По возможности, при наличии времени и интернета, я стараюсь не пропускать и смотреть видео интервью с ближайшим окружением Зеленского.
Даже если это длинные, пафосные и полные самолюбования россказки о себе любимых, как в случае с последним интервью Влащенко с Мендель.
Я не верю интервью, прессухам и брифингам политиков. Даже встречам «без галстуков» с блогерами и еще кем то, тоже не верю. У каждого политика есть то, что он должен рассказать и он расскажет только то, что нужно ему. Не больше и не меньше. А вот близкий круг, друзья и обслуга… тут немного все по-другому. Ведь объект не политик, а тот, у кого берут интервью. И здесь уже можно понять, как думает окружение и соответственно сам политик. Потому что держать возле себя инородное тело никто не будет. Ну, кроме прошлого президента, подтверждающего правило исключением.
Я, правда, внимательно слушаю все интервью с ближайшим окружением Зеленского. Я все-таки пытаюсь понять, что именно там у них в головах. Как они себе видят будущее. Чего хотят и к чему идут.
И вот интервью пресс-секретаря меня реально напрягло полнейшей пустотой. Просто сферическим нулем в вакууме.
В самом интервью слишком много хвастовства и самолюбвания от человека который путает Литву с Латвией. Но это не важно. Даже ее непрофессионализм и желание всем понравиться на уровне недолюбленного ребенка, хоть и не приятно на такой должности, но понятно. Она преданный слуга господина, который ее разглядел и возвысил. «Простую крестьянскую девушку» (с)
Мендель несколько раз восторженно упоминала о великих целях и задачах, которые нарезает и проводит великий кормчий. Какой он фантастический лидер, как он четко видит светлое будущее и ведет всех к нему.
Но ни разу не упомянула в чем же именно эти цели и задачи. Понимаете? Просто ноль. Зеро. Когда я или мое окружение «горим» новыми идеями, то мы фонтанируем и можем об этом говорить бесконечно. Но им не о чем говорить.
Совершенно. То есть говорят о великих целях, планах, делах и ни слова о сути самих этих вещей, никакой конкретики.
Это пирамида. «Верьте мне и я сделаю всем хорошо». Просто верьте и целуйте жопу Хенка. То есть полное отсутствие стратегии. Полное непонимание того, что делать завтра.
Она говорит о профессионализме команды и близкого окружения Зеленского, но не говорит в чем. В чем профессионализм? Пиздить деньги из бюджета для Коломойского? Да, для этого нужен ум. Или в создании тоталитарной секты в партии слуг? А имеет это отношение к благополучию Украины?
Что они делают профессионально? И для чего? Слить Украину под Путина? Или сделать малоросский федеральный округ? Или наоборот побороть олигархов? Или привести в Европу и НАТО? Ни-че-го. Зеро.
Зеленский до сих пор не определился с вектором развития. Каждое его появление с армейцами (если объективно), кроме заплевывания со стороны оппозиции, еще и откалывает поддержку русскомировцер и пораженцев. Точно так же, как каждое заявление примиренческого характера и мирлюбойценой, обсыпает поддержку патриотов, для которых еще пол года назад «хуженебудет» и «главноечобнебарыга». Их тоже много.
Но самое страшное, что спустя полгода после вступления в должность, у Зеленского нет ни малейшего представления о том, что делать дальше. С одной стороны, это страшно, с другой наоборот.
Роман Донік
P.S.
Радянська пропаганда розкручувала дуже примітивні пісеньки. Серед них одна: «Дан приказ ему на запад, ей в другую сторону…». А в нас із Грузією якось усе навпаки вийшло.
Саміт НАТО відбудеться за участі президента Грузії Саломе Зурабішвілі. Зеленський мав там теж брати участь. Не членів НАТО на ці саміти не запрошують, але партнерам не відмовляють. Порошенко на них їздив і відстоював там нашу євро-атлантичну інтеграцію, протидію РФії та підтримку для України. Як і в кількох інших питаннях забронював місце для свого наступника на цей саміт. Але нашому доріженька стелиться у протилежний бік. Навіть, якщо географічно це до Парижа, то сутісно до Москви.
Зараз ще одна новина. Президентська канцелярія звернулася до Грузії з проханням перенести на наступний рік (у дипломатії це прийнято розглядати, як скасування) візит пані президента, яка мала відвідати Київ у ці дні. Грузинську сторону поставили перед фактом з цілковитим порушенням пристойних термінів і без адекватних пояснень.
Оскільки наше МЗС із цього приводу ні мичить, ні телиться, мушу зацитувати заяву адміністрації президента Грузії:
«В листопаді поточного року планувався візит президента Грузії Саломе Зурабішвілі в Київ, однак через процеси, які розвиваються в Україні, на прохання української сторони візит відкладено на 2020 рік».
Запрошення відвідати Україну пані Зурабішвілі отримала від Зеленського ще в травні під час його інавгурації. Підтверджене воно було у вересні під час короткої зустрічі у Варшаві. Таке раптове скасування в дипломатії розцінюється як недружній демарш. Про причини можна лише здогадуватися. Можливо напередодні саміту НАТО, куди поїде пані президент і не поїде наша зелень, Путін так розізлився на очільницю Грузії, що заборонив Зеленському з нею зустрічатися. І не робіть великі очі. Такий варіант нині навіть імовірніший, ніж ви собі можете уявити. Можливо наш Зєля просто «устал». Може настроюється на любовне лобизання зі своїм московським кумиром. Не знаю. Але направду тривожить фраза «…через процеси, які розвиваються в Україні…» Ми то бачимо, що це дуже погані й зрадницькі процеси. Але про це не пишуть у дипломатичних нотах. Може готується щось таке, про що ми ще не знаємо?
До речі, Грузія на Саміті НАТО буде дуже активно домовлятися про конкретну дату вступу в Альянс для отримання гарантій від повторення російської агресії. Зеленський у цей час шукатиме гарантій у Путіна…
Тарас Чорновіл
