Зеленський та Єрмак сповна пожинають плоди того, що замкнули американський дипломатичний напрямок на собі. Коли Зеленський досі вважає, що можна брати нахрапом все у професійних політиків, які зжерли не одного політичного конкурента у боротьбі за ієрархію. І часто зранку задоволено витирають вуста білосніжними серветками ральф лорен.
В соцмережах традиційно уже понаписували лонгріди про те, що «Трамп рука Кремля», «Джонсон нас зливає», а «республіканці точно програють вибори», але давайте розділяти нездорові фантазії від реальності. Суворої для нас.
Перше, за кілька днів до поїздки у США, де Зеленський мав переможно показати новий план перемоги — Єрмак сидів на форумі у Києві. І хвастався, що уперше ми не вляпались у внутрішні вибори в США.
Утім 22 вересня Зеленський пішов давати інтервʼю у видання хіпстерів з безлактозним латте The New Yorker. Де розкритикував пару потенційних переможців президентських виборів Трамп-Ді Венс. І назвав Ді Венса надто радикальним, а його пропозиції щодо України несерйозними. Тобто зі старту вліз у вибори і почав це з критики у виданні демократичного спрямування (!).
Кілька днів республіканці мовчали, утім, коли у західних виданнях рівня Bloomberg та WP почали зʼявлятись коментарі, що Зеленський у Вашингтон привіз не план перемоги, а «список побажань» та «там відсутня стратегія перемоги» — питання, коли це вибухне, було лише питанням часу.
Зеленський вирішив поїхали на завод артснарядів у Скрентон. І разом із Маркаровою та Іваном Федоровим — новим і сексуальним фаворитом Банкової зробили потужну фотосесію з губернатором штату Пенсильванія Джошем Шапіро. Що тут не так, і чому у листі Майк Джонсон пише, що це було підігравання штабу демократів?
Шапіро — один із яскравих представників команди Гарріс. Якщо демократка переможе, він точно посяде якусь серйозну позицію. Тим паче він претендував на віце-президента і Камала вирішила взяти іншого, аби зберегти голоси фріпалестайнерів. А отже, взамін може дати щось інше і суттєве.
Головна мета візиту Зеленського у США мала бути — зберегти двопартійну підтримку і попросити побільше зброї та грошей, аби уберегти те ж саме Запоріжжя від атаки КАБів, які стали регулярними. Для цього фотосесія з Федоровим мала бути за участю представника республіканців. Тим паче, я переконана, що на цьому заводі працюють люди різних політичних поглядів.
Також окремо зауважу, що Пенсильванія — той самий ключовий swing state.
І робити когось своїм фаворитом окремо — це стріляти собі в обидві ноги. Тим паче в той момент, коли у Трампа був паралельний виборчий тур у цей же штат.
Далі. Замість того аби публічно сратися з республіканцями через розважальний глянець — Банковій варто було шукати якісних і професійних дискусій з Трампом і Ді Венсом в закритих кабінетах. Бо не можна в країну, яка придумала військову логістику і стратегії — їхати без ділових пропозицій, бізнес-планів та гарантій.
Окремо скажу кілька слів про Майка Джонсона. Знаю, що тривалий час наші горе стратеги із Банкової ставились до нього несерйозно. Мовляв, трампіст, який тільки і шариться по своїх церквах. Насправді Джонсон прагматичний політик нової генерації — і я впевнена, що він ще років 20 буде на чільних місцях респів, тому робити з нього ворога — дурість.
Ді Венс. В ідеальному світі якісних стратегій, я би послала до нього з місією пул ветеранів на чолі з депутатом Романом Костенком. Плюс, опозицію, плюс — цікавих представників бізнесу. Він амбітна людина, яка вважає, що селф мейд і красавчик.
Тож у всій ситуації шкода лише нашого посла Оксану Маркарову. Яка точно не натворила всієї фігні, не давала сумнівних інтервʼю і дуже часто є заручником того, що Єрмак та Зеленський вирішили, що вони потужні специ в політиці США. Їй попало рикошетом, бо вона є офіційною особою.
Чим це загрожує?
Трампа дуже зачепили слова Зеленського із інтервʼю про те «хто буде платити за мир». Тож тепер всі два місяці до виборів Трамп буде поливати брудом Зеленського, як жадібну і меркантильну особу, яка виступає агітатором демократів.
Зеленський так і не показав свій «мирний план» Трампу і Джонсону. Це погано. Це фіаско. Бо надто багато Банкова створювала ілюзії в Україні, що ось-ось домовимось і буде мир. У підсумку Зеленський злив в унітаз своїм язиком чимало позитивних речей, які зробили на полі бою ЗСУ.
Може бути проблема з двопартійною підтримкою. І не лише на рівні політиків, а й прихильників партій. Це погано, бо нам дуже потрібні інвестиції у збройні виробництва — приватні і державні. І не секрет, що конгресменами та сенаторами, які є лобістами з цього питання — є якраз республіканці. Котрі були ветеранами воєн у Вʼєтнамі, Іраку та Афганістані, а потім пішли бізнесувати на збройних ніштяках. Думаю, зараз деякі діалоги застопоряться, бо Зе і Єрмак влізли у вибори двома ногами. На боці конкурентів.
Бикотека Зеленського і засмальцьоване хакі Єрмака стає проблемою. І хрін би з ними, як з приватними особами. Але мова йде про наше майбутнє і перспективи. Де підтримка США дуже потрібна.
Окремо зауважу для тих, хто вважає, що республіканці це маргінали, з якими не варто рахуватись. Це сотні мільйонів людей. З розгалуженою сіткою впливу та соціальними звʼязками. Не наше діло, кого вони обирають своїми сенаторами і президентами. Особливо, коли у нас у владі Єрмак, Татаров і ще хтозна хто. А в депутати понавибирали психопатів і кончених такого рівня, що Ді Венс з Єльською школою права і службою в Іраку — вишуканий красапєт.»
Що робити, коли ти у поїздку до США вляпався в скандал такого рівня, що спікер палати представників США вимагає звільнення посла твоєї країни?
Правильно! Треба спускати з ланцюга ЗЕботву, аби вона волала «знову фестиваль меншовартості!» «вони прогинаються перед білими гаспадамі!» та «ви пишете що то все наші винні — на що ви сподіваєтеся?!»
А мене реально цікавить — на що сподіваються ці мудрили? Вони всерйоз вважають, що бикувати перед ключовим союзником — хороша ідея? Так я їх обрадую.
За Трампа зараз готові проголосувати біля половини американців. Так от ані вони, ані Республіканська партія нікуди не подінуться. Гарріс в разі перемоги муситиме з ними рахуватися. А республіканці, серед яких більшість трампісти, мають всі шанси взяти більшість в обох палатах Конгресу. І що ми тоді заспіваємо? Агов?
В американців — вибори і в таких умовах президент України мусить бути утричі обережніший. А передбачати пастки мусить посол в США. Наразі маємо втрату двопартійної підтримки України. На що сподіваєтеся?
