Піарник президента Зеленського Володимир Петров вважає, що заради честі України слід розпочати війну з Угорщиною.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на відповідну заяу Петрова.
Що каже Петров?
Якщо завтра Зеленський вирішить почати війну з Угорщиною, я підтримаю обома руками. Ну тому що він війну розпочне точно не заради грошей, точно не заради землі, точно не заради якихось корисних копалин. Він почне війну заради гідності, заради честі держави», — каже Петров.
Ілюзія державного конвою: що не так із затриманням інкасаторів «Ощадбанку» в Угорщині
Затримання двох броньованих інкасаторських автомобілів українського державного «Ощадбанку» на території Угорщини 5 березня 2026 року стало безпрецедентним каталізатором глибокої кризи у двосторонніх відносинах між Києвом та Будапештом. Те, що за офіційною версією мало б розглядатися як рутинна логістична операція з перевезення іноземної валюти, миттєво трансформувалося у справу найвищого рівня національної безпеки, що супроводжувалася взаємними звинуваченнями у «державному тероризмі» та фінансуванні «військової мафії».
Комплексний аналіз цієї події вимагає жорсткого фактчекінгу, оскільки за лаштунками дипломатичних демаршів та емоційних заяв української влади криється низка критичних нестиковок: від географічних аномалій маршруту до порушень міжнародних стандартів перевезення банківських металів та присутності одіозних генералів спецслужб на чолі конвою.
Анатомія логістичного перехоплення та позиція банку-відправника
Згідно з підтвердженими даними, 5 березня 2026 року на автомагістралі М5 (на території автозаправної станції) силовими структурами Угорщини, зокрема елітними підрозділами Антитерористичного центру (TEK), було примусово зупинено два броньовані автомобілі з українськими номерами. Вантаж конвою становив 40 мільйонів доларів США, 35 мільйонів євро та 9 кілограмів золота (еквівалент близько 82 млн доларів).
Офіційний Київ вустами МЗС та НБУ категорично наполягає на легальному характері вантажу, кваліфікуючи дії уряду Віктора Орбана як «рекет» та «захоплення заручників». Важливим аспектом є те, що державний «Ощадбанк» не має власних філій за кордоном, відповідно, ці кошти апріорі не могли бути «грошима іноземних вкладників». Офіційна позиція стверджує, що це була закупівля готівки для підкріплення кас всередині України.
Тривалий час у мережі циркулювали чутки, що австрійський відправник ігнорує ситуацію, а європейські закони нібито забороняють міжбанківський транзит готівкового долара. Обидві тези хибні. Речник Raiffeisen Bank International (RBI) Крістоф Данц офіційно підтвердив, що транспортування здійснювалося в рамках легального міжбанківського контракту з «Ощадбанком», однак наголосив, що сам RBI від інциденту не постраждав, оскільки за умовами таких контрактів (Ex Works) відповідальність за логістику лягає на покупця — українську сторону. Перевезення доларів США територією ЄС також є абсолютно законним за умови надання митних декларацій. Тобто проблема полягала не в самій валюті, а в тому, як і куди її везли.
Порушення стандартів LBMA
Найслабше місце офіційної версії полягає у формі транспортування золота, яка була зафіксована на оприлюднених угорцями фотографіях. Міжнародний міжбанківський ринок золота суворо регламентований правилами Лондонської асоціації ринку дорогоцінних металів (LBMA). Транзит та зберігання банківського золота вимагає жорсткого стандартизованого пакування — злитки повинні транспортуватися у спеціальних ударостійких контейнерах або дерев’яних ящиках із заводським маркуванням, щоб гарантувати непорушність металу, захистити сертифікати автентичності (COA) та унеможливити підміну.
Натомість на кадрах угорської митниці золото виглядало як розпакований товар (повідомлялося про транспортування в звичайних сумках). Відкриття заводського пакування банківського металу автоматично позбавляє його статусу «Good Delivery» під час транзиту — такий метал жоден центральний банк не прийме на баланс без повторного, тривалого та дорогого лабораторного дослідження (афінажу). Золото в такому вигляді нагадує не резерви державного банку, а приватний статок.
Більше того, якби операція була абсолютно «чистою», українська влада мала б у перший же день скандалу оприлюднити відредаговані копії міжнародних митних декларацій, вагових списків (Weight list) та актів приймання-передачі. Цього не відбулося. Саме мовчання навколо супровідних паперів та дивний візуальний стан металу дозволили угорцям заявити про розслідування щодо відмивання грошей.
Паралелі з «общаками»
Ситуація з незрозумілим пакуванням готівки та золота має разючу типологічну схожість із гучними корупційними скандалами всередині України. Показовим є приклад фігуранта справи НАБУ Тімура Міндіча. У рамках розслідування корупційних схем на державному підприємстві «Енергоатом» (справа «Мідас») фігурували колосальні обсяги готівки. Свого часу слідство виявило у фігурантів мільйони доларів США в оригінальній банківській упаковці Федеральної резервної системи (ФРС) США, які при цьому не були офіційно оприбутковані Національним банком України та не проходили по легальних фінансових каналах держави.
Цей прецедент доводить, що наявність банківських стрічок чи навіть міжбанківських контрактів не є абсолютною гарантією того, що готівка не використовується для обслуговування тіньових схем. Коли угорські силовики демонструють мільйони в целофанових торбах у супроводі одіозних генералів, це викликає прямі асоціації з тіньовими українськими капіталами, а не з державною ліквідністю.
Географічна аномалія (Траса М5) та генерал-«інкасатор»
Два найвагоміші факти, які вщент руйнують офіційний наратив влади про «звичайне перевезення в Україну», — це місце затримання та особа керівника конвою.
Балканський вектор: Офіційні угорські джерела та медіа чітко вказують, що захоплення конвою Антитерористичним центром (TEK) відбулося на автозаправці на автомагістралі М5. Якщо поглянути на карту, стандартний і єдиний логічний маршрут транзиту з Відня до України (Закарпаття) має пролягати через траси М1, кільцеву М0 та далі на північний схід по М3. Натомість траса М5 веде від Будапешта на південь — прямо до кордону з Сербією. Державні інкасатори з 82 мільйонами доларів не могли випадково «звернути не туди» на сотні кілометрів. Рух на Балкани, які є традиційною «тихою гаванню» для тіньових капіталів утікачів (варто згадати затриманого в Сербії генерала Наумова з мільйонами готівки), вказує на те, що кінцевою точкою маршруту була не Україна.
Генерал Кузнєцов: За повідомленнями угорських слідчих та підтвердженнями українських джерел, старшим конвою був не звичайний банківський клерк, а колишній генерал-майор СБУ Геннадій Кузнєцов. Це кадровий офіцер з вкрай складною репутацією: у 2011 році він мав обвинувальний вирок за зловживання службовим становищем, а пізніше фігурував у розслідуваннях щодо сумнівних схем обміну військовополоненими. Призначення фігури такого масштабу з корупційним шлейфом на посаду старшого охоронця звичайного банківського рейсу є абсурдом. Його присутність свідчить про те, що вантаж потребував «вирішення питань» на рівні спецслужб. Це дало міністру закордонних справ Угорщини Петеру Сійярто ідеальний привід заявити про «українську військову мафію» та зажадати пояснень щодо транзиту 900 мільйонів доларів з початку року.
Геополітичний шантаж: Орбан зриває джекпот
Не варто обманюватися: дії уряду Віктора Орбана не продиктовані бажанням боротися з українською корупцією. Перехоплення конвою сталося в момент пікового загострення відносин через зупинку Україною транзиту російської нафти нафтопроводом «Дружба».
Угорщина використала непрозорість української логістики (рух по трасі М5, генерала СБУ та розпаковане золото) як ідеальний інструментарій для асиметричного шантажу. Захопивши 82 мільйони доларів та взявши екіпаж у «заручники» (яких згодом просто депортували без грошей), Будапешт отримав потужний медійний козир. Орбан заблокував виділення Україні європейського кредиту на 90 мільярдів євро, підкріплюючи це наративом для європейців: «Навіщо давати Києву мільярди допомоги, якщо їхні генерали возять транзитом сотні мільйонів готівки в невідомому напрямку?».
Висновки
Історія із затриманням інкасаторів «Ощадбанку» в Угорщині є нищівним вироком системі державного управління. Замість прозорої фінансової операції, підкріпленої пакетом бездоганних міжнародних документів, суспільство побачило класичну спецоперацію з ознаками тіньової евакуації капіталу.
Рух інкасаторських машин південною трасою М5 у бік Сербії замість України, присутність скандального генерала СБУ Кузнєцова як «наглядача» та порушення протоколів пакування банківського золота неможливо пояснити рутинними потребами НБУ. Влада, прикриваючись гучними заявами про «державний тероризм», досі не надала жодного документа (сертифікатів, вагових списків), який би закрив ці питання. У результаті ця операція стала не лише потенційною втратою 82 мільйонів доларів державного банку, але й дала уряду Угорщини ідеальну зброю для блокування критично важливої європейської макрофінансової допомоги в умовах війни.
6 березня 2026 року, всіх сімох українських інкасаторів було звільнено та примусово депортовано (вислано) з території Угорщини; вони успішно перетнули кордон та отримали медичну й психологічну допомогу в Україні. Однак автомобілі та всі валютні активи залишилися під арештом угорських силових структур, що фактично заморозило ситуацію і перетворило інцидент на довготривалу юридичну та політичну війну.
На фото: посол Федір Шандор біля воріт штаб-квартири Антитерористичного центру Угорщини (TEK — Terrorelhárítási Központ)
