У нас часто розглядають кінець війни як стратегічну гру, де війна закінчується у зруйнованій столиці ворога. Але це скоріше виключення. Тому з’явився цей текст. Бо реалістичних варіантів кілька і не всі вони нам подобаються..
Кілька вступних моментів.
1. В цій публікації я розглядаю кілька сценаріїв — від фантастичних до доволі ймовірних. Не треба сприймати їх як рівно ймовірні.
2. Вихід на будь-які рубежі, навіть кордони 1991 року не дорівнює завершенню війни. Бо Росія може продовжити діяти терористично чи збирати сили для реваншу, якщо її економічна та військова сили не будуть кардинально підірвані або не будуть врівноважені з українськими/союзними.
3. Завершення війни це не обов’язково знищення Росії, Москви чи Путіна особисто.
Завершення війни — момент часу, в який обидві сторони визнають що продовження бойових дій не має сенсу і припиняють їх на сталій основі, відносно прогнозоване та стабільне припинення бойових дій на десятиліття або на умовне “назавжди”
4. Квазі-завершення війни — умовний “Мінськ 3.0” — ми не розглядаємо. Це коли сторони домовляються про умовне завершення бойових дій і домовляються домовлятися, але всі розуміють, що війну буде продовжено. Цей сценарій я розцінюю як дуже малоймовірний. В першу чергу, через неготовність українського керівництва та більшості наших партнерів до такої “паузи”. Крім того, Росія наразі не може зупинитися на півдороги. Тому — дуже малоймовірно.
Тепер про сценарії. Я виділю 5 сценаріїв, які має сенс розглянути як гіпотетичні.
1. Очевидна військова і політична поразка України.
2. «Корейський сценарій» з різними варіаціями.
3. Сталий компромісний мир.
4. Очевидна військова і політична перемога України.
5. Крах російської державності прямо в процесі війни.
Докладніше про кожен сценарій нижче, але перед цим ще кілька маркерних питань, які треба розглядати при аналізі кожного сценарію. Бо в залежності від того, як саме буде завершуватися війна, буде визначатися відповідь на наступні питання:
1. Доля окупованих територій, а саме:
• територій, окупованих після 24.02.22
• територій Донбасу, окупованих до 2022
• території Криму.
2. Компенсація збитків та фінансування відновлення:
• сплата Росією репарацій;
• конфіскація російських активів;
• західне фінансування відновлення постраждалих та реінтеграції окупованих територій.
3. Геополітичні питання:
• подальше переозброєння ЗСУ;
• вступ до ЄС;
• вступ до НАТО.
4. Покарання воєнних злочинців за легітимною процедурою (міжнародний трибунал).
Кожне з цих питань буде мати свою відповідь в кожному сценарії завершення війни. І навіть варіації в межах окремих з них. Відразу зазначу, що пакет “Бонус +” — економічна модернізація, довгострокові демографічні програми, випереджаючий розвиток — це все вже наше домашнє завдання.
Сценарій № 1. Очевидна військова і політична поразка України.
Ймовірність: низька.
Цей сценарій найбільш апокаліптичний і один з двох НАЙМЕНШ ймовірних. Що має передувати цьому сценарію? Повна зупинка допомоги з Заходу. Внутрішня “смута” в Україні. Якісь ексклюзивні поразки ЗСУ на фронті. Загальна втома від війни та втрата Україною спроможності до спротиву.
Цей сценарій має постійно залишатися у нас і у наших союзників в голові, коли ми починаємо думати, що “вже перемогли” і треба лише трохи піддавити. Це небезпечна ілюзія. Ворог вже має менше ресурів ніж на початку, але все ще може мясом і дешевою (але поки доволі чисельною) зброєю нас давити. В нього ще є певний запас міцності в економіці (недовгий, але є) та в політиці.
Але якщо ми не будемо робити ДУЖЕ ВЕЛИКІ ПОМИЛКИ — минеться. Нас тримає від цих ризиків позиція наших партнерів і загальна готовність українського суспільства до війни. Яка виявилася вищою, ніж багато хто очікував. Ну і помилки РФ. Море їх.
Можливий наслідок такого сценарію: крах української державності або її суто формальне збереження, про “проблемні” питання нема чого говорити. Росія забере все, хоча її ізоляція посилиться. І “Залізна завіса” встановиться по новому західному кордону РФ.
Як закінчиться ця війна? Частина 2.
Сценарій № 2. “Корейський сценарій” з різними варіаціями.
Ймовірність: середня.
Що це таке? “Мир без миру”. Коли між сторонами існує перемир’я, між сторонами встановлено лінію розмежування чи навіть демілітаризовану зону, жодна зі сторін не визнає існування іншої (або це визнання обмежене). Кожна зі сторін оголошує себе переможцем. Країни продовжують існувати у фактичних кордонах. В таких умовах Південна Корея чудово розвивалася, а Північна стала тим чим стала.
Чим цей сценарій відрізняється від “Мінську 3.0”? Тим, що обидві сторони реально не в змозі як мінімум середньостроково піти на ескалацію.
Передумови такого сценарію.
1. Українська армія завдає російській значних поразок, але російська армія не розгромлена і ЗСУ не може продовжити ефективний наступ. Або через недостатність сил та засобів, або через політичну непопулярність таких кроків. Останнє гіпотетично можливе, якщо буде звільнено все і постане питання “чи штурмувати урбанізовані райони Донбасу”.
2. Російський режим зберігається. Російське керівництво готові до де-факто миру без визнання власної поразки. Бо подальше продовження війни починає очевидно загрожувати сталості їх режиму. За самого Путіна таке навряд можливо, але в разі його “раптового усунення” при збереженні системи (умовно, як усунення Хрущова) — цілком може розглядатися новими очільниками як прийнятний варіант.
3. Війна затягується. Якщо Захід, щоб “не довести до ескалації”, все ж встановлює певні межі по постачанню зброї “до завершення війни”. І нам не вистачає сил та засобів добити ворога. І якщо російське керівництво вигадує засіб підтримувати організаційну спроможність російською армії, яка доки виключно деградує.
За таким сценарієм війна може зупинитися переважно якщо буде очевидно затягуватися і обидві сторони довго не зможуть просунутися вперед.
Що за такого сценарію буде з маркерними питаннями?
1. Території. Точно сказати, де зупиниться війна за таким сценарієм — неможливо, через об’єктивні причини. Але ситуація, при якій ми звільнили Крим та Південь, але не звільнили частину Донбасу і демілітаризована лінія встановлена за державним кордоном всюди крім Донбасу — цілком ймовірна.
2. Гроші. Через те, що Росія не визнає себе стороною що програла — репарацій чи компенсацій не буде. Російські активи на Заході будуть конфісковані, а фінансування відновлення України відбуватиметься на прийнятному рівні. Через структури Світового банку, звісно.
3. Геополітика. ЗСУ будуть поступово переозброюються. Вступ до ЄС — гарантований. Вступ до НАТО чи близьке партнерство з НАТО — високо ймовірні. У нас є цілком актуальний шанс стати “Південною Кореєю” Європи. Для початку — на мінімалках.
4. Покарання воєнних злочинців. В цьому пункті — погані новини. Трибуналу в такому сценарії не буде.
Сценарій № 3. Сталий компромісний мир.
Ймовірність: дуже низька.
Як це виглядає? Це оці усі фантазії західних “миротворців” весни 2022. Сторони розходяться і домовляються про тимчасові статуси Криму та Донбасу,
про гарантії безпеки для України тощо.
Передумовою цього сценарію є добра воля сторін. Тобто жодна зі сторін не розбита. Але вирішують що досить.
Чому я не хочу розглядати цей сценарій серйозно? Бо поки живий Путін, це неможливо — він ніколи на це не піде через власну травмованість + на фоні його тероризму закриті можливості для компромісних перемовин. А в разі заміни керівництва Росії чи зміни там режиму, відкриваються більш прийнятні для росіян або для нас сценарії.
Але для чистоти експертименту, давайте про маркерні питання:
1. Території. Точно — повна деокупація всього до 24.02. Відкликання анексії 4 регіонів. “Підвішений” статус Криму та ОРДЛО.
2. Гроші. Росія визнає арештовані активи легальними репараціями. Ми отримуємо гроші на відновлення.
3. Геополітика. ЄС — так. НАТО — ні.
4. Покарання злочинців. Тільки тих, кого Росія визнає прийнятними для покарання.
Половина такого миру — неприйнятна для БУДЬ-ЯКОГО уряду РФ з реалістичних. Половина — для нас. Тому його не буде.
Як закінчиться ця війна? Частина 3.
Сценарій № 4. Очевидна військова і політична перемога України.
Ймовірність: висока.
Як це виглядає? Російська армія розбита, перебуває в процесі внутрішньої деградації та втратила здатність вести організовані бойові дії. Але російське керівництво в цілому продовжує контролювати ситуацію всередині країни і намагається укласти не ганебний для себе мир.
Важливими передумовами для такого сценарію є нарощування постачань озброєнь з Заходу (це поки що зберігається) і більш-менш адекватне управління силами оборони (як на рівні командування, так і на політичному рівні). Поки саме ці тенданці ми спостерігаємо, що і дозволяє розглядати цей сценарій як найбільш ймовірний. АЛЕ НЕ ГАРАНТОВАНИЙ.
В разі очевидної військової поразки мир може бути:
1. формалізованим (якщо в Росії відбудуться політичні зміни і заміна Путіна) — у вигляді багаторівневої угоди між сторонами;
2. неформалізованим (це варіація сценарія № 2, але з гарантованим виходом на кордони 1991 року і припиненням спроб Росії атакувати українську територію).
Що буде з маркерними питаннями?
1. Території. Відновлення державного суверенітету України в кордонах 1991 року.
2. Гроші. Тут є варіації. Скоріше за все — обмежиться конфіскацією активів та виплатами від партнерів. Хоча, цілком ймовірно, що при зміні режиму та необхідності відновити хоча б економічні стосунки з заходом певні виплати від Росії можливі.
3. Геополітика. ЄС і НАТО — так. Переозброєння ЗСУ для недопущення повторення війни — так.
4. Покарання воєнних злочинців. Ймовірність залежить від формату, в якому ми прийдемо до завершення війни. Якщо поразку Росії зафіксує Мішустін, то максимум що ми побачимо в легальному полі — це процеси над винуватцями війни в самій Росії з виключно політичних мотивів. Але це залежить від політичної моделі.
Сценарій № 5. Крах російської державності прямо в процесі війни.
Ймовірність: середня.
Про передумови цього сценарію я вже писав. Але коротко давайте повторимо:
1. Путін самостійно зменшує легітимність власного режиму і російської державності. В них вже навіть московське метро має власну квазі — ПВК. В кожному регіоні формуються напівавтономні збройні структури. І на фоні посилення боротьби за владу “рушниця стрілятиме”.
2. Економічні проблеми РФ матимуть стратегічний, довготривалий і невиліковний характер.
3. Деградація російської армії і перетворення її на токсичний фактор внутрішньої деградації вдарить по самій Росії.
4. Падіння авторитету “царя” та центральної влади штовхатиме режим до ентропії, швидкість і наслідки якої важко передбачити.
Українська армія в такому випадку, скоріше за все, відносно швидко зможе відновити суверенітет над всією територією. Але постане кілька нових важких питань: в умовах хаосу примусово вивезені в Росію українці будуть з великими труднощами пробиватися додому.
Крім того, ми ризикуємо отримати потік біженців, який буде доволі важко сепарувати від потоку українців. До того ж з високою долею ймовірності доведеться мати справу зі спробами експорту хаотичного насилля з території РФ до суміжних держав. Я вже не кажу про ризик потрапляння ядерної зброї в руки фанатиків — людожерів.
Було б добре, якби в Росії почалася просто громадянська війна без наслідків для нас або вона розвалилася як Радянський Союз. Та це не дуже ймовірно.
Але що точно: в таком сценарії і наші збройні сили, і нашу державу будуть підтримувати щоб ми були ефективним щитом для Європи від наслідків краху Росії. Але, на відміну від сценаріїв № 2 і № 4, відновлення України може дещо уповільнитися.
Щодо вступу до ЄС і НАТО — цей сценарій ок. Як і щодо покарання воєнних злочинців, але ловити їх доведеться самостійно.
Так, це не такий приємний сценарій, як нам часто здається, в короткостроковій перспективі.
Ось такі сценарії. Я вважаю найбільш ймовірним сценарій 4. Рівноймовірними — сценарій 2 і 5. Будемо спостерігати за розвитком подій.
