«Мир» з Росією у 1920 році потім коштував нам десятки мільйонів життів
В Україні наразі повторюється та ж складна ситуація власного політичного вибору, яка існувала тут рівно 100 років тому. Тоді більшість суспільства вирішила припинити подальшу збройну боротьбу з російським агресором, що згодом вилилося у колективізацію, вивезення до Сибіру, ув’язнення в ГУЛАГу, Голодомор, масові розстріли та втрати у Другій світовій і Афганській війнах.
Немає вибору між війною і миром, є вибір між захистом території країни і розумінням, що люди будуть гинути на лінії зіткнення, наші військові, наші громадяни. Роками! Або — домовитися з Москвою на російських умовах, стати частиною Росії і отримати всі ті негаразди, які очікують на тих, хто Росії здається.
Я просто наведу вам для прикладу 1920 рік, коли війна в Україні закінчилася, було повністю більшовиками зайнято Київ, вибито польські війська, викинуто українські війська Петлюри з нашої території. Почався «мир», який багато хто вітав, звичайно, на українській території, а хтось навіть був прихильником більшовиків. Ніхто не захистив Україну, вирішили, що «мир» краще. Програли її захисники.
Після цього була колективізація із неймовірною кількістю жертв і виселенням до Сибіру. Був Голодомор. Були сталінські репресії. Була Друга світова війна. Був голод післявоєнний. І була, вже тоді коли, здавалося, ситуація стабілізувалася відносно, була війна в Афганістані. Давайте порахуємо кількість людей, українців, які загинули в результаті всих цих подій. Ми знаємо про 6 млн жертв Голодомору. Ми не уявляємо собі кількість українських жертв у Другій світовій війні… Україна була територією війни повністю, на відміну від Росії, яка не повністю увійшла в театр воєнних дій. Значить, ми можемо казати: мінімум там 5-6 млн.
Порахуємо якусь кількість мільйонів в результаті сталінських репресій. Це теж кілька мільйонів людей. І зрозуміймо: в результаті того, що українці виявилися нездатними захистити свою державність від більшовиків, а хтось і не хотів й вважав, що хай війна просто закінчиться, ми втратили кілька десятків мільйонів наших громадян.
Якщо зараз ми вирішемо, що краще домовитися з Путіним на його умовах, ніж продовжувати захищати державу, українців чекає теж саме в майбутньому.
Тому що імперія отримає нові території в спадок і почне рівно так агресивно діяти, як вона діяли, коли Україна була в її складі. І 10-15 млн жертв в найближчі 15-20-30 років нам забезпечено.
Це неприємний прогноз. Не дуже хочеться говорити: «Так, ви знаєте, у нас будуть гинути військові, гинути захисники України на лінії зіткнення. Ми маємо опиратися й боротися. Люди, які кажуть, що можна просто закінчити війну, можуть насправді наразити українців на багатомільйонну катастрофу». Але люди мають це знати, люди мають обрати. Обрати не між миром і війною, а між кількістю жертв. Між десятками тисяч і мільйонами.
