Збережу основні тези Муженка з його інтерв’ю, бо вони важливі.
Погляд Муженка на події, які стались в перші дні після 24 лютого:
1. Здивований проходом через Чонгар. «ми не передбачали, що росіяни можуть зайти через перешийки. Під час гри ( в 2017р.) розглядали варіант, що вони можуть прорватися на південному фланзі, тобто між Маріуполем і Волновахою і вийти в район Мелітополя. Для відбиття можливого вторгнення був передбачений рубіж по річці Молочній. А сталося зовсім інакше. Якраз вся загроза була саме з півдня та з заходу на схід вздовж узбережжя Азовського моря.»
2. Здивований хаосом в Генштабі 24 лютого, відсутністю дієвих пропозицій і абсурдністю такої пропозиції: «Коли я почув пропозицію, що нам всім потрібно відійти на правий берег Дніпра (це було запропоновано на пункті управління — не в приватній розмові, а в присутності військовослужбовців, які там знаходились), а лівий залишити, зі мною ледве правець не стався. Як так — ми на третій-п’ятий день війни вже передбачаємо такий відхід? Це те, чого добивається путін. Які були б наслідки, якби ми спробували відвести війська? Взагалі важко навіть спрогнозувати.»
3. По Гостомелю. «Запитав декого: «Як трапилося, що російський десант висадився в аеропорту Гостомеля?» Відповіді не було. А де засоби протиповітряної оборони, які мали стояти вздовж узбережжя Київського моря з однієї сторони в постійному режимі чергування? Вони ж були там, а інші б виходили при загрозі?» Бо знав, що був створений так званий «шилочний дивізіон» протиповітряної оборони («Шилка» — це зенітна самохідна установка радянського виробництва ЗСУ 23−4), який стояв по лівому берегу водосховища (Київське море шириною до 20 кілометрів — з одного берега засоби ППО його не перекривали).
Що на думку Муженка нас врятувало:
1. Ініціатива низової ланки. «Ми втрималися завдяки лідерству, самостійності й ініціативності командирів низової ланки — рот, батальйонів до комбригів включно, а в деякі моменти й волі командирів вищої ланки. Мабуть, це був результат підготовки й нашого досвіду з 2014 по 2022 рік, коли ми тактичну ініціативу віддавали командирам.»
2. Героїзм військових і допомога цивільних. «Ми зупинили цю навалу завдяки патріотизму, самовіддачі, героїзму простих людей і простих військових. На зустріч ворожим колонам виходили беззбройні українці й зупиняли танки. З-за своїх парканів люди кидали пляшки з горючою сумішшю. Опір був майже всюди.»
3. Високий рівень підготовки льотчиків. «дуже вразили наші льотчики. В перші дні вони вели повітряні бої, коли кількість російських літаків перевищувала нашу у два-три рази. І це не один приклад, це масово було. Коли ми проводили моделювання бойових дій, то розуміли, що авіація буде обмежена через технічну перевагу росіян, що ми можемо програвати у відстежуванні повітряної обстановки, в наведенні тощо. Але на практиці сталося інакше. у нас вели повітряні бої старші лейтенанти й капітани… у росіян, принаймні тих, кого ми збивали, це були майори, підполковники, заступники командирів полків. У них літаки були, а льотчиків не було. Наші льотчики дуже непогано підготовлені. Під час навчання в Харківському національному університеті Повітряних Сил вони освоювали бойові типи літаків і з 2017 року виходили з вишу з кваліфікацією льотчика третього класу, чого до цього не було.»
4. Фаховість кадрів ППО. «Скажу, що вони зуміли здійснити відповідні маневри до початку перших ударів і зберегли систему ППО, чим разом з авіацією позбавили росіян навіть надії на панування в повітрі. Це дуже круто. Тут все разом — і героїзм, і майстерність, і професійність, і прогнозування, і передбачення.»
5. Дієвість ССО та ДШВ. «У нас більше звертали увагу на підготовку Сил спеціальних операцій, Сухопутних, Десантно-штурмових та інших військ. У мене особисто не було сумнівів ані в ССО, ані в десантниках, ані в підрозділах Механізованих військ, ані в спроможностях взагалі військових частин та підрозділів як організмів. Я був впевнений, що вони зроблять так, як потім все й зробили.»
Як бачимо в жодному із факторів, які дозволили Уккраїні встояти після 24 лютого, фактор президента не згаданий, бо він ніде не вписується. Зате фактор президента вплинув на відсторонення Муженка від планувань Генштабу. Муженко перебував у Генштабі до середини квітня, а далі «Залужний сказав мені особисто, що «це рішення президента, щоб ви залишили пункт управління». Не знаю, президента це рішення чи ще чиєсь. Відповів йому: «Раз так, значить, так». Не знаю, кому я створив незручності. Може, тим, що категорично не сприймав перемовини з ворогом, які тоді вели. Можливо, позбавляв когось певного комфорту прийняття рішень або опосередковано впливав на якісь рішення.»
Інтерв’ю варто почитати повністю, оскільки в ньому міститься важливий аналіз спроможностей ерефії і прогноз можливого розвитку подій на фронті.
Світлана Білуник
Генерал Муженко в інтерв’ю каже, що Залужний в квітні сказав йому, що пряма вказівка Зеленського — щоб Муженко покинув командний пункт.
Просто уявіть рівень цієї ницості.
Навіть під час вторгнення, коли ціна — знищення країни, коли всіх нас ворог міг повбивати, ця істота виганяє від прийняття рішень єдиного генерала в країні, який мав безцінний досвід керування армійською групою в 2014-15 років в умовах швидкоплинних бойових дій з маневруванням величезної маси військ на сотнях кілометрів. Досвід, який відрізняється від всього того, що отримали інші наші офіцери і генерали, в тому числі, за всієї поваги, генерал Залужний, які здобували командний досвід вже у бойових діях позиційної війни 2015-22 років.
Муженко ще в 2017 провів стратегічну командно-штабну гру з моделюванням всього того, що потім орки зробили в 2022 році. Він вже тоді відпрацьовував наші дії у відповідь. І ще тоді, я пам’ятаю, ЗСУ відпрацьовували швидкі перекидання бригад на сотні км між напрямами ворожих ударів.
Це безцінний досвід для стратегічного командування.
І такого офіцера Зеленський наказує викинути з командного пункту. Людські жертви? Та насрать.
Просто пздць і позорище.
Джон Сміт
.
Інтерв’ю Віктора Муженка це просто енциклопедія подій війни 2014-2023 років — так подавати інформацію може тільки професіонал якогось нереального рівня кваліфікації.
Генерал обережний в висловах, але дає чітко зрозуміти, що підготовка до повномаштабного вторгнення ще часів його командування обернулась «проє*балі» в 2022 не просто так, і що це матиме довгострокові наслідки, в різних сенсах;
і що перемога можлива тільки за умови об’єктивної оцінки потужності ворога, чому «марафонне» побєдобєсіє тільки заважає.
…….
Чому таких як він зміняли на таких як Хомчак — те ще питання, хоча можна уявити що б Муженко відповів Єрмаку наприклад на пропозицію «розведень» або розмінувань акваторії Маріуполя.
З цієї ж причини його голос загубиться в морі маячні «позітівних експертів» та серед різних «руханок», бо комусь вигідно, щоби добрі українці сприймали що завгодно, крім реалій, та постійно очікували як не «мір в головє» так «2-3 нєдєлі максімум».
В цій війні суспільству необхідно навчитись цінувати таких професіоналів, щоби нарешті припинити раз по раз дєлать вмєстє самих себе.
