Завершився 23-й Саміт Україна-ЄС, опубліковано Спільну заяву із значною кількістю позитивних новин для євроінтеграції України.
Це і прогрес у реалізації раніше започаткованих, і запуск нових інтеграційних секторальних ініціатив, і підписання угод про спільний авіаційний простір, і програми «Горизонт» та «Креативна Європа», і визначення Росії як сторони конфлікту та заклик до виведення російських військ і техніки з Донбасу, і макрофінансова допомога та кредитні лінії Європейського інвестиційного банку, і визнання українських електронних Ковід-сертифікатів, і оновлення додатків Угоди про асоціацію. Грунтовна заява, над реалізацією положень яких тепер працюватимуть фахівці та державні органи.
Разом з цим, спробуємо прочитати «між рядків» атмосферу Саміту та розтлумачити досягнуті домовленості.
Що не так?
⁃ Вочевидь, на фоні складних геополітичних і внутрішніх процесів навколо Євросоюзу, які негативно впливають на його імідж як якоря стабільності, процвітання та демократії, керівництву ЄС треба було продемонструвати історію успіху брюссельської «м’якої сили». Тому в ЄС у публічній площині і далі підтримують «романтизований образ України доби Зеленського», надаючи Банковій чергові аванси та прагнучи через позитив вказувати на проблемні питання. Такий лояльний підхід показово контрастує з агресивним тоном Кремля, який прагне за будь-якої нагоди принизити українське керівництво, знецінити контакти з офіційним Києвом, як це засвідчила опублікована напередодні резонансна стаття Дмитра Медведева. У цьому зв’язку конструктивний підхід Брюсселя має на меті показати різницю і зафіксувати Зеленського та його оточення в полі європейської гравітації.
⁃ Мінімум критики, улесливі епітети та возвеличення лідерства демонструють, що в ЄС знайшли ефективний підхід до Зеленського особисто, який продовжують використовувати для його заряджання на втілення необхідних внутрішніх реформ. За підсумками президентського екватора у доробку Зеленського всього кілька знакових законів, серед яких земельна реформа, цифровізація, Виборчий кодекс. За багатьма іншими ключовими для євроінтеграції напрямами, зокрема судової реформи, забезпеченні незалежності та ефективності антикорупційних і правоохоронних органів, реформи СБУ, виконанні зобов’язань перед МВФ, Банкова загальмувала або відкотилась назад. Тому і виникає потреба знову і знову стимулювати «особисту відданість та персональне лідерство» Зеленського. А це, насамперед, про брак реальної довіри.
⁃ Вимір енергетичної безпеки виявився невиразним і найслабкішим результатом Саміту. Ми так і не почули конкретних спільних кроків у відповідь на цілком очікуваний газовий шантаж Росії цієї зими. Навіть включення до підсумків Саміту окремих положень заяви Меркель-Байден не стане запобіжником від використання Кремлем газу як політичної зброї. Зі змісту дискусій та заключних документів стало зрозуміло, що Північний потік-2 став реальністю, з якою очевидно всі змирилися.
⁃ Вкотре звертає на себе увагу, що напередодні важливих форумів Банкова продовжує хибну практику генерування завищених очікувань від їх результатів. Так і цього разу багато говорилося про неминучі «проривні» досягнення, навіть вигадки про зміну позиції Нідерландів щодо згадки про референдум 2016 року тощо. Натомість, з подивом відзначили, що Банкова не скористалась можливістю, аби ознайомити європейських партнерів з т.зв. «планом трансформації України» на 277 млрд. доларів чи предметними пропозиціями щодо подальшої реалізації Кримської платформи, не запропонувала розглянути можливість нової програми макрофінансової допомоги чи долучитись до обговорення Європейського оборонного союзу та надання ЄС рекомендацій державам-членам щодо постачання Україні оборонного летального озброєння (такі прецеденти в практиці ЄС існують).
Саміт закінчився і тепер настав час для консолідації зусиль влади, опозиції, громадянського суспільства для просування євроінтеграційного курсу, бо виконання критеріїв членства — це не про піар чи шоу, а про копітку системну багаторічну і злагоджену роботу.
