На Заході виходить книжка журналіста Саймона Шустера «Шоумен». Варто зауважити, Шустер Зеленського знає особисто. Саймон Шустер робив із Зеленським кілька інтерв’ю, він тривалий час мав можливість спілкуватися з його оточенням. Стаття Шустера в «Тайм» нещодавно наробила гучного розголосу і примусила понервувати прибічників ЗЕ.
Власне. «Блумберг» описав перші враження від книжки про Зеленського. Що ми дізналися?
«Тієї ночі, коли ми вперше зустрілися за лаштунками свого шоу навесні 2019 року, Зеленський виглядав більш наляканим, ніж я побачу його за деякий час»… Майбутнього президента України охолодила… перспектива втратити відчуття сцени, якщо він справді виграє вибори».
Підтверджується теза, яку я озвучував кілька разів. Зеленський президентом став ВИПАДКОВО. Я знаю ще кілька фактів, що підтверджують цю тезу. Зеленського готували як спаринг-партнера для Юлії Тимошенко, аби не пустити Петра Порошенка у другий тур. Але як відомо, виборець все переламав. Тимошенко у другий тур не потрапила, а Зеленському прийшлося на колінці збирати команду для походу у владу. Шустер підтверджує, коли Зеленський усвідомив, що перспектива виграшу — реальна, його це взагалі не порадувало.
Поява біля такого «президента» сірого кардинала на кшталт Єрмака, у всі часи було справою часу. Це й маємо.
«Хоча Шустер високо оцінює здатність Зеленського протистояти нещастям, коли вони виникають, книга також розкриває його тривожну звичку відмовлятися визнавати їх наближення. За кілька місяців до вторгнення 2022 року він применшував ризик повномасштабної війни, навіть якщо розвідувальні служби США попереджали, що вона неминуча» — пише «Блумберг.
Блумберг пише цілком правильно. Зеленський СВІДОМО применшував загрозу. Можна скільки завгодно просторікувати що Зеленського переконували Баканов або Єрмак, але… Баканов і Єрмак — призначенці Зеленського. Єрмак взагалі — офіс-менеджер. Саме підписи ЗЕ стоять під всіма документами і розпорядженнями. І саме Зеленський відповідальний за катастрофу перших днів війни.
У перші дні війни ЗСУ мусили відбивати ворожу навалу, чипляючись за набиті мирними мешканцями околиці великих міст — Харкова, Охтирки, Чернігова, Бучі та Ірпеня. ЗСУ мали відступати від Чонгара бо всій військовій машині Москви там протистояв аж один батальйон морської піхоти неповного складу. За все це відповідати мусить одна людина.
Володимир Зеленський.
«Зеленський настільки прагнув уникнути паніки, що відкинув пораду залучити всі наявні резерви для укріплення кордону. У результаті командувач його армією генерал Валерій Залужний був змушений приховувати оборонні приготування не лише від Росії, а й від самого Зеленського» — повідомив нам «Блумберг» зі слів Шустера.
От вам і відповідь, чому у тижні перед вторгненням Залужний мусив розповідати, що він не бвачить ознак ворожої навали. Тому що Залужний мусив ПРИХОВУВАТИ від Зеленського свої приготування. У перший день війни Україна НЕ втратила бойову авіацію, НЕ втратила ППО, НЕ допустила розвалу фронту. Україна почала жорстоко опиратися ворогові. Все це заслуга цілком одної людини.
Генерала Валерія Залужного. Не забуваймо.
«Після початку війни Зеленський поводився так, наче Україна ніколи не програє. «Відбийте їх», — наказав він командирам, знаючи, що його військові не мають для цього засобів. І все ж це сталося. Народ його величезної, яскравої та своєрідної країни здійснив неможливе, здивувавши російську армію та світ» — пише Блумберг.
Простіше — Зеленський не уявляв собі розкладу сил, не знав обстановки на фронті і не приймав рішень. Він — позував. Він писав ролики. Україну захищав Залужний, тоді як ЗЕ і його оточення сиділо в бункері і нагадувало «живі трупи» — «Блумберг».
Додам від себе — на відбміну від Порошенка, який тоді весь кипів від роботи. Я бачив це на власні очі.
Уже наведених уривків достатьно аби усвідомити прірву між Зеленським з телеекрану і Зеленським реальним. Думаю повна версія книжки буде ще більш цікава для читання.
