Сигізмунд Герберштайн, посол Священної Римської імперії у Москві в 1517 і 1526 рр.:
“Народ у Москві — набагато хитріший і лукавіший від усіх інших, і особливо віроломний у виконанні забов’язань. Вони й самі прекрасно знають про це, тому всілякий раз, коли спілкуються з іноземцями, вдають, ніби вони не московіти, а чужинці, щоб тим вселити до себе більшу довіру.
Цей народ знаходить більше задоволення в рабстві, ніж у свободі. Адже здебільшого пани перед смертю відпускають своїх рабів на волю, але ці останні негайно віддають себе за гроші в рабство іншим панам.
Якщо батько, як це у них заведено, продасть сина, а він якимось чином стане вільним, то батько за правом батьківської влади може продавати його знову і знову. Після четвертого продажу він не має на сина вже ніякого права.
Хоча князь Василій був дуже нещасливий у війні, його піддані завжди хвалять його, ніби він воював вдало. І хай до дому іноді поверталася ледь не половина воїнів, однак московіти вдають, ніби в битві вони не втратили жодного.
Владою, яку цей московський князь має над своїми підданими, він далеко перевершує всіх монархів цілого світу. Він довів до кінця те, що почав його батько: забрав у всіх князів і в іншої знаті усі фортеці. Навіть своїм рідним братам він не доручає фортець, бо не довіряє їм.
Усі московити називають себе холопами, тобто рабами государя”.
Це був уривок з книги відомого українського історика Олександра Палія “Збагнути Росію. Свідчення очевидців”.
P.S. “Московія — така ж Русь, як Румунія — Римська імперія”.
Професор Острозької академії Петро Кралюк
P.S.
Русь — не лише з «оселедцями» на головах, але й у шароварах і шапках зі шликами:
„Розповідь про країну русів і її міста. На схід від цієї країни — гори печенігів; на південь від неї – ріка Рута (Рута, притока Росі, нині частіше ця ріка називається Протока); на захід від неї — саклаби (слов’яни або склавени); на північ — Ненаселені Землі Півночі. Країна русів — велика країна, і жителі її несумирні, непокірливі, мають гордовитий вигляд, задиристі й войовничі. Вони воюють із усіма невірними, що живуть навколо них, і виходять переможцями. Володар їхній зветься Рус-Каган. Ця країна надзвичайно щедро наділена природою в тому, що стосується всього необхідного (для життя). Частина з них відрізняється люб’язністю обходження. Вони тримають у пошані знахарів (що властиво для сарматів та багатьох індоіранських народів, аж до давніх і сучасних персів). Щорічно вони виплачують десяту частину від свого видобутку й торговельних доходів уряду… Зі 100 ліктів бавовняної тканини, більше або менш того, шиють вони штани, які надягають, засукавши їх вище коліна. Вони носять шапки з овечої вовни, з хвостами, що спадають позаду на їхні шиї. Мертвих вони ховають із усім їхнім майном, одягом і прикрасами. (Також) вони поміщають їжу й питво у могилу разом з мертвим. Куяба (Київ) – це місто русів, розташоване ближче за все до земель ісламу. Це приємне місце й місце перебування володаря. Воно виробляє хутра й коштовні мечі”.
(Перськомовна «Книга про межі світу від сходу до заходу», написана 982 р. про події ІХ ст.)
Реконструкція одягу русина за матеріалами розкопок біля Чернігова (10 століття) повністю підтверджує ці перськомовні дані.
