Концерн ІАІ провів випробування балістичних ракет LORA на морі, а розробка українського «Сапсану» так і не просунулась
Ізраїльський оперативно-тактичний комплекс LORA (Long-Range Artillery Weapon System) та український ОТРК «Сапсан» або «Грім» почали розроблятися майже одночасно у 2000-х роках. Проте, одна вже літає та експортується, а друга ще на стадії розробки.
Як повідомила прес-служба Israel Aerospace Industries (ІАІ, Ізраїль) 2 червня 2020 року, нещодавно були проведені випробування балістичної ракети LORA (Long-Range Artillery Weapon System), які мали на меті демонстрацію можливостей ракети перед клієнтами.
Достеменно не відомо, коли саме пройшли випробування, однак вони проводились у відкритому морі і включали запуск двох ракет LORA по заздалегідь визначеним точкам у морі. Комплексне випробування включало два сценарії для тестування та демонстрації розширених можливостей LORA.
Перший сценарій передбачав запуск на відстань до 90 км, а другий — на 400 км. Система озброєння була розміщена на кораблі у своїй наземній версії. Ракета була запущена з операційної системи, що включала в себе командний причіп та наземну пускову установку.
Згідно поширеного компанією прес-релізу, обидві ракети були запущені по власній траєкторії і максимально точно уразили цілі на визначених відстанях. У компанії зазначили, що випробування проходили в морі з міркувань безпеки, а запуски здійснювалися дистанційно через пов’язані з коронавірусом обмеженнями.
Ракетний комплекс LORA розроблений Israel Aerospace Industries. Свої перші випробування комплекс пройшов в 2017 році, вони проводилися також у морі.
На сьогодні не відомо, хто саме є потенційними покупцями LORA, однак раніше повідомлялося, що ракетна система була придбана Азербайджаном. У червні 2018 року під час відкриття військової частини Ракетних військ ЗС Азербайджану за участю президента країни Ільхама Алієва на демонстраційному майданчику поряд з білоруською РСЗВ «Полонез» було показано ізраїльську систему LORA. Всі машини обох комплексів були виконані на автомобільних шасі білоруського виробництва типів МАЗ («Мінський автомобільний завод») та Volat (ВАТ МЗКТ, «Мінський завод колісних тягачів»).
Таку ж долю мав всі шанси мати і український оперативно-тактичний комплекс, який в експортній версії отримав назву «Грім-2», а для української армії ОТРК «Сапсан».
Радіус дії експортного зразка, який виготовляється для Саудівської Аравії , складає 280 км. Однак для ЗСУ озвучено можливий радіус дії — до 500 км (положення «Режиму контролю ракетних технологій» дозволяють його учасникам розробляти для власних потреб ракети дальністю до 500 км, а у експортному варіанті – до 300 км).
Оцінювати можливості нового оперативно-тактичного комплексу до того часу, коли не пройдено увесь цикл випробувань і не створено дослідну партію — передчасно. Тим не менш, відомо, що оперативно-тактичний ракетний комплекс призначений для ураження цілей, розташованих в оперативно-тактичній глибині противника, а саме: підрозділів ракетних комплексів ворога; літаків і вертольотів на стоянках аеродромів; артилерії та систем залпового вогню; об’єктів ППО і ПРО; командних пунктів і вузлів зв’язку; найважливіших об’єктів цивільної інфраструктури тощо.
До складу комплексу, за пропозицією КБ «Південне», повинні входити: стартові пускові установки; два типи ракет – балістична та крилата; мобільний командний пункт управління (на рівні бригади, дивізії, батареї); самохідна пускова установка з ТПК, транспортно-заряджаюча машина з ТПК; рухливі агрегати електричного живлення; апаратура контролю (АКВРС); машина забезпечення бойового чергування.
Бойова частина ракети складає 480 кг. Вона може бути виконана за моноблочною або касетною схемою. Моноблочна схема використовує уламково-фугасну або проникаючу уламково-фугасну ампулу. Розрахункова площа ураження ракети при використанні осколково-фугасної БЧ – понад 10 000 м², касетного заряду – до 3 га. Швидкість підходу бойового блоку до цілі – орієнтовно в межах 1300 м/с. Час, необхідний для здійснення старту ракети з самохідної пускової установки, залежить від підготовленості бойової позиції та ступеня бойової готовності і має становити від 5 до 20 хв.
Важливою особливістю ракети є можливість її польоту не тільки по балістичній прогнозованій траєкторії, але і за аеробалістичною. Особливість такого польоту в тому, що ракета робить непередбачувані для противника «стрибки», йдучи від протиракет. Це гарантує прорив ППО будь-якої складності. А значить, широко розрекламовані Кремлем комплекси С-300 і С-400 будуть безсилими.
У вересні 2019 року повідомлялось, що на ДП НВО ПХЗ та КБ «Південне» зібрано щонайменше 12 ракетних двигунів для даного ОТРК. На той момент, ОТРК «Грім/Сапсан» був готовий до льотних випробувань.
Перші випробування створеного Україною в рамках ВТС із Саудівською Аравією нового оперативно-тактичного ракетного комплексу «Грім-2» дальністю до 300 км були заплановані на осінь 2019 ріку. А постачання на озброєння (експортного варіанту) очікувалося з 2022 року.
Однак, на сьогодні відсутня інформація про те, чи відбулися випробування і як реалізується проект на даний момент. Цілком можливо через те, що розробкою цієї дійсно потужної української зброї цікавиться більше Ер-Ріяд, Кремль, а не Київ.
