Як Україна підіграла самопроголошеному президентові Білорусі Лукашенку? І фактично визнала, що справа “вагнерівців” таки була
23 травня в Мінську був примусово посаджений літак компанії Ryanair “Афіни-Вільнюс” через начебто загрозу замінування. Для супроводження літака був піднятий білоруський винищувач. Після посадки був затриманий головред каналу НЕХТА Роман Протасевич. За білоруськими законами йому загрожує смертна кара.
Пікантності цій ситуації додає той факт, що посадка літака на території третьої країни — тобто Білорусі здійснювалась за таким же сценарієм, як планували реалізувати операцію з затримання 33 “вагнерівців” минулого липня. Коли головорізів із РФ, причетних до ряду військових злочинів, збирались затримати на території України. Так би ми поповнили свій обмінний фонд — бо після “беркутівців”, терористів, які підривали мирні мітинги і численних цемахів та едуардів коваленків — уже нема на кого визволяти наших бранців із ОРДЛО та Криму. Але за задумом “найкраща операція спецслужб” обернулась соромом і ганьбою перед нашими союзниками із США та Великобританії. Уже мовчу — яку б суспільну сатисфакцію могли б отримати ми, якби орлів Гіркіна із так званих “Добровольців Донбасу” показували б сьогодні як мавп — за ґратами наших СІЗО
Я пам’ятаю, як наші диванні експерти кидали кавалочки бруду і лайна у наші спецслужби — що, мовляв, ми не можемо проводити такі операції. І як головний аргумент наводили міфічну історію, що літак взагалі не можна посадити на території третьої країни. Хоча, як свідчать, досвід операцій “Гарібальді” (викрадення та вивезення Адольфа Айхмана) чи “Ентеббе” — у небі і на землі можливо усе. Аби була політична воля організаторів і аби хтось не вирішив злити усе на фіналі Російській Федерації. Цікаво, як тепер зараз заспівають численні експерти з операцій спецслужб?
Але повернемось до того, яким боком Україна до оскаженілого диктатора Лукашенка. І до того, що Протасевича фактично сьогодні відправляють на розстріл — аби білоруси ще більше боялись і перетворились у сіру масу для поглинання її РФ повністю?
Пригадуєте, як депутат “Слуги народу” Євгеній Шевченко влаштував акт поклоніння перед самопроголошеним президентом Білорусі Олександром Лукашенком? І нічого йому за це не було. Ні догани, ні відлучення від фракційних засідань. Ні фракційних заяв із вибаченнями, чому депутат владної партії обіймає Бацьку і за 40 мільйонів обіцяє таке:
“Соціологія показує, що на сьогодні 36% українців хотіли б бачити Вас своїм президентом України. Це ж не просто так, це соціологія, це наука”.
Вершиною цинізму стало повідомлення у білоруській пресі, що Лукашенко із депутатом Ноунейменком… обговорювали можливості врегулювання ситуації на Донбасі. Ані Корнієнко, ані Арахамія, ані МЗС тоді не насварили як треба Шевченка за те, що він вляпується в дипломатію, як зелена муха в сметану. До речі, ватний “слуга народу” щиро радіє тому, що хлопця без суду і слідства — виключно за патріотизм — прирікають на страту.
А що там ОПУ, СН, Корнієнко, Арахамія і офіційний інстаграм Верховного головнокомандувача? Знову зроблять вигляд, що не помітили?
Чи, може, наша офіційна влада дотримується такої ж позиції, як у Іллі Киви — нині чи не найбільшого захисника Медведчука на судах. Що мовляв, прийдемо до влади — будемо ловити опонентів у небі і на землі — і відправляти на шибениці?
Чому радіють ці два гібона — один від влади, а інший, від так званої проросійської опозиції?
Роман Протасевич знаходиться в розшуку в Білорусі за звинуваченням у тероризмі, оскільки висвітлення акцій протесту і критика узурпатора Лукашенко в РБ визнається тероризмом. Журналісту загрожує вища міра покарання. Білорусь залишається єдиною країною Європи, де дотепер застосовується смертна кара.
Головред НЕХТА не раз розповідав, як брав участь у протестах на Майдані під час Революції Гідності, отримав поранення від “Беркута», та більше року — з 2015 до 2016 року — працював на фронті на Донбасі, де знімав війну з Росією. Сотні публікацій путінських і лукашенківських ЗМІ називають його одним з головних ворогів цих тоталітарних режимів. Рома у своїх численних інтерв’ю закликає білорусів нового покоління — більше цікавитись політикою, не бути “внєполітікі” і усувати Лукашенка від управління Білоруссю, поки там не настало тотальне зросійщення. Журналісти, блогери стають справжньою опозицією і КГБ з ФСБ приходять за ними.
Але повернемось до сліду “вагнерівців”. Сотні експертів та аналітиків із мамських кухонь волали, що неможливо посадити турецький літак, країни-члена НАТО. Як це саджати? Це ж — міжнародний скандал, не може бути. Ну, от сьогодні Лукашенко посадив літак ірландської авіакомпанії, який летів з однієї країни-члена НАТО — Греції — до іншої — Литви. І що — це йому якось завадило?
Правда завжди пробивається. І це — тільки початок.
Не так давно наші колеги із проекту “Схеми” “Радіо Свобода” видали спільне розслідування із Белсат, де дуже детально розповіли, як компанії сім’ї білоруського олігарха Миколи Вороб’я, наближеного до Лукашенка та Медведчука, який не потрапив під санкції в Україні — заробили 320 мільйонів на “Великому будівництві”. Саме минулого року поставки бітуму сягнули максимуму. Зважте, що це було не за попередників, а за влади Зеленського.
То ж так і хочеться запитати і керівника ГУР МО Буданова, який допомагав Офісу президенту відмазуватися від минулорічної справи “вагнерівців” — ну так що, неможлива була така операція? А ще запитати очільника СБУ Баканова: де санкції проти білоруського олігарха і гучні затримання тих, хто купує цей бітум у друга Медведчука та Лукашенка.
Насправді дружба нинішнього керівництва нашої держави із терористом Олександром Лукашенком, який все більше перетворюється на придаток ФСБ — перетворюється у проблему і ганьбу. Ми торгуємо із диктатором. А депутати “Слуги народу” аплодують тому, що Лукашенко відправляє на страту головреда опозиційного видання НЕХТА. Якої поваги можна чекати від світу, коли наша офіційна влада не слухає Блінкена, Байдена і заступника МІ6 Лі Лоуренса, але підіграє злочинним операціям Лукашенка щодо власного народу. Цікаво, що ж буде, коли нарешті вийде те кіно Bellingcat?
Karl Volokh
.
