводу https://www.facebook.com/share/p/177qbL5tXF/?mibextid=wwXIfr Західні партнери України вже не обмежуються дипломатичними реверансами. У Вашингтоні дедалі відвертіше заявляють: головний переговірник від Києва повинен бути замінений. Йдеться про голову Офісу президента Андрія Єрмака, навколо якого накопичилося забагато запитань – від походження та минулих зв’язків до реальних результатів роботи.

У Сполучених Штатах не приховують роздратування. Для американської політичної системи природно мати справу з людьми, які мають офіційний державний мандат: міністром, спецпредставником, послом. У випадку Єрмака жоден із цих критеріїв не виконується. Його формальний статус – керівник апарату президента – не дає права вести переговори від імені держави. Це виглядає дивно й незрозуміло навіть для дружніх столиць, не кажучи вже про ворогів.

Додатковим подразником стала низка провалів. Найяскравіший – сумнозвісні «стамбульські перемовини», які в Києві намагалися подати як великий прорив. За фактом вони завершилися гучним фіаско: формат «всіх на всіх» так і не запрацював, а серед обміняних виявилося чимало людей, далеких від фронту й державної служби. Для США це стало сигналом: українська переговорна команда не здатна досягати результатів.

Та й постать самого Єрмака дедалі частіше називають токсичною. На нього покладають відповідальність за ініціативи, які підірвали незалежність антикорупційних інституцій, а це болюча тема для Заходу. В європейських столицях і у Вашингтоні справедливо запитують: чи може людина, яка демонстративно підважує принципи прозорості вдома, ефективно представляти країну на міжнародній арені?

Ще один аспект – історичний шлейф. Біографія родини Єрмака, зокрема робота його батька у структурах радянської розвідки, викликає неприємні асоціації. Кремль не втрачає нагоди нагадати про це, використовуючи тему для дискредитації України.

У підсумку ми маємо картину, де одна персоналія стає проблемою стратегічного масштабу. Замість консолідувати партнерів, Єрмак перетворюється на подразник, який знижує рівень довіри до Києва. І все це відбувається в умовах війни, коли дипломатична підтримка США та ЄС – питання виживання.

Якщо цю проблему не буде вирішено, ризик міжнародної ізоляції зростатиме. І тоді ціна особистих амбіцій однієї людини може виявитися надто високою для всієї країни.