Одного разу нас запросили на день народження в ресторан. Ювілей. Гостей осіб 60: родичі, друзі і колеги ювіляра. Ми мало кого там знали. Великий довгий стіл. Сідаємо на зазначені нам місця. Я знайомлюся з людьми, які сидять поруч з нами.
— Стас, — простягаю руку 50-літньому пану, який сидить навпроти мене.
— Його звати Марк, — відповідає пані, яка сидить поруч з ним.
Чоловік мовчки потиснув мені руку.
— Давайте наповнимо чарки і вип’ємо за здоров’я ювіляра! — сказав хтось голосно з іншого кінця столу.
Я беру пляшку, розливаю по підставлених чарках. Простягаю пляшку до чарки Марка. Марко радісно тягнеться до чарки.
— Марко не п’є. У нього гастрит, — різко говорить жінка і дивиться на мене осудливо.
Марко робить вигляд, що тягнеться за хлібом. В очах туга. Бере хліб.
— Поклади хліб на місце, Марко. У тебе високий холестерин, — знову зауважує пані.
Марко мовчки кладе хліб на місце. І дивиться на годинник. Приносять закуски і салати.
— Марк, ці салати з майонезом. Хто знає, коли вони зроблені. А у тебе слабкий шлунок. Краще з’їж огірок, — і кладе в його порожню тарілку огірок. — Помідор залиш у спокої, Марко. У тебе на них алергія.
Собі ж пані кладе в тарілку всі салати, хліб, оселедець і фаршироване яйце. Марко дивиться із заздрістю, ковтаючи слину.
— У мене, міцний шлунок, — відрубала пані у відповідь на здивовані погляди. — І налийте мені горілки.
Марко їсть огірок, п’є воду й дивиться на годинник. Пані їсть все і п’є горілку. Марко важко зітхає.
Всі випили, спілкуємося. Розмовляю з тим, хто сидить навпроти мене і поруч з Марком хлопцем, обговорюємо якийсь фільм.
— Ви дивилися цей фільм? — звертаюся я до Марка, щоб хоч якось заманити його в бесіду.
Марк відкрив було рот, але…
— Марк не дивився цей фільм. Ми дивимося серіал «Від любові до кохання», він йде вже 2 роки. Ми зараз на 547-ій серії. І Маркові дуже подобається, — знову відповіла за Марка пані.
Марко знову мовчки подивився на дружину і на годинник. У нас вже пішла розмова про роботу.
— А Марко зараз не працює. У нього була виробнича травма. Він порізав палець. І вже 2 тижні сидить на лікарняному.
Принесли гаряче. Тітонька поклала собі гори всього.
— Марко, там жирне м’ясо. А ти на дієті. І постав, будь ласка, на місце кока-колу, у тебе цукор підвищений.
— У нього цукор високий, — ще раз сказала вона, але вже дивлячись на нас.
Люди, які сидять поруч, вже почали явно стібатися над парою.
— Свободу Маркові! — сказав хтось праворуч.
— Відпустіть Марка хоча б попісяти, — сказав ще хтось. Може бути, навіть я.
— Пішли покуримо? — сказав хлопець праворуч і подивився на всіх.
— Марко не курить. Марко сильно кашляє. У нього в дитинстві був бронхіт.
Марко знову дивиться на годинник. Дивиться не відриваючись секунд 30. І раптом спокійно так каже:
— Так, все! Панове, налийте мені горілки, — і набирає купу салатів, м’ясо, запиває кока-колою. Зараз ще вип’ємо і підемо на перекур!
Від несподіванки пан поруч з Марком здригнувся, я поперхнувся. А хтось навіть здивовано сказав:
— Господи Ісусе! — і поцілував свій Маген Давид.
— Що, вже 8:00? Ну, Марко, ти розумниця моя, — посміхнувшись, сказала пані і поцілувала Марка у щоку, — їж, сонце моє, їж!
Ми в повному ауті дивилися на цей сюр. Вже в курилці Марік нам розповів:
— Я їй в карти програв. Ми з моєю Ніною на бажання граємо. Вже років 20. Цього разу я програв і повинен був до 8:00 мовчати і з усім погоджуватися. Це ще нічого… минулого разу Нінка програла і пішла на весілля своєї співробітниці ненафарбована в сукні і в шльопанцях. Ось це була жесть!
— Очманіти! Як нудно я живу! — Сказав якийсь пан і, похнюпившись, вийшов із курилки.
P. S. Потім Марк і Ніна напилися і влаштували на танцполі практично стриптиз. Напевно, програли один одному в доміно або в кеглі. Вміють люди…
Стас Вольський
