Президент України Володимир Зеленський записав відеозвернення до українців із закликом не панікувати через нарощування Росією сил.
Відео опубліковане на сторінках президента у соціальних мережах.
Президент дорікнув співвітчизникам, що вони можуть «за секунду дійти до категоричного висновку, вірити чуткам, а не офіційним джерелам. Не відчувати, коли грають нашими емоціями. Не розуміти, коли маніпулюють нашими думками».
Він наголосив, що зараз весь інформаційний простір сповнений повідомлень про можливу війну з РФ.
«А в чому, власне, новина? Хіба це не є реальністю вже 8 років? Хіба вторгнення не почалося у 2014 році? Хіба загроза війни з’явилась тільки зараз? Ці ризики існують вже не один день, і вони не стали більшими. Більшим став ажіотаж довкола них. І зараз активно нападають не нашу землю, а на ваші нерви. Щоб у вас було постійне відчуття тривоги», — сказав Зеленський.
Він вважає, що єдина мета такого нагнітання — послабити Україну та примусити її до поступок.
«Ми знаємо про всі можливі загрози і розуміємо всі наші можливі дії у відповідь. І це не новина. Ми розраховуємо передусім тільки самі на себе. Не тому що у нас немає підтримки — вона є. А тому що у нас є гідність і є гордість», — сказав президент.
«Що робити вам? Тільки одне: зберігати спокій, холодну голову, впевненість у своїх силах, у своїй армії, у нашій Україні. Не накручувати самих себе, на все реагувати мудро. Не емоційно. Головою, не серцем», — закликав він.
Зеленський закінчив звернення розповіддю про те, що чекає на Україну 2022-го року — від святкування Дня соборності і аж до Нового року.
«Я впевнений, що в новорічному зверненні я скажу: «Дорогі українці, ну я ж говорив! Ви молодці. Ми не панікували, не піддавались на провокації, ми були спокійними, сильними і зустрічаємо наступний новий рік без паніки, без страху. Сподіваюсь, без вірусів. І щиро вірю — без війни». Слава Україні!» — підсумував він.
P.S.
Є така річ, як кредит довіри.
Безумовно, всі можуть скоїти помилку чи втнути якусь дурницю.
Але коли тобі довіряють країну, ти пообіцяв зробити з неї казку, а сам безперестанно п’єш, гуляєш, брешеш і крадеш, то тобі вже віри не буде.
Тому, коли Зеленський каже: «без паніки!» — це значить, що він реально панікує.
Саме так Зеленський говорить про можливий наступ Росії.
«Головне — не бігти по гречку чи сірники».
Ну і звісно винні знов ЗМІ, бо вони говорять про агресію РФ.
Тобто за версією Зеленського американські, польські, британські та інші ЗМІ — розганяють паніку і женуть за хайпом.
Ні стратегії, ні тактики, ні те що треба робити — Зеленський не говорить. В саркастичній формі він каже що вже давно той наступ відкладається і що його все ніяк не було.
От нам і головнокомандувач. Замість слів про те як ми будемо відбивати можливі атаки знов про «гречку». Добре що не про «олів‘є».
Але як же говорити про агресію, коли там продаються «свати» та інші кварталівсько-зелені серіали? Як же говорити щось про Росію, якщо звідти закупляється вугілля.
Зеленський тримає всю країну за дурнів, принижує міжнародних партнерів і демонструє що «всьо харашо». От тільки в Казахстані чи Білорусі це «харашо» погано закінчилось.
Візит держсекретаря дійсно готувався у швидкому темпі. Багатотижневих узгоджень програми й усіх деталей не було ніде: ні з Берліном, ні з Москвою, але там хоч формальностей дотрималися — був офіційний запит на візит. А це МЗЧ просто перед фактом поставили менше, як за добу. І навіть не через протокол. Там посольство почало займатися бронюванням номера в Хайяті (саме там, в епіцентрі подій і було зразу умисно заплановано). Ще питання охорони, повітряного коридору й посадки урядового літака — там багато формальностей. А дежавний протокол взнав у останню чергу. Навіть не впевнений, чи їх офіційними каналами повідомили.
Подібне пригадую лише раз, коли Буш старший вирішив залетіти до Києва з Москви від Горбачова, щоб покласти квіти в Бабиному Яру в пам’ять про жертв Голокосту, а потім ще й добавив, що може і в парламенті виступити. Тоді також інформація надійшла від служб безпеки (приліт президента США — це колосальний шарварок), а не через протокол. Але ж тоді в нас ще своєї незалежної держави не було, можливо, полагоджували через протокол МІДа СРСР, а ті «младшіх братьєв» вирішили завчасу не інформувати.
Що це означає? З одного боку є позитив: чи з участю цієї влади, чи без неї, нами будуть серйозно займатися ззовні й протидіятимуть посяганням Кремля. Воно, може, й на краще, що зеленського не беруть у розрахунок, бо вже б давно їм руки опустилися. А з іншого погляду — обідно ж, да… Це ж […] створило умови, щоб до цілої країни так ставилися, як до об’єкта й території, а не до важливої суверенної держави.
Про що говорили? Та про те, що явно наших зелених не цікавить, тобто не про майбутній Євробаскет, новий концерт Кварталу чи мега-успіх «Сватів» на Московії. Говорили про загрозу війни та американську підтримку. Це відображено в обох комінюке, тому сумніватися нема підстав. Точно, що Блінкен не звітував зеленському про результати своїх переговорів та тези й позиції на наступні зустрічі — це вже більше ніяк не вписується в нинішнє ставлення США до нашої влади. Там ще ж є стара проблема Байдена — він разом з Порошенком співавтор заяви, що «Не можна про Україну без України». Виявилося, що можна. Але, щоб не нарватися на осуд у Конгресі, треба часом демонструвати якийсь контакт.
А що в комінюке не відображено? Я навіть не сумніваюся, що Блінкен точно не міг не згадати про судилище над Порошенком і те, як зеленське перед загрозою московського вторгнення, умисно й провокативно розколює суспільство. Я в цьому впевнений, бо це справді проблема для американської дипломатії — вони нас відстоюють проти Москви, а тут їм такі підніжки й провокації. А ще — Блінкен уже показав дуже чіткий сигнал зеленському, при першому приїзді, коли, попри істерику зеленої опи організував зустріч із представниками Ради, яку було переведено в фактичний бенефіс Порошенка (для того їх і збирали, а він разом з Єлісєєвим був основним організатором заходу).
Але основне навіть не це. Америка має отримати відповідь: то ви реально хочете підтримки й захисту, чи куди?… Бо серед десятків зацікавлених країн (усе НАТО й цілий ЄС та ще ряд сусідів) є лише одна країна, в якій з приводу рашистської загрози Україні не зібрали ні спеціальне засідання Ради, ані Радбезу. І ця країна — Україна. Тільки тут секретар Радбезу екс-рекетир Данілов хамовито розповідає, що увесь колективний Захід бреше про загрозу й когось на щось провокує, а лідер фракції моносміття договорився, що це янкі з європейцями так умисно нам інвестклімат псують та економіку руйнують.
І в армію ні пальне, ні забезпечення, ні необхідні кошти не йдуть. Навіть за мирного часу це було б злочинним недбальством, а за таких обставин — це явна диверсія й саботаж на користь ворога. От держсекретарю й потрібно зрозуміти, чи не йдуть їхні зусилля в пустоту, чи така бездіяльність зелених від зради, чи лише через безпробудну тупість. А ще, чи не слід трохи потривожити це зелене болото дуже прикрими персональними перспективами для декого…
