Я давно вже помітив цю тенденцію. Люди які раніше мислили цілком тверезо, після вторгнення почали різко ідеалізувати Зеленського і його команду. Раніше я бачив їх на акціях протесту проти команди Зеленського. Нині вони просторікують у стилі «не на часі», та про «скнарий Захід».
Коли Зеленський влаштував скандал в Овальному кабінеті, ці люди почали захищати Зеленського – мовляв не прогнувся. І вони ж упритул не помітили покаянних заяв Зеленського зроблених пізніше – дипломатія, мовляв.
Що ж сталося? Причин тут як на мене, кілька. Перша – частина нашого суспільства справді почуваються зрадженими Заходом. З якогось дива вони справді свято вірували, що країни Європи – це сила світла і всепереможної демократії, яка просто зобов’язана встати на захист нашої країни проти злобної московської орди.
Реальність виявилася набагато більш простою і цинічною. Західні країни дбають виключно про себе. Воювати за нас вони не хочуть і відверто бояться. Вони тремтять аби Росія раптом не вдарила ядеркою – бо ж наслідки!.. Зрештою, світом править золото. Європейським урядам доводиться обирати на що витратити гроші зароблені їхніми громадянами – на добробут їхніх громадян чи на допомогу Україні? Для мене це давно не новина – я правильні книжки читаю і не вірю у блага що падають даром. А для багатьох людей це стало відкриттям.
Ще одна причина – низький уклін нашим аж надто ультрарадикальним прибічникам – і провокаторам влади що діють під їхнім виглядом. Ці особи так довго волали «Зеленський – посіпака Москви», що частина людей стала питати – якщо він посіпака Москви, то як ми досі тримаємося? Як стається, що ЗСУ досі тримають фронт і він досі не був прорваний? Зрештою (і банальне) – він же не втік!
Ну так, не бракує українців які мислять украй примітивно і не розуміють як діє система влади в Україні. Що президент вирішує не все. Що сам Зеленський може свято бути переконаний що він палкий патріот, оббреханий порохоботами – бо Зеленський не керує Україною, він грає президента і підписує папери. Що корупціонер і особа некомпетентна, набагато гірша за відвертого ворога. Що світ не такий складний як здається – він значно складніший. Світ не білий і чорний – він різнокольоровий.
Та існує й ще дещо. Я часто це бачу, частина людей, які різко повірили нинішній владі, керуються не логікою, а емоціями. І в основі тих емоцій — те що називають «стокгольмським синдромом». Психологи так називають зв’язок, що виникає між жертвою і агресором у процесі захоплення жертви. Розумієте, цього не викреслити з минулого.
Саме ця влада гальмувала ракетні програми та зривали переозброєння ЗСУ. Саме ця влада ігнорувала попередження про російське вторгнення, аж до приїзду до Києва голови ЦРУ. Саме ця влада НЕ будувала укріплення на кордонах «бо тоді б українці втекли з України» і тому ЗСУ були змушені приймати бій на околицях великих міст. Тощо й тощо.
Але. Людям страшно. Людям кортить віри, що існує влада, яка про них дбає і їх не покине. До влади питання? До Порошенка теж було багато питань, мовляв. Так, типу, помилки зроблені – але ж зараз Зеленський керує обороною України! Влада стала українською!
Як там? «Комік став президентом, а президент коміком»?
Насправді – це ілюзія. Лише один приклад – лояльний до чинної влади Сергій Стерненко щойно заявив, що 60% дронів ФПВ що постачає фронту держава – непридатні до застосування. А у той самий час влада воює з Порошенком, який пожертвував на ЗСУ 7 мільярдів кровних.
3,5 роки повномасштабки. 7-й рік президентства Зеленського. 11-й рік війни. ФПВ – настільки важливий тип зброї, що вже існує окремий рід військ – сили безпілотних систем. Яким постачають мотлох – на 60%. Помилки? Некомпетентність? Зрада?
Ні, це просто всі ті самі люди. Такі самі, що просторікували про травневі шашлики. Жадібні до влади й грошей. На жаль, цього нездатні побачити люди захоплені ЗЕгольмським синдромом.
І що з цим робити, запитаєте ви? Та просто не жити ілюзіями. А висновки будуть після війни.
