На місці наших зарубіжних партнерів я б «заспокоївся» після перегляду проекту нашого бюджету на 2022 рік. В сенсі військової допомоги.
Звісно, висновки робити зарано, до затвердження ще багато всього. Однак за цим проектом ми схожі на пастушка з відомої казки, який постійно кричить: «вовки, вовки», а потім йому вже ніхто не вірить, коли вовки реально з’явилися.
Ми кажемо про загрозу повномасштабного російського вторгнення, військового чи гібридного – але майже не збільшуємо витрати на розробку та виробництво озброєнь. Більш того, ми бачимо шантаж Росії шляхом розміщення зброї та нових підрозділів вздовж наших кордонів. Бачимо навчання Захід 2021, які є безпрецедентними за масштабом. Бачимо спроби проковнути Білорусь і напівоточити Україну з трьох напрямків: з півдня, сходу і півночі. Бачимо масовану паспортизацію і вибори до російської держдуми на окупованій території.
Якщо цей проект бюджету є нашою відповіддю на ці загрози, то запитайте себе, а чому Захід має боротися за нас і нам допомагати, якщо ми самі собі не готові і головне – не хочемо допомагати. Якщо ми не здатні і не хочемо сформулювати відповідь на всі ці загрози, то для Заходу всі наші заяви виглядатимуть банальним блефом. А далі – читайте казочку.
Павло Клімкін
Жителів ОРДЛО як худобу возять на вибори в іншу країну, навіть колись ґонорових гірників з їхніх оспіваних шахт переселяють до Якутії — але хтось чув про якісь виступи або протести, вже не кажучи про спротив подібному відношенню?
Там для більшості тягар волі виявився заважким і тому вона вляпалася в стійло та втратила право голосу, бо свобода штука непомітна, коли вона є, а коли втрачається, повертати дуже важко.
До речі, те саме і в окупованому Криму — щось не чути активного обурення призовом «наших мальчіков» на строкову службу в путінську армію, і всі сидять як миші під тиском обмежень в пересуванні та хвилями репресій проти сусідів татарської національності.
Все це попередження для України, не треба думати, що те саме неможливо провернути тут — бо ми давно на цій слизькій дорожці, першим кроком по якій стала відмова від гідності в 2019 році.
У нас вже теж людей заарештовують і маринують в клітках без шансів на захист, проявляється цезура, а влада надмірно концентрується під «лідєра», якому вже прямо кортить зайнятися соціальною сегрегацією, визначаючи через РНБО кого и за якими критеріями обмежувати в правах.
Все, що калькується подібно до підходів РФ, рано чи пізно стає територією РФ, приклади окупованого Донбасу або колишньої Білорусі це наочно підтверджують прямо тут і зараз.
Часу усвідомити це у українців все менше — стійло вже відновлюється повним ходом.