Для Москви не існує домовленостей, оскільки виконання обіцяного вважається проявом слабкості. Вона не вірить в існування правди і поважає лише грубу силу.
Після завершення Другої світової війни США несподівано зіштовхнулися з шокуючим фактом: їхній головний союзник СРСР раптово перетворився на головного ворога. Відтак виникла нагальна потреба з’ясувати, з ким США насправді мають справу. Вичерпну відповідь дав Джордж Кеннан (англ. George Frost Kennan) – американський дипломат, політолог та історик. Своє бачення він виклав у тексті, широко відомому під назвою «Довга телеграма».
Джордж Фрост Кеннан (англ. George Frost Kennan; 1904 — 2005)
22 лютого 1946 року Кеннан надіслав Держсекретарю США телеграму з 5356 слів. Це був опис глибинної суті комуністичної Росії і проект нової стратегії дипломатичних відносин з Радянським Союзом. Ось головні висновки американського дослідника. Їх варто знати, тому що з того часу сутність Московії не змінилася.
1. Комуністична влада переконана, що з «капіталістичним оточенням» неможливе мирне співіснування. Можлива лише боротьба, яка завершиться перемогою або капіталізму, або соціалізму. Для цього треба підтримувати у всьому світі комуністичні і промосковські сили, водночас використовувати найменшу можливість для ослаблення капіталістичних сил і посилення його внутрішніх конфліктів.
2. Маніакальна політика комуністичної влади є глибоко хибною і відірваною від реальності. Вона основана на почутті страху, неповноцінності, відсталості і вразливості. Відтак Москва робить все, щоб народ не дізнався правди про Захід, а Захід не дізнався правди про Росію. Звідси самоізоляція і агресивність.
3. Москва переконана, що економічні конфлікти неможливо вирішити шляхом домовленостей. У минулому російські правителі «шукали шляхи до забезпечення своєї безпеки лише у впертій і смертельній боротьбі за повне знищення конкуруючих держав, ніколи не йдучи з ними на угоди чи компроміси».
4. Радянські лідери просувають догму, що зовнішній світ злісний, ворожий і небезпечний. Але він несе в собі паростки власної хвороби і приречений на повне руйнування. Остаточний смертельний удар йому завдасть могутній соціалізм. «Ця теза несе в собі виправдання зростання військової та політичної могутності російської держави, зовнішньої ізоляції російського народу, а також постійного розширення меж російської політичної влади. Це природні та інстинктивні переконання російських правителів».
5. Політичний курс СРСР заснований на підозрах, невігластві, лицемірстві і нещирості з боку тих, хто його розробляє. «Багато хто з них настільки необізнані в питаннях зовнішньої політики і настільки підвладні самонавіюванню, що легко можуть повірити тому, у що їм вірити зручно і комфортно. Нарешті, ми маємо нерозгадану таємницю щодо того, хто на цій обширній землі отримує точну і об’єктивну інформацію про навколишній світ. В атмосфері секретності і конспірації, що панує в уряді, існують безмежні можливості до спотворення і фальсифікації інформації. Недовіра росіян до об’єктивної правди – а точніше, відсутність віри в її існування – призводить до того, що вони розцінюють представлені факти як знаряддя для підтримки тієї чи іншої таємної мети». «Незмінна таємність щодо внутрішніх справ покликана приховати слабкі сторони і тримати опонентів у невіданні».
6. Росія бере участь у міжнародних організаціях лише для посилення свого впливу і ослаблення впливу інших держав. «Москва розглядає ООН не як спільно сформований механізм управління світовим співтовариством, заснований на взаємовигідних інтересах і на благо всіх народів, а як арену, на якій її власні цілі можуть бути найкращим чином здійснені».
7. Комуністичні партії в інших країнах є підривними організаціями, керованими Москвою. «Важливо пам’ятати, що їхнє внутрішнє керівне ядро насправді працює в підпільному режимі, незважаючи на легальність партій, з якими воно асоціюється». Члени партії використовуються радянським урядом для проникнення в інші організації, передусім профспілкові, молодіжні та жіночі, для впливу і прихованого контролю.
8. Провідниками московської політики є Російська православна церква, її зарубіжні філії, а через них і всі східні православні церкви.
9. В зарубіжних країнах комуністи націлені на руйнування всіх форм особистої незалежності, будь то економічна, політична чи моральна незалежність. «Їхня система може впоратися тільки з окремими особами, повністю залежними від верховної влади. Таким чином, фінансово незалежні особи, такі як приватні підприємці, власники, процвітаючі фермери, ремісники і всі ті, хто користується владою і авторитетом на місцевому рівні, в тому числі й відомі місцеві священики або політики, підлягають прокляттю».
10. Буде зроблено все можливе, щоб налаштувати провідні західні держави одна проти одної. «Антибританську пропаганду будуть поширювати серед американців, антиамериканську – серед британців. У жителів європейського континенту, включаючи німців, буде виховуватися почуття ненависті до обох англосаксонських держав. Там, де існують підозри, вони будуть роздмухані; там, де підозр нема, вони будуть створені. Жодної можливості не буде упущено для дискредитації і боротьби з усіма спробами єднання або згуртованості, з яких Росія може бути усунена». Усі форми міжнародної організації, що не піддаються впливу і контролю Москви, будуть атаковані.
11. У цілому всі радянські зусилля на неофіційному міжнародному рівні будуть за своїм характером негативними і руйнівними, спрямованими на знищення джерел влади, яка перебуває поза радянським контролем. В основі радянського світогляду лежить ідея про неможливість компромісу з державами-суперниками.
12. Радянська влада не сприймає логіку міркувань, проте дуже добре сприймає логіку сили. З цієї причини може легко відступити – що вона зазвичай і робить – у будь-який момент, коли зустрічає сильний опір. Таким чином, якщо противник досить сильний і ясно показує готовність використовувати свою силу, йому рідко доводиться застосовувати цю силу.
Світовий комунізм подібний до патогенного паразита, який харчується тільки ураженими тканинами. «Сміливі і чіткі заходи щодо вирішення внутрішніх проблем нашого суспільства, підвищення впевненості, дисципліни, морального і суспільного духу нашого народу є дипломатичною перемогою над Москвою. Якщо ми не відмовимося від фаталізму і байдужості до недоліків нашого суспільства, Москва одержить від цього вигоду для своєї зовнішньої політики».
Ця доповідь Джорджа Кеннана справила величезний вплив на американську політичну еліту і стала основою для формування нової стратегії під назвою «Стримування» (англ. Containment). Її сенс у тому, що з Москвою можна розмовляти тільки з позиції переважаючої сили. А для вироблення імунітету щодо цього комуністичного паразита треба мати поінформоване, морально здорове і згуртоване суспільство. Відтак девіз нової політики США щодо Москви можна було б сформулювати як «Оздоровлюйся і озброюйся!»
Досвід останніх ста років підтверджує висновок, що з Москвою нема сенсу вести переговори. Конструктивний діалог почнеться лише після того, як Україна стане значно сильнішою і матиме реальну можливість ліквідувати Мордор.
Ні, це не Мордор. Це вечірня Москва.
Пісня «Маніфест» рок-гурту «Козак систем» адресована оркам, тому використовує зрозумілі для них слова. Так що звиняйте за брутальність.
