Бо ж прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон насправді дав українським керманичам аж ніяк не 2,5 млрд фунтів, а мова йшла про ймовірний кредит. Але як-то кажуть — і за те спасибі. Головне, щоб британський кредит не закатали так же злодійкувато, як гроші із фонду боротьби із COVID-19.
Справа в іншому. Адже повертається Зеленський до країни, де він зовсім скоро має всі шанси опинитися в ролі заручника. Заручника своїх товаришів по “Вечірньому кварталу”. Бо ж перший помічник президента Сергій Шефір уже абсолютно не приховуючись їздить на фазенду Ріната Ахметова. І тут хочеться запитати: “Скільки вам особисто занесли за Роттердам+, Володимире Олександровичу?”
Так само прагне зачинитися в комірчині і вирішувати свої справи Ігор Коломойський, який уже кілька місяців зазіхає на святе — використати монобільшість “Слуг народу”, щоби навесні отримати свого прем’єр-міністра Ігоря Палицю. І уже всерйоз поборотися із Рінатом Ахметовим за доступ до бюджету і реальних впливів.
Якщо проаналізувати голосування “Слуг народу”, то абсолютно очевидно, що “слуги” давно уже не Володимира Зеленського. Учора ти був нікому не відомим м‘ясником чи безробітною, отримав мандат і відчув смак елітного шопінгу у санахантах — і, безумовно, уже не захочеться повертатися до звичних умов життя. Якщо чесно — останнє результативне голосування виключно голосами “Слуг народу”” — то було голосування за “антиколомойські закони”. І уже власне з того моменту — фракцію влади хитають усі, кому не лінь. І хто має кошт на куплю вроздріб і оптом оцих славних народних обранців.
Останні рейтинги кажуть, що “слуги народу” хоч і зберігають лідерство, однак воно недостатнє для того щоб сформувати хоч десь більшість. Тим більше що ці цифри – зведені по всій країні. А в купі областей партія Зеленського має набагато гірші цифри. Тобто, якщо не станеться якогось дикого форс-мажору, який змінить ситуацію – Зеленський і ко вибори 25 жовтня з тріском програють. І це стане – та вже стає – поворотним моментом його правління. Адже прихована криза у Верховній Раді стане явною.
Безпосереднім каталізатором цього процесу вже стали плівки Гео Лероса. Де в яскравих барвах описані справи і “схеми” Колі Тищенка разом із київським бізнесюком Денисом Комарницьким.
Те нахабство, з яким поводяться ці персонажі, вже викликало відкритий спротив у фракції. Тут не витримав навіть пошановувач “аналу без табу” Богдан Яременко, який сказав, що має наміри зі скандалом покинути фракцію, якщо Коля-рекетир продовжуватиме кошмарити колег і дискредитувати правоохоронні органи:
Цей скандал підсвітив ситуацію, про яку всі, хто хоч трошки цікавиться політикою, знає. Тобто, про те, що фракція слуг народу розбита на кілька груп впливу. Які спільного між собою мають хіба наявність депутатського мандату з приставкою Зе. Й що найгірше для Зеленського – він вже не має впливу на них. Велика частина фракції пішла у вільне плавання. Тобто, голосує тільки коли за це платять. На запити з Офісу президента вони реагують тільки тоді, коли це збігається з інтересами їхніх реальних господарів. А що зробиш, якщо хочеться жити як в журналі мод?
Улюблений продюсер Зеленського Андрій Єрмак в якості комунікатора і збирача голосів виявився абсолютно бездарним. І тепер він намагається переставляти ліжка в борделі. Ну, тобто поміняти керівництво фракції та 15 підгруп, на які свого часу розділили зелених рік тому. Ходять вперті чутки, що Єрмак хоче поміняти Давіда Арахамію, автора безсмертно-геніальної заяви про те, що владі вигідно програти вибори, на такого собі Олександра Качуру. Адвоката, який допоміг відмінити заборону на серіал “Свати” та полюбляє “аналітику” від Толі Шарія.
За інформацією Лероса, зараз у фракції намагаються створити неформальну групу підтримки Зе-президента. Яку має очолити Коля Тищенко, а з грошима має допомогти згаданий Денис Комарницький. Однак проблема у тому, що в групі, яку очолює Тищенко, скоро може не залишитися депутатів, адже, за інформацією “Української правди”, “слуги” не хочуть перебувати поруч з таким зашквареним персонажем.
Звичайно, у президента є опція розпустити Раду. Але дуже навряд він ризикне піти на це. Адже при нинішніх рейтингах — це для нього вкрай невигідно, бо в разі перевиборів “Слузі народу” не світить не те що монобільшість, а навіть перше місце. Тим більше можна буде не мріяти про перемоги на мажоритарних округах, де зе-депутати не мають жодного шансу на повторення минулорічної аномалії, коли український виборець готовий був голосувати хоч за порожнє місце на борді, аби тільки з приставкою Зе. Тому краще вже ці хай і на папері, але люди з приставкою Зе у парламенті, аніж парламент, в якому фракція Зеленського має шанс опинитися навіть у фізичній меншості, не кажучи вже про політичну.
Решта “слуг народу”, які не входять у ніякі групи, повторимося, теж лояльні вже тільки до того хто їх танцює. А ще й спікер Дмитро Разумков, який вже явно грає свою власну гру і при спробі якось упослідити свої інтереси, цілком здатен на демарш. Тому Зеленський стає заручником парламенту, який він, по суті, вже не контролює. Понад те – він стає заручником власників цих неформальних груп які радо протягнуть президенту руку допомоги. Ось тільки за певну і чималу плату – контроль над корупційними схемами, схематоз на бюджеті тощо. Тобто, президент остаточно перетвориться на іграшку олігархів та схематозників. Саме тих, яких він й збирався зробити разом. І Шефіру вже не доведеться ховатися, щоб зустрічатися з Ахметовим. Треба буде відкрито бігати на поклон.
“Слуги народу” так і не стали партією. І тепер вже не мають шансів нею стати. А Зеленський потрапив в класичний цугцванг – тобто, ситуацію, коли кожний наступний крок тільки погіршує ситуацію. Й виходу з цього цугцвангу фактично немає. Так буває, коли людина потрапляє не на своє місце.
