Віталій Портников дуже переконливо пише про те, що Путін уже списав Зеленського як президента України і працюватиме тепер винятково на його заміну на відверто проросійського Медведчука.
Повністю погоджуючись із першою тезою, мушу сказати, що Медведчук (навіть у личині набагато харизматичнішого Бойка) для більш ніж двох третин України є настільки неприйнятним, що така ставка є завідомо програшною і я в таку короткозорість Путіна не вірю.
Тарас Чорновіл не менш переконливо описує вчорашній бенефіс Разумкова як заявку на наслідування престолу після ймовірного відсторонення Зеленського (або ж регентства при збереженні його де-юре на Банковій). І тут стає цікаво, чи не таким був план Путіна від самого початку. Хоча, звичайно, мало що змінить, якщо виявиться, що маємо справу із банальним опортунізмом. Тому, основне питання тут у іншому: чи має така рокировка шанси в реальному житті? Думаю, ні. Це збіговисько випадкових, безпринципних і жахливо непрофесійних людей отримало (і поки що утримує) владу лише завдяки телевізійній популярності актора, який зіграв Голобородька. А таке в спадок не передається — навіть за допомогою Москви. До того ж, дати Путіну те, що він хоче, в реальних українських умовах не здатний ніхто. Навіть Медведчук. Бо нація за останні роки за допомогою того ж таки Путіна сформувалася і визначила пріоритети.
Тому, я вважаю, що головна ставка Кремля — на містера Хаос — залишається незмінною. І тут він має найширший вибір інструментів.
Головне питання наразі, якої лінії поведінки це вимагає від нас. Не маю сумніву, що це висока активність і холодний розум — саме те, чого ми поки що не демонструємо. Вся надія на доведене вміння українців продемонструвати ці якості в критичні моменти. Хоча, звичайно, ліпше б організуватися вже тепер, а не грати в рулету.
Очевидно, что траектория движения Владимира Зеленского на политическом небосклоне пошла на спад. Зеленский — сгоревшая комета и его падение это вопрос, возможно, не ближайших лет, а ближайших месяцев.
Путин поставил на нём крест как на договороспособном в понимании Кремля президенте. И теперь задача русских побыстрее утопить Зеленского и подобрать ему нужную замену.
Медведчук — идеальный кандидат для Путина. Но он неизбираем. Бойко тоже неплох, но неуправляем и пока его шансы победить также не выглядят на 
. Поэтому круг претендентов расширен. Наезд Кадырова дал старт внутренним праймериз на место сбитого летчика Зе.
. Поэтому круг претендентов расширен. Наезд Кадырова дал старт внутренним праймериз на место сбитого летчика Зе.Вчера о желании поучаствовать в путинском праймериз заявил Разумков. По его влажным глазам и раздуваемому эго видно, «мальчик созрел». И предать вовремя это не предать, а предвидеть. Зеленскому не позавидуешь, потому что скоро его начнут предавать все те люди, кого он привёл на хвосте своей популярности. Но хвост кометы догорает и столкновение с землей уже близко. Траектория падения предопределена.
После встречи советников в Берлине можно констатировать что для Кремля Владимир Зеленский стал бывшим президентом Украины. Примерно также, как стал для Путина бывшим президентом Украины после берлинского саммита «нормандской четверки» в октябре 2016 года Петр Порошенко.
Именно с этого времени, после двухлетних попыток склонить Порошенко к соглашениям на российских условиях Путин стал работать не над договоренностями с ним, а над его заменой – что, собственно, и воплотилось в усиление напряженности на фронте, консультациях Кремля с украинскими олигархами, совместную работу Кремля и олигархов по дискредитации Порошенко и триумфальную победу Владимира Зеленского.
А теперь Зеленскому предстоит пройти ровно тот же путь – только, возможно, быстрее. В Кремле решили ставить на скорый приход к власти уже «настоящих» пророссийских сил – того же Медведчука и его соратников. И хотя финал плана может и не удастся, на отношение к самому Зеленскому это не повлияет – его будут всячески дискредитировать, унижать, компрометировать, словом – «валить».
