Я, як і більшість притомних людей, з полегшенням зітхнув, коли все ж відбулася зустріч Зеленського і Трампа.
Але, скромно нагадаю, що українська делегація їздила у США не для того, щоб впродовж доби посваритися, а потім примиритися з республіканцями.
Весь серпень і вересень ми слухали історію про якийсь дуже таємний, але надзвичайно дієвий План Перемоги.
5 пунктів і жопіздан!
У режимі онлайн вся нація, затамувавши подих спостерігала, як він готується: 30%…60%…90%… Loaded!
У більшості, можливо через рекламу, склалося враження, що Президент сам написав, домовився, приїхав, підписав і ми вʼє@али!
І у всіх зараз смузі-шампанське…
Воно, звісно, прикольно, хіба вперше НЕ пʼємо каву в Криму?!
Але проблема у тому, що на фронті теж на цю дурню болісно реагують.
Якийсь батальйон дуже чекає Абрамс, інший хоча б пару саушок, решта: б/к, дрони, РЕБи, броню…
І всі питають: де наші ракети і геймченджери F-16?
Це — абсолютно чіткий і простий План Перемоги на декілька км фронту. Є забезпечення — батальйон цілий і тримає стрій, немає: ми загинули і оборона відходить на нові, непідготовлені рубежі.
Отже, поїздка в Штати — це було не формальне узгодження Плану Перемоги, який мав бути раніше погодженим в робочому порядку, а просто красива презентація чергової ідеї ноунейма і тепер ми чекаємо на відповідь?
Тобто, завтра перелому на полі бою не буде?
І, соррі, а тепер що і коли ми будемо чекати?
А захищеною електронкою не можна було його переслати, якщо через півгодини після передачі над ним буде працювати купа людей?
Сподіваюся, всі досвідчені позитивні експерти телемарафону, Квартал 95 і численна зелена челядь вже записалася добровольцями на фронт.
Вибачте за відвертість, але з цими краще вже не буде.
Winter is coming.
П.С. Єдине, що йде чітко — це переговори про транзит російського газу і нафти територією України. На кону 11 млрд. дол. для Кремля, щоб витратити на війну проти нас, і відкат тим, хто про це домовляється
Volodymyr Omelyan
Держсекретар США Блінкен заявив про занепокоєння США щодо підтримки Китаєм оборонної промислової бази Росії під час переговорів з очільником китайського МЗС Ван Ї. Він зазначив, що заяви Пекіна про мир в Україні «не збігаються з реальністю».
За його словами, близько 70% верстатів, які Росія імпортує, і 90% мікроелектроніки надходять з Китаю та Гонконгу, і це суттєво допомагає Москві виробляти ракети, броньовані машини та боєприпаси, необхідні для продовження війни.
Мене цікавить єдине: скільки верстатів і виробничих ліній Україна імпортувала, отримала, купила у Заходу для забезпечення потреб ЗСУ?
І це не обовʼязково виробництво ракет, дронів чи снарядів. Це автомобільні платформи, броня, засоби ППО, елементарні саперні лопатки і тд.
Ці заводи — це не просто данина «військовій моді». Це робочі місця для українців, шанс після війни отримати ще одну потужну галузь.
І неправда, що немає на це грошей. Просто немає бажання і бачення.
Якщо в країни є 2,5 млрд дол на нові легкові автомобілі у 2023 р, які явно не на фронт купувалися, то завдання Уряду створити такі умови, що бізнес має бути зацікавлений у будівництві нових заводів.
Замість 61 000 БМВ, Мерседесів і Тойот з салону краще мати 50 нових заводів. І, повірте мені, кожен адекватний бізнесмен вміє добре рахувати, яка інвестиція принесе більше прибутку: завод чи автомобіль.
Я вже навіть не згадую про державно-приватне партнерство, яке в нормальній країні мало би стати драйвером росту. Безкінечна реформа Укробронпрому наразі обмежується повідомленнями про ріст виробництва у 5-20-100 разів невідомо чого.
І, до речі, де наші ракети?
З Планом Перемоги вже все зрозуміло…
Volodymyr Omelyan
