Правляча дилетантура пропонує прийняти в якості Великого гербу якусь індонезійську біжутерію. Воно неестетичне, ніяке, гидке.
Ми маємо ідеальний герб.
Вже.
Я маю стосунок до тієї частини українського суспільства, яка іронічно ставиться до ідеї запровадження Великого гербу попри певні конституційні вимоги. Чому?
Справа в тому, Тризуб – це фантастична, абсолютно досконала лаконічність графіки. Він – ідеальний. Як можна покращити ідеал – я не розумію.
Будь-які додаткові елементи, які хтось хоче до тризуба причепити, зруйнують цю фантастичну, абсолютно досконалу лаконічність графіки.
1. Український герб у тому вигляді, в якому він існує зараз, входить у трійку найбільш сучасних за графікою, найфантастичніших гербів світу! У нас хороша компанія з Швейцарією та Японією.
Україна, Швейцарія і Японія – ось три герби із найбільш досконалою лаконічністю графіки.
Більшість проєктів гербу, які я бачив на попередніх трьох конкурсах, дуже нагадують стилістику гербів центрально-африканських країн. Там теж багато дрібних елементів, багато позолоти. Мене це хвилює.
Навіщо потрібний герб державі? Це функція зовнішньої атрибутики. Головна функція гербу – символічно відрізнятися і вирізняти країну, в певний спосіб демонструвати свою інакшість, несхожість, окремішність від інших, свою національну історичну традицію. Цей герб – абсолютно відповідає цій вимозі: на 200%, на 300%, на 500%, на 1000%.
Тризуб сполучає досконалу сучасність графіки, сучасність дизайну із тисячолітньою історією.
На тлі стилістичної одноманітності більшості гербів світу він виглядає як потужний візуальний удар: його агресивна виразність інтригує таємничістю, його неможливо забути.
Тому незрозуміло, а навіщо взагалі потрібний Великий герб?!
У світі є лише кілька унітарних держав, які мають великий герб.
Для унітарної держави та ще й республіки великий герб – радше виняток з правил, ніж правило.
2. Великий герб – це пережиток феодального минулого.
Великий герб – це графічне відображення титулу суверена. Наприклад, герб Російської Імперії – мав зображення кожної землі, яка була згадана у титулі Імператора Всеросійського – «Самодержець Всеросійський, Московський, Київський, Володимирський, Новгородський, Цар Казанський, Цар Астраханський, Цар Польський, Цар Сибірський, Цар Херсонеса Таврійського, Цар Грузинський, Государ Псковський та Великий Князь Смоленський, Литовський, Волинський, Подольський і Фінляндський, Князь Естляндський, Ліфляндський, Курляндський… — і прочая, і прочая, і прочая… Ще близька 30 титулів, а значить, що на Великому гербі Російської Імперії мало бути відображено близько півсотні гербів титулярних земель.
Але намалювати такий герб із неймовірною кількістю дрібних деталей, а потім використовувати цю громіздку геральдичну композицію на печатках чи документах – страшенно складно, а часом – просто незручно. Тому Великий герб спрощували, створювали на його основі середній і малий герби задля зручності.
Тобто Малий герб є спрощенням Великого, а не навпаки: великі
герби з малих не виростають!
І у мене виникає питання: навіщо ми, маючи геніальний у простоті, лаконічний символ намагаємося його перетворити на такий, що менш зручний у використанні?!
Другий важливий аспект використання Великого гербу: а навіщо Україні феодальна символіка!? Навіщо нам символічно підтримувати феодальну традицію, якої тут ніколи не було в такому вигляді? Ми федералізуємося? Ми відновлюємо феодальний лад? Що символізує запровадження великого гербу в унітарній республіці? Це велике питання.
3. Чому взагалі виникла ідея з великим гербом?
Нагадую, уніч на 28 червня 1996 року комуністи заблокували прийняття Конституції. Через оту статтю про державну символіку. Для комуністів це був символ боротьби за українську незалежність – боротьби «українських буржуазних націоналістів» Петлюри і Грушевського, Української Повстанської Армії.
Вдумаймося: для комуністів у незалежній Україні був неприйнятним символ боротьби за незалежність!
Вони намагалися його «розбавити» збіжжям, калиною-малиною, гербарієм, флорою, фауною, серпом-молотом-плугом-шаблями-мушкетами-казаками. Головне, щоб тризуба було якнайменше. І заблокували прийняття цілої Конституції.
І тут постає наступне питання: а навіщо нам витягати з нафталіну проблему, яка була народжена психологічними абераціями комуністів?
4. Відбулося три конкурси, вони показали, що неможливо придумати нічого кращого за те, що ми маємо нині на гривнях і монетах.
Навіщо витрачати купу грошей на новий конкурс, який приречений на провал?
5. Кажуть, є вимога Конституції. Хочу нагадати, що Конституція – це не тільки найвищий юридичний документ.
Конституція – це пам’ятник політичним компромісам минулого.
Конституція – це братська могила політичних компромісів минулого.
І так і належить ставитися до цієї норми: це мертва юридична норма.
Таке буває: у текст конституцій закладають такі норми, які є компромісом і розблоковують прийняття політичних рішень. У багатьох країнах, в багатьох конституціях є мертві норми, які не використовуються.
У нас в Конституції є багато статей, які нині не виконуються.
Наприклад, стаття 2: «Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою…» Що зробила чинна влада за півтора роки, щоб ця стаття працювала у повній мірі, окрім як позаглядала в очі Путіну?
Стаття 49: «…У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно».
Мені видається, що коли в нас не виконуються ті статті Конституції, які регулюють питання життя і смерті людей, то запровадження усіх цих конкурсів, апеляції до першочергової необхідності виконання саме цієї однієї статті про герб – це виглядає як відволікання уваги виборців від реальних проблем.
Врешті-решт, а куди поспішати?! Що за гарячка? Чому ми маємо питання такої ваги вирішувати за кілька тижнів? У парламенті, скоріш за все не буде 300 голосів, щоб прийняти цей закон.
Змінити Конституцію через референдум – теж буде складно.
Окрім цього рефередум коштує два мільярди гривень. Їх в уряду нема.
Нічого нема поганого, коли конституція довго не змінюється, навіть якщо зміни назріли. Приклад – Сполучені Штати Америки.
4 березня 1841 року відбулася інаугурація президента Вільяма Генрі Гаррісона.
Він є двічі рекордсменом Сполучених Штатів Америки. Він прочитав найдовшу інаугураційну промову в історії США. Вона тривала десь 2,5 години. А потім він став президентом, який найменше перебував на посаді.
Президент Гаррісон після того як прочитав цю промову, застудився, отримав запалення легень і помер через місяць. На його місце заступив віце-президент Джон Тайлер, і виникла колізія: чи віце-президент є виконувачем обов’язки президента, чи повноцінним президентом?
Для того, щоб розв’язати це питання у американській Конституції знадобилося трохи часу. ХХV поправка до Конституції Сполучених Штатів Америки розв’язала цю суперечність через 126 років після того, як виникла ця проблема.
Нам теж нема куди поспішати із питанням Великого гербу України.
А платити 100 000 гривень за оту індонезійську біжутерію, що вже була у вжитку з огляду на попередні конкурси, члени уряду і парламенту можуть виключно за власні кошти, з власної кишені. Якщо правляча дилетантура проголосує за цей огидний несмак — я емігрую і платити за утримання цих нездар не буду.
