Переговори в Мінську і операцію в Дебальцево ще довго вивчатимуть у всіх ВУЗах, як приклад того, як Порошенко переграв Путіна.
.
Сьогодні нам вже відомо, що відбувалося тоді за зачиненими дверима. Завдяки мемуарам президента Франції Франсуа Олланда ми знаємо навіть такі дрібниці, як Путін від брехні і викручувань тупо втомився і сказав, що йому треба вийти порадитися зі своїми підлеглими, а виявилося, він спить у іншій кімнаті «на широкому ліжку». Президент Франції це у своїх мемуарах з подивом і зафіксував, бо самі Меркель, Порошенко і Олланд задрімали у власних кріслах.
Роль посередника при домовленостях — гарантувати їхнє виконання. Прямі переговори з Путіним, до яких закликають наші ідіоти, від клоуна до всіляких йуль, як до якогось свого фетишу, це абсолютна дурня. В переговорах потрібний посередник, який притримає ваші гроші до отримання товару, або введе санкції до порушника. Тому, коли чуєте від політика заклики до «прямих переговорів з Путіним», стріляйте на звук. Перед вами ідіот.
Порошенко не був ідіотом. В посередниках за столом у Мінську сиділи президент Франції і канцлер Германії. А в них за спинами стояла величезна постать США, з якими Порошенко весь час вів свої власні переговори і наполегливо перетягував на наш бік.
Та у нас чомусь багато хто не розуміє, що Меркель зовсім не зобов’язана була за Україну оголосити війну Росії. Дуже часто посередник може стати на сторону сильного, а не правого. Захід бажав відбутися 50 відтінками занепокоєння і торгувати з Путіним далі. Просто почитайте мемуари Олланда і ви зрозумієте, що самого його взагалі найбільше хвилювало, що він кушать хотів, а принесли якісь бутерброди.
12 лютого Путін почав переговори з такого серйозного наскоку, що навіть посередники хитнулися: господін Порошенко, ваше військо розгромлене, ви не маєте вибору окрім підписати капітуляцію. Генерали Путіна, присутні з ним, кивали головами і підтвердили картами: українцам конєц. Ви не володієте ситуацією, ваші генерали вас обманюють. Наїзд Путіна був настільки впевнений, що Меркель декілька разів перепитала Порошенка: чи є це правдою? Бо ніякого сенсу вести перемовини далі немає, коли 8 тисяч українців в котлі. Розгромлений Порошенко просто водить посередників за ніс.
Але Порошенко це професійний дипломат, а Путін — завідуючий ключами від клубу культури у Дрездені. Порошенко підключив на прямий зв’язок свого начальника Генерального Штабу. І той прямо з фронту по голосному зв’язку повністю заперечив слова путінських генералів. А коли російський генерал Картаполов відповів: «да хватіт блєфовать, товаріщ гєнєрал, ви разбіти», Муженко запросив російського генерала на зустріч:
— Якщо так — зустрічаємося завтра зранку у Дебальцево. Зустрінемось прямо на місцевому вокзалі і ви це скажете мені в очі.
Путінський вояка змовчав. І після цього їхній лідер потрапив у найбільший капкан за все своє життя.
На фронті Збройні Сили України продовжували воювати, роздавити їх не виходило, а за столом треба було щось казати. Час став грав проти президента Росії. Занадто рано він приїхав на ці переговори. Занадто довірився власним лизоблюдам-генералам, які його обманули з казками про пабєди. І Путін поплив. Порошенко тиснув, а Путін викручувався і брехав, що іхтамнєт.
І в якийсь момент навіть завжди виважена Меркель розізлилася від путінської брехні і «пригрозила Путіну повною міжнародною ізоляцією»(с).
Посередники стали на наш бік. РФ взяла на себе в Мінську зобов’язання, за які світ одразу вхопився. РФ їх виконати не може. А за їхнє порушення кожні півроку продовжують санкції.
А Україна ніякі зобов’язань не має. Санкції на нас ніхто не накладав.
Так от. Я хочу звернути вашу увагу ось на що.
В нашому житті дуже часто важать деталі. Не глобальне, не велике і незрозуміле, а просте і маленьке.
Якби мама Порошенка курила під час вагітності, то у Порошенка IQ був як у «простих людей» і він би повівся на понти Путіна.
Муженко не протупив, не забув важливе, а потім не ляскав себе по лобі, коли було пізно, а сказав те, що було потрібно коли потрібно. І це зіграло.
Та нічого б не вдалося, якби простий лейтенант Божок з екіпажем сам не знищив три танки ворога. Йому казали про непереможність російської армії, але він в те не повірив. Сховався за розбитою технікою, виїхав, зробив постріл і назад в укриття. Знову виїхав, знищив другий танк, і в укриття. І тому росіяни втратили купу свого гарматного м’яса і «котел з 8 тис укр військових» замикають досі.
Україна зберегла Армію, виснажила наступальний потенціал ворога і відступила з маленького 20-тисячного міста, одночасно нанісши ворогу поразку на дипломатичному фронті, яка вилилася в глобальні економічні, політичні, іміджеві втрати. Вдавана непереможність Росії розвіялася назавжди. Особливо останнє привело до наступних болісних принижень від Туреччини, Саудівської Аравії і інших, які б ніколи не ризикнули зв’язатися з Росією версії 2013 року.
Історія протистояння під Дебальцево, це історія глобальної перемоги сил світла, над силами темряви. Недобита Російська Імперія отримала удар під ватерлінію, від якого вже не зуміє відновитися.
Бо ще Сунь Цзи казав: з українцями краще не зв’язуватися!
А путінські генерали таки приїхали на вокзал у Дебальцево. Але на побачення, що їм призначив Муженко, вони спізнилися назавжди.
