Рік тому ми твердо знали досягнення країни: стійке економічне зростання, вільна торгівля з ЄС, визволення двох третин Донбасу, євроасоціація, безвіз тощо, і шукали «зради».
Сьогодні ми всі знаємо «зради», і шукаємо хоч якийсь промінець надії.
Рік тому я отримував багато закидів за те, що підтримував Порошенка. Зараз ті, хто мені закидав, ховають очі
За Порошенка я був упевнений, що в ключових життєвих питаннях на переговорах він буде битися за українські інтереси і нізащо їх не здасть. А що зараз? Хто битиметься за Україну зараз, Єрмак? А для воюючої країни дипломатія і переговори — це половина всіх задач. Порошенко говорив з великими європейськими країнами практично на рівних, попри те, що їхні економіки в десятки разів більші. Це є показник кваліфікації?
За Порошенка його численні обпльовувачі наївно думали, що це дуже легко — добитися економічного зростання на рівні, а навіть подекуди вище світового. За умови війни й ампутації чверті промисловості! Ну нічого, вже рік тому настав кінець епохи бідності і, як сказав Зеленський, настає початок епохи виживання, тож усе можна буде пізнати в порівнянні. Ті, кому було мало постійного зростання зарплат і пенсій в умовах війни, тепер, мабуть, отримають спину в діамантах.
Чи все було ідеально? Ні.
Але за Порошенка я був певен, що країна хай повільно, але впевнено рухається до цивілізації. У нас був абсолютно чіткий шлях і чітка згода Європи прийняти нас.
І, як історик, я знаю, що це значно важливіше для нашого народу за будь-чиї персональні сверблячки й амбіції.
Але є й добрі речі. Тепер, після Зеленського, ті, хто збереться конкурувати з Порошенком, повинні будуть представити хоча б співмірний з ним перелік заслуг. Відосіками вже не обійдуться. За відосіки, може, скоро будуть плювати прямо в об’єктив.
Головнокомандувач з руками в карманах
Однією з основних складових перемоги Зеленського на виборах президента була нищівна критика дій попередньої влади щодо ведення війни з РФ та розвитку ЗСУ, стократно розкручена ЗМІ та московськими агентами впливу.
Ми всі пам’ятаємо звинувачення в небажанні «закончіть войну» через «наживання» на ній, істеричні крики про «покарання за Іловайськ та Дебальцево», «неякісну зброю» та «відсутність кунгів», славнозвісну медіаісторію «свинарчуків» тощо.
То як виправив ситуацію і з якими здобутками в цьому напрямку зустрічає свою першу річницю перемоги новий головнокомандувач?
З моменту вступу на посаду і призначення свого НГШ — під його командуванням 102 бійці загинули безпосередньо від зброї окупантів, сотні були поранені, артобстріли та робота снайперів і диверсійних груп не припиняється, війна триває.
Вини Зеленського в цьому нема, як і не було вини Порошенка — але останній завжди чітко називав Путіна причиною і каталізатором війни, на відміну від Зеленського, який таке враження боїться називати те прізвище та йшов до влади виключно на звинуваченнях свого попередника.
Зато тепер, коли сам став на його місце, переважно просто ігнорує факт продовження бойових дій попри «відведення» та «перемир’я» — а це вже фіаско та спроба приспати увагу суспільства.
Та і з призначенням винних за Іловайськ і Дебальцево не склалося, і не могло скластися — бо тоді знов-таки вспливе беззаперечна участь Кремля як організатора тих злочинів, а ще прізвища Коломойського та Хомчака, чого, звичайно, Зеленському не дадуть зробити, навіть якщо б він і захотів.
Те саме з «зароблянням на війні».
Зокрема скоро рік як триває «розслідування» ДБР по «неякісних» бронежилетах — але беззаперечних доказів так і не нанадано, крім скакання по капотах машин Порошенка російськими націоналістами Білецького.
Справа Гладковського теж так і залишилася бездоказовою, бо вона була вкинута Біґусом виключно як передвиборча технологія рівня «збагачення в 82 раза» та «Ліпєцкой фабрікі».
Зато армія при Зеленському деградує — її явно знекровлюють тактикою дрібних порізів.
Замість удосконалення розвитку поофесійної армії відновлено призив з 18 років.
Інтеграційні програми з НАТО поставлено на паузу.
Прийнято нормативи, які перетворюють військових на безправних винтиків, яких розчерком пера можна переводити на посади зі значним пониженням, зменшується матеріальна допомога.
З’явилися проблеми з первинним забезпеченням підрозділів, навіть з харчуванням.
Йде ціленаправлена робота з дискредитації армійців, арешти, переслідування.
Найгірше, що ніяких передумов для зміни ситуації немає.
Зеленський виявився некомпетентним та неготовим до такої відповідальності — і схоже для військових так і залишиться голвнокомандуючим з руками в карманах.
