Запорука успіху при застосуванні нових кораблів – бажання «загнати» противника в бази, розвинуті засоби радіоелектронної боротьби та вмотивовані на перемогу екіпажі
23 травня цього року делегація Великої Британії відвідала приватні та державні кораблебудівні підприємства Миколаєва, щоб визначити можливого приватного підрядника для будівництва кораблів.
.
На даний момент відомо, що майбутні ракетні катери для ВМСУ матимуть силову установку від ДП «Зоря-Машпроект», до восьми ПКР «Нептун» в корабельному варіанті, довжина корпусу – до 65 метрів, швидкість – до 40 вузлів.
При цьому під час форуму «Україна 30. Безпека країни» Командувач ВМС України контр-адмірал Олексій Неїжпапа говорив, що до 2025 року за поточними планами наш флот повинен мати шість ракетних катерів та два тральники британської побудови, замість раніше передбачених восьми ракетних.
.
Якщо цей проект з побудови серії ракетних катерів за британським проектом завершиться успішно, наш флот отримає найкращі ударні кораблі за всю історію Незалежності України. Але мало просто мати досконалі кораблі, потрібно й знати, як їх застосувати найкращим чином.
Тут як взірець можемо взяти досвід «Битви при Латакії», що відбулась 7-8 жовтня 1973 року між флотами Ізраїлю та Сирії, під час «війни Судного дня», де переможцями стали саме ракетні катери ізраїльського флоту.
.
Формально, все виглядає так: група із п’яти ізраїльських ракетних катерів змогла непоміченою підійти до сирійського побережжя біля порту Латакія, успішно уразити чотири ракетні катери та один тральник флоту Сирії, і завдяки своїй мобільності – успішно уникнути удару у відповідь.
Для самої Сирії така поразка стала настільки дошкульною, що вона більше не наважилась виводити свої кораблі у море до кінця «війни Судного дня» — тобто до 23 жовтня1973 року.
Але цей приклад слід розібрати детальніше, і ми можемо це зробити із посиланням на ось цю публікацію західного профільного порталу Naval Post.
Так от, автори цього порталу стверджують, що перед початком «війни Судного дня» 1973 року в Ізраїлі знаходився «на положенні бідного родича» — в сенсі, що левова частка ресурсів йшла на «повітряну» та «сухопутну» компоненти.
Тому командування ВМС країни прагнуло здобути гучну перемогу, яка б підвищила престиж флоту, особливо – в плані розподілу воєнного бюджету.
Така можливість власне й випала з початком «війни Судного дня». І тут командування ізраїльського флоту поставило перед собою доволі просту задачу – потрібно провести успішну «набігову операцію», яка б мала скоріше психологічний ефект та примусила противника «замкнути» свої кораблі у базах.
Власне, з цією метою дивізіон в 5 ізраїльських катерів і вийшов на «полювання» до берегів Сирії.
Треба наголосити на ще одному моменті. Формально, за міццю «головного калібру» ізраїльтяни суттєво поступались сирійцям: ракетні катери ВМС Ізраїлю на той момент були оснащені ПКР Gabriel – 180 кг маси бойової частини та дальність стрільби до 25 кілометрів, ракетні катери ВМС Сирії – були оснащені ПКР П-15 – 480 кг маси бойової частини та дальність стрільби до 40 кілометрів.
Але тут все врівноважили комплекси радіоелектронної боротьби, установлені на ізраїльських катерах – вони просто придушили усі випущені сирійські «Терміти», тому власне ізраїльський флот і не отримав втрат за підсумками «Битви при Латакії».
Відповідно, щоб майбутні ракетні катери за британським проектом для ВМСУ принесли перемогу нашій країні на морі, треба ставити питання не тільки про ТТХ майбутніх кораблів.
Треба ставити питання і про мотивацію екіпажів цих кораблів, і також – якими засобами радіоелектронної боротьби володітиме Україна, щоб забезпечувати дії своїх ракетних катерів на морі проти РФ.
