ЖЕРТВА ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

На своєму фейсбуці він вирішив прокоментувати антикорупційні реформи державної служби. На думку Милованова, експерти, які не працювали у держапараті, не мають морального права розробляти реформи тієї самої державної служби.

Колишній міністр економіки, чия приватна структура KSE чомусь має розподіляти кошти західних країн на відновлення України, вважає, що робота на держслужбі – це жертва. Пряма цитата.

Що вкурвило пана, який зображає з себе трошки навіженого американського професора?

З тексту фейсбук-сповіді випливає, що вкурвило його виконання вимоги Євросоюзу про довічний статус ПЕПів. Нагадаємо, відтепер ті, хто є або були чиновниками або депутатами, відтепер підлягають прискіпливому фінансовому моніторингу у всьому світі до кінця життя.

Вочевидь, Милованову, який полюбляє жити в Штатах, така історія геть не в радість. Звідти і вереск «яке ви мали право». Так не репетував навіть головний торгаш Верховної Ради з питань уникнення пожиттєвого моніторингу Данило Гетманцев.

Пан професор тільки-но зручно влаштувався.

Сходивши на міністерську посаду та у наглядову раду «Укроборонпрому», він вставляє себе і свою «школу економіки» в будь-який більш-менш значущий фінансовий потік. Будучи офіційно радником офісу без жодної відповідальності.

Те саме розподілення коштів на відновлення України – золоте дно. Але не тільки воно.

Нагадаємо, наша жертва державної служби має зовсім несподівані для нібито американського професора непублічні зв’язки.

Наприклад, з поважним співробітником СБУ Артемом Шило. Якось так виходило, що структури Милованова і Шила реєструвалися за одними адресами. Також прослідковувалися зв’язки їх обох з відомим колаборантом Євгеном Мураєвим, якого російські загарбники бачили керівником окупаційної адміністрації України.

Потім з’ясовується, що близькі до цих панів юристи опиняються у керівних органах російських ігорних операторів в Україні. Чиї інтереси несамовито лобіюються у вищих кабінетах.

Адже пан професор, який під час прес-конференції прямим текстом визнавав свою розумову недієздатність, відомий своїми лобістськими талантами. В якості радника може «білетити» охочих просунути свої інтереси цілодобово. А потім, раптом що, «впасти на дурку». Все продумано.

Чомусь саме Милованову доручали керувати фондом, який управляв українськими «дочками» найбільших російських банків. Він же наглядав за оборонною промисловістю.

З таким букетом треба два пожиттєвих статуси ПЕПа присвоїти.

З огляду на такі справи стають більш зрозумілими вимоги США, які вони передають українській владі. Одна з них стосується передачі реальних владних повноважень до Кабміну та відповідальним чиновникам.

Наші стратегічні партнери чудово бачать дивну систему «радників офісу», які непублічно рулять державою без жодної відповідальності, а чинні міністри часто виконують роль меблів у будинку Кабміну. Інформаційною політикою рулить радник офісу Михайло Пололяк, замість міністра інформаційної політики. До речі, як його звати? А, він є, і звати його Ростислав Карандєєв. Розподіляти кошти на відновлення чомусь збирається Милованов, і так далі.

Фінансувати бюджет, який будуть ділити якісь радники, західні країни вочевидь не збираються.

Тим більше, радники, які примудряються назвати Індію і Китай «країнами з низьким інтелектуальним потенціалом». Це з таким колегою у сусідньому кабінеті.