Білоруський диктатор має достатньо потужне військо, але не має необхідної інфраструктури для наступу проти нашої країни
Дії режиму самопроголошеного диктатора Лукашенка дали привід говорити, що для України виникла пряма воєнна загроза від Білорусі.
Лукашенко почав першим, бо саме він першим заявив, що для «Синьоокої» начебто виникла воєнна загроза від України, Лукашенко першим заговорив, що йому потрібні російські тактичні комплекси «Искандер» начебто для захисту від України.
.
В українському інформпросторі циркулюють одразу дві протилежні оцінки можливої участі Білорусі у воєнній агресії проти України на стороні Кремля. Перша оцінка – РФ використає територію Білорусі для проходу своїх військ та атаки в напрямку Києва, білоруські збройні сили при цьому виконуватимуть роль допоміжних.
Друга оцінка – РФ може спровокувати пряме збройне зіткнення між арміями Білорусі та України, відповідно маніпулюючи Лукашенко; таке зіткнення не матиме значних воєнних наслідків, але створить нові позиції Путіну для «геополітичних торгів».
.
Щоб оцінити, який із цих двох сценаріїв – найбільш ймовірний, ну і заодно – чому для Лукашенко російські комплекси С-400 та «Искандер» виступають аж таким фетишем, варто опертись на дані про кількісний та якісний склад збройних сил Білорусі.
Найбільш повні дані є на шпальтах польського порталу Defence24, їх і використовуватимемо. Також – братимемо дані російського «Центра анализа стратегий и технологий».
Сухопутні війська збройних сил Білорусі мають в своєму строю до 17 тисяч військовослужбовців.
Білоруське військо має в своєму розпорядженні «понад 500» радянських танків Т-72Б та 24 модернізовані танки Т-72Б3. Також – 132 одиниці БМП-1 та БРМ-1К, 932 одиниці БМП-2, понад 500 БРДМ-2 та 60 МТ-ЛБ.
.
Автори польського Defence24 також стверджують, що білоруси мають понад 200 самохідних артустановок калібру 152 мм – 125 одиниць САУ 2С3 «Акація», 70 одиниць 2С5 «Гиацинт-С» та 12 одиниць 2С19 Мста-С. Також – 125 одиниць самохідних артустановок 2С1 «Гвоздика» калібру 122 мм.
При цьому білоруси начебто мають 200 буксированих гаубиць Д30 калібру 122 мм, 72 буксированих гармати 2А72 «Мста-Б» та 50 гармат 2А36 «Гиацинт-Б» калібром 152 мм. Для коригування вогню своєї ствольної артилерії білоруси мають російські БПЛА «Иркут-3» та «Иркут-10», точна кількість яких – невідома.
.
По реактивній артилерії білоруського війська польський Defence24 наводить такі дані – 128 систем БМ-21 «Град» калібру 122 мм, 36 систем БМ-27 «Ураган» та 40 систем БМ-30 «Смерч» калібром 300 мм.
Ну і найбільш чутливе – у Білорусі є свій «ракетний щит», 36 радянських тактичних ракетних комплексів «Точка-У» з дальністю стрільби до 120 кілометрів та 4 комплекси «Полонез» (скоріш за все, створені за прямої участі Китаю) з дальністю стрільби до 300 кілометрів.
.
В строю військово-повітряних сил Білорусі на початок 2021 року було 39 винищувачів МиГ-29, третина або ж 13 із них були модернізовані до рівня МиГ-29БМ, що можуть атакувати наземні цілі та дозаправлятись у повітрі. По кількості винищувачів Су-30СМ в строю ВПС Білорусі є «розброс» в оцінках – від 4 до 8.
Білоруси мають в своєму розпорядженні від 20 до 30 штурмовиків Су-25, і також — 11 навчально-бойових літаків Як-130 російського виробництва, що також можуть використовуватись для ударів по наземним цілям. Окрім того, на балансі є 10 навчально-бойових радянських літаків L-39, що мають два вузли підвіски для некерованого озброєння.
.
По армійській авіації Білорусі є такі дані – в строю до 10 вертольотів типу Ми-24, 36 вертольотів Ми-8, декілька Ми-2 та чотири важких транспортних вертольоти Ми-26, що можуть брати одразу до 20 тонн вантажу.
При цьому поляки стверджують, що в строю ВПС Білорусі є два транспортні літаки Ил-76 та шість легких Ан-26. На зберіганні – ще мінімум 10 одиниць Ми-24, до 10 списаних винищувачів Су-27 та до 20 списаних бомбардувальників Су-24.
.
По кількісному та якісному складу протиповітряної оборони Білорусі поляки виносять таку оцінку – навіть якщо Лукашенко не зміг умовити Кремль на поставку зенітно-ракетних комплексів С-400, у нього все рівно в строю три зенітно-ракетні полки, озброєні комплексами С-300ПС та С-300ПТ, які цілком перекривають увесь кордон «Синьоокої» з Польщею та країнами Балтії. Про наряд сил білоруської ППО на кордоні з Україною у відкритому доступі даних нема.
.
Збройні сили Білорусі цілком співставні з окупаційними силами РФ на сході України, але далі є нюанси.
Щоб самостійно перейти в наступ проти України, Лукашенко нема відповідної інфраструктури – транспортні магістралі в Білорусі йдуть по лінії «схід-захід», а не «північ-південь»; система полігонів, складів та баз на території «Синьоокої» розрахована саме на наступальні дії проти країн Заходу. В Білорусі досі є радянська практика виділяти вантажівки із військових частин для збору урожаю, і це може означати, що у білоруського війська точно є проблеми із справністю автопарку.
.
В свою чергу, із-за тих же інфраструктурних обмежень є малоймовірним сценарій, що російські війська раптом заходять на територію Білорусі та негайно переходять в наступ на Київ.
Для «репетиції війни» в рамках навчань «Запад-2021» росіянам знадобилось майже 2 місяці, щоб перекинути в Білорусь необхідний контингент військ. Так, на початку листопада 2021 року був епізод, коли росіяни та білоруси висадили із літаків десантний батальйон на полігон лише в 30 км від кордону з Польщею, але схоже, що десантний батальйон – це максимум, що росіяни можуть раптово перекинути в Білорусь.
.
Україна не хоче бодай «прикордонної війни» з Білоруссю. Тому цілком логічно, що воєнно-політичне керівництво нашої держави не спішить «палити мости» з Лукашенко, навіть всупереч його заявам на межі фолу.
В свою чергу, попри свою войовничу риторику, Лукашенко схоже сам боїться реальної війни з Україною. Інакше б не просив у Кремля «чудо-зброю», як то ЗРК С-400 або ж тактичні ракетні комплекси «Искандер».
Чим довше зберігатиметься такий еквілібріум, тим меншою ставатиме ймовірність, що армія Білорусі може бути застосована проти України.
