Президент України Володимир Зеленський попросив Генеральний штаб ЗСУ не ухвалювати без участі президента рішень, подібних до запровадження дозволів на виїзд для військовозобов’язаних.
Про це Зеленський повідомив у відеозверненні
«Сьогодні в суспільстві виникло багато суперечок щодо рішення Генштабу ЗСУ щодо отримання певних дозволів для військовозобовʼязаних, призовників і резервістів.
Я бачу, що є різні оцінки такого рішення, є нерозуміння та обурення.
Доручив міністру оборони, начальнику Генштабу і Головнокомандувачу ЗСУ завтра доповісти мені всі деталі стосовно рішення про затвердження Порядку отримання дозволів. Прошу Генеральний штаб надалі не ухвалювати без мене подібних рішень», — зазначив президент.
P.S.
* Роззброєння військових перед війною — «питання до військових»(с).
* Херсон рускім злили клоунські СБУшники, але «про*балі» військові.
* «В Сіверодонецьку вирішується доля Донбасу», — наказ Зеленського, але «вийти з Лисичанська рішення прийняли військові».
* І от: «прошу Генштаб без мене бла-бла-бла».
Заздрісна, нарцисична Ремба, яка відстрілювалась від рускіх парашутистів в ОП, тепер атакує Залужного.
Що ж, це було очевидно: якщо негідників назвати не на часі, вони негідниками почнуть виставляти героїв.
І так. Воно заборонило військовим приймати фактично будь-які рішення. Тепер ми виригаємо цю заборону.
Джон Сміт
А ви думаєте просто так пакували бойових генералів, безкінечно принижували військових «справами» від портновських «правоохоронців» та проводили показові процеси про «ультра-націоналістичні ідеї»?
Чювакі хоч прикидаються простимі ідіотами зі «сватів», але прекрасно розуміють навколо чого може сформуватись концентрація здорових сил — і луплять туди своїми інформаційними розводняками, і пох*уй та війна з тими жертвами, тим більше коли попереду світить «велике відновництво».
Чим це обернеться те ще питання, страшно прогнозувати, головне що в результаті цієї возні з «дозволами на виїзд» повістку не отримає жоден «кварталівець».
Дивлюся як таращить стрічку через заяву Генштабу. Про переміщення військовозобов’язаних за межі районів і областей. Ну так, очевидно що це провокація Офіса презедента. Закон існує давно, його просто не застосовували. Ну так, Генштаб не пише законів і їх не змінює. Він міг тільки повторити норму закону, а не щось обіцяти. Очевидно, ніхто той закон у повній мірі застосовувати не буде, бо економіка зупиниться.
Але. Скільки обурення!
В той самий час я не можу виїхати не те що з області — з розташування в/ч. Я не бачу рідних. Я не поширюю мою книжку яка вийшла перед самим вторгненням. Я не пишу нових книжок. Я зараз від ранку до ранку виконую роботу солдата. І так мені — ще довго. Не менше року, так точно.
Одного мого товариша рівно на день (не на добу) відпустили одружитися. В іншого товариша ціла історія була вирватися на поховання родича. Хлопці і дівчата не бачать як ростуть їхні сини і доньки. Не бачать батьків, дружин і чоловіків. У хлопців і дівчат — війна.
У волонтерів також війна — зранку до ночі. Бачу, знаю. Ми не тікали від війни, ми всі встали на захист нашої країни. Добровільно пішли на всі ці самообмеження. А тут…
Життя знову неприємно нагадало про наявність двох світів. Того що воює. І того що: «Не смійте псувати наш комфорт!» Конфлікт між цими двома світами невідворотній. Питання часу.
Дмитро «Калинчук» Вовнянко
Останнє рішення про заборону пересуватись країною без дозволу військоматів (центрів комплектації) — це постріл всій країні в ногу.
Щодня сотні тисяч людей їздять країною, допомагають армії, привозять необхідне для Захисників, збираються сотні мільйонів гривень коштів, підтримують переселенців.
Щодня мільйони людей тримають економіку України наплаву. З останніх сил. Економіка, скажемо чесно, в піке. І це об‘єктивно, в країні війна. Проте, саме мільйони ФОПів, підтриємців, робітників, звичайних покупців — тримають країну від економічного краху. Фактично тримають тил. Без щоденного переміщення та зайнятості людей — нічого не буде.
Я вже мовчу про деморалізацію та суцільний хейт, який понісся соцмережами та суспільством.
Мовчу про страшну корупцію, яка ще більше підсилиться такими діями.
Якщо мова йде про застарілі закони зразку 1992 року, то мабуть за 30 років їх треба змінювати.
Проте, чомусь про це не говорили всі попередні роки.
Ми не Північна Корея, і тут мають працювати сучасні та збалансовані правила, які будуть об‘єктивними до реальності. Які будуть відображати реальну картину суспільного життя та потреб.
Зараз єдиним адекватним рішенням буде СКАСУВАННЯ недолугого розпорядження про заборону переміщення.
Андрій Смолій
Чи міг я, біжучи в останній бій з двома шинами у руках на Інститутську в 14-му, подумати, що президентом моєї країни стане мавпа, яка рекомендувала беркутам зі сцени бити нас, майданівців, ебанітовим кийками? Що воно нині буде розказувати про шлях евроінтеграції, викресливши з історії пам’ять про героїв небесної сотні? Що паяц, який виступав у підтримку Януковича, не згадуватиме подвиг Майдану 2005 року? Виявляється сєпар, який давав концерт в окупованій Горлівці і жартував про пересування Москвою кордонів тепер евроінтегратор! Бидло, яке прийшло до влади під гаслом «хуже нє будєт» і живе в парадигмі «какая разніца», розказує нам про підкорені Еверести і пройдені шляхи за останню сотню днів. Виявляється, покруч, який поклав життя тисяч українців, проігнорувавши всі попередження про вторгнення, залишивши їх без допомоги, пообіцявши їм шалики, тепер возить європейських лідерів в Бучу показувати наслідки своєї тупості і зради, розказуючи про убитих, пограбованих та зґвалтованих по його вині людях, тим наближає нашу євроінтеграцію? Дегенерат, який розмінував Чонгар, тим здавши Маріуполь, Мелітополь, Бердянськ, Нову Каховку і Херсон разом з мешканцями, не давши їм жодного шансу на порятунок, тепер торить шлях до Європи нашими тілами на фронтах? Ми живемо в страшний час Іуди, який не покається. Який регоче над нашим горем, упивається своєю зрадою і нашою бідою.
P.S. А для євроінтеграції насправді треба небагато: відмінити цензуру, призначити прокурора САП, не втручатися в процеси судочинства і віддати Коломойського до рук американського правосуддя.
