В Україні розгортається сценарій так званої коронавірусної тиранії, в нас навіть збирались передавати повноваження Ради до президента.
Ми бачимо суєту. Ба більше — ця суєта спрямована лише на одне —сконцентрувати повноваження в одних руках, що є найнебезпечнішим у такій ситуації, тому що з повною відповідальністю можу сказати: в міністра внутрішніх справ в сфері надзвичайних ситуацій достатньо повноважень, щоб, виконуючи політичні директиви парламенту, вказівки президента, рішення уряду, справитися з питанням, пов’язаним з вирішенням проблеми введення особливого режиму для протистояння пандемії. Я вже не кажу про те, що уряд володіє всіма необхідними інструментами для того, щоб протистояти рецесії, вживати кроків, щоб не загострювати шляхом невмілих кроків поширення пандемії і, як наслідок, мати ускладнення для економічної ситуації. На усі ці речі наклалася й енергетична криза. Очевидно, що керівництво на чолі з Зеленським, не маючи об’єктивної інформації про поширення пандемії, сконцентрувалося лише на одному напрямку — це використати цю ситуацію для того, щоб змінити конституційне поле, змінити законодавче поле і збільшити повноваження у своїх руках. Замість того, щоб протистояти цим негараздам, вирішується кон’юнктурне питання, яке не просто ситуацію не вирішує, воно її ускладнює.
Наскільки я розумію, Єрмак почав затрамбовувати можливий бунт у фракції “Слуга народу”, з іншого боку, бачимо, що Зеленський провів зустрічі з олігархами. Офіційна версія, звісно, про те, як нам покращити і стабілізувати певні напрямки і взяти гроші на боротьбу з коронавірусом. Але, ми розуміємо, коли кажуть, дайте гроші — у відповідь ми завжди почуємо, а що нам за це буде?
Очевидно, акція, яка проходила, — це зустріч із олігархами, вона в меншій мірі, а може й не стосувалася питань пов’язаних з протидією економічній кризі, протидією пандемії, з отриманням ресурсів, зрештою, подібне і з наступними рішеннями, вони просто недалекі, коли взяли і відрізали всю податкову базу місцевих органів влади. Логіка напрошувалася зовсім інша — це, власне, запросити мерів, запросити керівників місцевих органів влади і сказати: що вам від держави потрібно, щоб ви могли управитися з ситуацією? Тому що протистояння, як показує досвід, пандемії потребує рішень 80% на місцевому рівні, тому що це транспорт, це харчування, це підвезення продуктів харчування, це міжміський зв’язок і так далі і на 20% воно пов’язано з роллю і місцем держави, тому що це стосується масштабних закупівель, скажімо, вакцин чи препаратів і речей, медичного обладнання, які здатні протистояти цьому. Неусвідомлення і нерозуміння оцих факторів призвело до того, що рішення, які прийняті, я не кажу, що всі, частково, фактично, нанесли колосальний удар по здатності місцевих органів влади і особливо місцевого самоврядування протистояти пандемії. Я вже не кажу про те, що вони поставили в абсолютно нерівні умови малий, середній бізнес і тих, власне, з ким і була розмова. Напрошується цілком зрозумілий висновок, що, коли зібрали олігархат, то насправді зіграли у що? У те, щоб підіграти їм, з точки зору, пом’якшення їм податкового навантаження і так далі
Жодні олігархи потім не зможуть вирівняти падіння України в безодню Веймарської республіки, тому що теперішні кроки мені нагадують загравання німецьких післявоєнних лідерів з інфляцією і так далі. Починають обвалювати гривню для того, щоб списувати ті чи інші боргові зобов’язання, ми розуміємо, що по облігаціях ми маємо вже давати понад 50 мільярдів гривень. Тобто, я не знаю, який кризовий бюджет буде в стані це витримати.
В таких умовах, як зараз — відбудеться параліч, якщо й надалі приймати рішення на користь олігархічної економіки, олігархічної промисловості, олігархічної моделі влади. Більше того, розосередження потенціалів на користь місцевого самоврядування, локальних якихось речей, локальних проектів — це вимагає навіть пандемія. В принципі, виникла необхідність зараз подумати взагалі про перспективу й модель української економіки, як такої. Рішення, які приймають, якщо вони не навчать зараз, із-за своєї помилковості і президента Зеленського, і урядовців, змінити підходи, я думаю, ми будемо мати дуже погані наслідки. Оголошена вами цифра, яка стосується необхідності повернення коштів за внутрішніми позиками, додайте сюди покази, які слід гасити по Міжнародному валютному фонду, то ми знаходимося, фактично, уже зараз в умовах неплатездатності української держави.
Тисячу треба виплатити пенсіонерам? — ну, це, даруйте, але це виглядає, як прямий обман людей. На сьогоднішній день населення прекрасно розуміє, пенсійний фонд і так на 30% складається з коштів державного бюджету, покрити його дефіцит неможливо, виплачуйте ще тисячу, далі розподіляйте ресурс, в результаті пониження податків на користь олігархату і ви залишитеся голі, босі і без засобів існування, замість того, щоб вживати інші кроки, пояснювати суспільству необхідність зосередити ресурс, скажімо, на підтримку людей похилого віку, тому що коронавірус і криза ударить, у першу чергу, по них. Це — діти, пенсіонери, інваліди і так далі. Зосередити туди ресурс і підтримувати малий і середній бізнес, який буде створювати робочі місця.
В мене часом закрадається таке враження, що, можливо, справді державу чобітьми збираються скинути в економічну прірву. Хто буде оплачувати величезний простій? Хто буде перекредитовувати Україну? Тобто, які ресурси є у світі, котрі би були використані задля порятунку України? Я насправді не знаю інших інституцій, крім Міжнародного валютного фонду. І навіть якщо хтось в уряді сподівається отримати грошики від Росії, то в теперішній ситуації обвалу нафти і рубля Росія також не виручить. Відповідно Україна стає перед загрозою піти просто з молотка.
Тут контрольними є слова, пов’язані в принципі із зміною зовнішнього вектора — ставка на Росію і можливість отримання від Росії підтримки. Заяви міністра фінансів Російської Федерації останнього тижня про те, що, не дивлячись на обвал цін на нафту, Росія зможе від шести до дев’яти років за рахунок коштів фонду “благосостоянія” підтримувати економіку, свідчать про те, що там навмисне була спланована, спровокована і реалізована програма енергетичної кризи, тому що про неї ще теж відкрито ніхто толком не сказав, що винуватцем енергетичної кризи є, власне, сама Росія. Вона запустила цей маховик. Вона обвалила режим ОПЕК+, який контролював цінову позицію. А в мутній воді, у цій суєті дуже легко ловити рибку. Діло в тім, що в ролі цієї рибки виступає українська земля. Оці всі речі, про які ми говоримо, про так звані віртуальні гроші і так далі – все це мріялося і планувалося покриватися коштом української землі. Для мене це очевидно. Ресурс під цю землю покладе, умовно кажучи, “австрієць”, “поляк”, “чех”, але у ньому чеського буде тільки те, що там ці підприємці чи фізичні особи будуть зареєстровані, а гроші ці будуть російські. І в цьому є колосальна небезпека. А оця десятитисячна в розмірах модель земельної реформи, яка закладена в законі, — це модель, зроблена під російську аграрну економіку і розрахована на російські гроші. Тим більше, що в умовах пандемії COVID-19 і рецесії, “дурні” гроші можуть іти тільки з цього фонду так званого. Для мене це очевидно, що паном Єрмаком спроектована політика президента Зеленського виключно на Кремль. І ось ці останні заяви, скандал у фракції – це все маленькі протуберанці тої дуже високої температури, яка накаляється навколо політичної верхівки і самого президента Зеленського. І ще одна річ, яка є симптоматична, — те, що ні з того ні з сього спланований розгляд закону про землю було знято, я хотів би передати тим, хто про це піклується, — це не тому, що вони хочуть покращити цей закон. Закон буде погіршуватися. І розуміючи те, що терміни часові пандемії двома тижнями не обмежаться, навіть трьома тижнями не обмежаться, очевидно, що Верховна Рада достроково буде збиратися. Вона вимушена буде голосувати дистанційно, перебуваючи в умовах крайньої необхідності. Перед нами насправді стоять колосальні випробовування. Я не знаю, які зараз можуть бути механізми впливу на таку владу. Але, якщо далі вони – Зеленський і компанія — йтимуть отакою логікою — концентрацією повноважень, підігрівання Кремлю, я думаю, що народне збурення не зупинить і пандемія.
Але вони вибрали для себе дуже вдалий момент. З одного боку, наскільки я розумію, їм вдасться заблокувати на певний період часу Верховну Раду. Потім Зеленський звернеться в своєму традиційному стилі заяви, що “маємо рятувати українську націю, а це може зробити тільки я і мій Єрмак”, і, відповідно, почнеться впродовж кількох днів втягування України в абсолютно незрозуміле і мені ще непрогнозоване прокрустове ложе, яке може називатися зеленою диктатурою.
Сама, пане Антоне, дрібнобуржуазна модель української свідомості – я її тільки так називаю – вона дозволяє, природа її така – протистояти таким речам. А от логіка поведінки Зеленського і його оточення – це типова російська імперська олігархічна модель, коли є необхідність сконцентрувати в своїх руках всі повноваження, всі ресурси. І ці дві моделі зараз борються. Я все таки вірю в те, що Україні вдасться за рахунок розуміння і великого рівня свідомості суспільства утриматися від оцих яскравих поширень пандемії, як це видно по всій Європі, і нам вдасться зупинити той процес, який сьогодні започатковано Єрмаком. Очевидно, що речі сплановані, бо вони ідуть одне за одним. Оці три моменти, які останніми тижнями проявилися, скажімо, презентація громадянської платформи Сивохо, візит Медведчука до Москви, підписання в Мінську цього і так далі…
Призначення Венедиктової!
Призначення Венедиктової, в тому числі. Призначення міністра економіки і так далі – все це складові одного механізму, тому що там проглядається один вектор. І цей вектор – це Кремль. Він нав’язує відповідну кадрову політику, відповідну поведінку усіх складових – в зовнішній політиці, в економічній політиці. Зверніть увагу, зараз повністю змінився дискурс. Говоримо про одне – про те, як вибудувати стосунки з тим, хто може дати якийсь ресурс для України. Це дуже небезпечна річ. І зверніть увагу: впродовж останніх тижнів офіційна політична верхівка не комунікує ні з Парижем, ні з Берліном, ні з Брюсселем. Фактично отаких контактів немає. Ба більше, якщо виникають якісь, то вони призводять до зміни міністра.
АНТІН БОРКОВСЬКИЙ
