Чому американські медіа так голосно заговорили про Україну? Чому адміністрація Байдена так голосно заговорила про Україну? Ще кілька місяців тому нас плескали по плечу, обіцяючи рішуче стурбуватися. А зараз – одна за одною – країни Заходу дають нам летальну зброю, а Росії готують «катастрофу».
Величезна хвиля солідарності Заходу з Україною несеться планетою. Але де вона взялася? Звідки вона? Багато хто в Києві не розуміє. Здається навіть президент. Але ця хвиля єднає весь Західний світ. Кожна столиця Заходу постала перед вибором. І зробила його, чи робить в ці хвилини, заряджаючи обойму Заходу. Всі шукають спосіб підтримати Україну та допомогти захиститися від Росії. Захистити своїх від чужих. Своїх від чужих.
Раптом розколотий західний світ, де довгі роки правив бал летаргічний сон, об’єднався навколо України. Одна країна за іншою. Ми ж завжди знали, що ми самі. А зараз знаємо, що нас багато. Наших друзів та союзників – багато. Дуже. Наша величезна родина на Заході отямилася. Вперше за багато років.
Звідки ж ця хвиля? Давайте чесно. Дехто у Вашингтоні додав їй трохи сили, розуміючи, до чого все йде. Бо уроки засвоєні.
Але народилася ця хвиля у Києві. У 2014 році, коли ми з вами прокричали на весь світ, що більше назад не повернемося. Що ми захищаємо майбутнє вільного світу.
Відколи хвиля піднялася високо вона багато разів обігнула Землю. І продовжує тепер, не слабшає, посилюється. Ми говорили, що Україна – це Європа. А тепер Захід усіма засобами каже: ніколи, ніколи, ніколи і ніхто не віддасть Україну.
Тож я не знаю, чи збирається Росія поворухнути бодай пальцем у наш бік. Але знаєте, що я думаю? Я дуже, дуже, дуже сподіваюся, що збирається. Тому що останній акт відбудеться або зараз, або згодом — але уникнути його не можна. Україна має вирватись з міцних обіймів та повернутися додому. У велику родину рівних серед рівних, де бувають сварки, де не все так добре, але це — наш справжній дім.
Але тепер ніхто не скаже нам, як у 1990-ті: «українська націє, навіщо вам незалежність? Ви ж з СРСР». Тепер увесь світ каже: ми з вами, ми ваші союзники, ми ваші друзі.
Обійдеться останній акт без крові, чи трохи ворогами землю припорошити доведеться — двері додому відчинені так широко, як ніколи. І ми ними скористаємось. А за 10-20 років ми будемо згадувати ці дні як зараз згадуємо і святкуємо день Незалежності — час великих змін.
Нічого не бійтесь. Вірте в себе. Ніхто і ніколи нас не перемагав.
Secretary Antony Blinken, 20.01.2022: «Governments and citizens everywhere should care about what’s happening in Ukraine. This is not a distant regional dispute or yet another example of Russian bullying. The principles at stake have made the world safer and more stable for decades».
