Mason Lemberg
Як частинка ЗСУ продовжу робити все, що можу, з тим, що маю, там, де я є
Юрій Луценко
Дві одночасні події як не можна краще фіксують вибір України.
1. Європарламент рекомендував Єврокомісії та Єврораді надати Україні статус кандидата в члени ЄС.
2. Путін відкинув маскування і прямо визнав історичний зуд розширення імерії причиною нападу на Україну.
Посилання кривавого кремлівського старця на Петра І — дуже промовисте.
«Русская история до Петра Великого – одна панихида, а после Петра Великого – одно уголовное дело!» – писав Тютчев.
Тому тут-і-тепер ми знову, як і в часи Мазепи, обираємо Державу або втоплений в крові Батурин. Європу або ординський беспрєдєл.
Цього разу ми не одні. І не тільки тому, що Захід має віддати борги за одностороннє ядерне роззброєння України та спокутувати свої помилки умиротворення Путіна.
Все набагато глобальніше. Російсько — українська війна — лише перша дія світового протистояння диктатур і демократій, орди і свободи. Попереду — десятиріччя важкої боротьби з Росією, Іраном, Півн. Кореєю та їнім пекінським Господарем.
Україна споконвіку була проти Орди. І кожне звільнене від рашистів село тут, на Херсонщині — наш вклад в майбутню Перемогу вільного світу.
Бо всі ми знаємо: «Свобода — це не те, що вам дали. Це — те, що у вас не можна забрати»
На фото: бійці 72 бригади на Донбасі дякують за пікапи, старлінки, тепловізори та яскраво поздоровляють мого сина Сашка з днем народження.
Перемоги нам усім!
Юрій Луценко
