Зеленский дал интервью Наталье Мосейчук. Той самой, которую Скабеева назвала «лучшей журналисткой Украины».
Основные посылы? Ничего нового: Полшестого — лучший, а Пятый президент «зарабатывал на войне.» И в стопяцсоттысячный раз заявил, что «Порошенко ему не интересен».
Такое впечатление, что Владимирсаныч даёт интервью только ради этой фразы. Я уж не знаю, что это — самовнушение, самоутверждение, пубертатный глюки, ужас перед тенью Пороха, заготовки Подоляка, комплексы Арестовича, фантомные боли Мендель… Скорее всего, мутный коктейль его страхов из всех этих составляющих.
Всё бы ничего, но «…дела в колхозе шли плохо. То есть не так чтобы очень плохо, можно было бы даже сказать — хорошо, но с каждым днём всё хуже и хуже…» А в таких случаях все Вовы прибегают к годами проверенным средствам — выпускают на арену скабеевых-мосейчуков. Они не подведут. Они и не подводят — им терять уже нечего.
Грустно, что комплексы одного маленького комика стали государственной политикой большой страны. Но не необратимо.
Helgi Sharp
Яке позорисько
Зовсім не олігархічний Зеленський сидить з пропагандисткою Мосійчук на каналі підсанкційного в США олігарха Коломойського.
Говорять про життя. Про «боротьбу з олігархами». Про «досягнення» Зеленського.
Така вона «чесність», «об‘єктивність» та «незалежність». А головне така от «боротьба» з оліграхами.
Що ж, влада йде типовим шляхом Лукашенка/Путіна…
.
Таким чином минула ціла доба, більше 24 годин, відколи окупант, з території України, здійснив агресивні дії щодо судна союзника України.
За 24 години жодної реакції від гаранта Конституції України, гаранта цілісності України, Головнокомандувача армії України.
Жодної реакції на те, що з української території хтось погрожував нашим союзникам.
Ви часом не знаєте чому нас ще не взяли в НАТО?
Mason Lemberg
Чекаємо нагородження контрабандистів високими державними нагородами за визначний внесок у економічний розвиток держави і спорудження пам’ятників українським олігархам за жертовність та важливу суспільну роль у становленні української державності.
Всім решта українцям: стиснути зуби і посміхатися, бо такого Катастрофічного Підріса ми ще не мали
Volodymyr Omelyan
Порохоботченко:
Кулеба в Брюсселі відбивається від спроб Берліна-Парижа почати діалог з Путіним.
Смажений півень клюнув: цього мали б не допускати в першу чергу президент та посли в країнах перебування.
Але перший сам публічно заявляє про бажання зустрітись з Путіним. А щодо других — не всі є на місці. Як наприклад, посол України в НАТО. Його нема в Брюсселі уже два роки.
Кулеба недавно й заявив, що Україна просить прискорити призначення посла України в НАТО.
Але тут є моменти. Наприклад, можна подивитись чому в нас немає до цього часу посла.
Проєкт указу про призначення посла України в НАТО два роки пролежав на Банковій. В штаб-квартирі НАТО з усмішкою сприйняли прохання України прискорити акредитацію нового українського посла. На це є дві причини.
По-перше, процес акредитації абсолютно не залежить від штаб-квартири, а виключно від столиць 30 держав-членів.
А по-друге, агреман на погоджену Зеленським кандидатуру НАТО надала ще в грудні 2019 року, а на початку 2020 був навіть готовий до підпису президентський указ. Втім, до Зеленського цей указ так і не потрапив, пролежавши весь цей час у одного з його найближчих соратників.
Тільки нещодавно після резонансу з незапрошенням Зеленського на червневий саміт НАТО і повного провалу з ПДЧ у «вєршитєлєй судєб» на Банковій запалало і вони нарешті дали «зелене світло» на призначення посла в НАТО. Але тільки за умови відкликання погодженої в 2019 році кандидатури і внесення на її заміну нової.
Фокус полягає в тому, що проходження безпекових процедур та отримання агреману для роботи в НАТО займає щонайменше півроку, і то лише якщо всі 30 країн-членів не матимуть до нової кандидатури жодних питань. За цих умов посла в НАТО Україна отримає не раніше наступного року.
Отакою нехитрою комбінацією ляльководи Зеленського створили всі умови для провалу приєднання до ПДЧ, на порозі якого Україна стояла з 2019 року. Та й в цілому, допомогли Зеленському завести відносини з НАТО в глуху стагнацію.
Люди, до яких сьогодні найбільше дослухається Зеленський, таки ведуть подвійну гру. З одного боку вони публічно видають з себе затятих євроатлантистів, на кожному куті галасуючи про необхідність вступу України в НАТО «вже завтра» і вимагаючи ПДЧ від союзників негайно. А з іншого — хочуть переконати гаранта в безперспективності подальшої роботи в напрямі інтеграції України в НАТО і ЄС. З яких мотивів — особистих чи інших — будемо дізнаватись. Але, як кажуть, найгучніше «караул» завжди кричать злодії.
