Я народилась в Бучі

Я там навчалась в школі, там жила перші 20 років свого життя. Там живуть майже всі мої родичі, дуже багато знайомих, однокласників.

Те що я зараз чую від людей, які не змогли виїхати з Бучі, Ірпеня, Гостомеля — мені не налазить на голову.

Мародерства це лише малесенький злочин проти мирного населення.

Буча, Ірпінь замінований весь.

Заміновані тіла цивільних.

Подвір’я школи, в якій я навчалась, завалене тілами людей, яких збирають по всій Бучі.

На Яблунці людей тримали в заручниках.

Розстріляні чоловіки зі зв’язаними руками.

Зґвалтовані жінки.

Діти.

Тіла дітей. Окремо частини тіл дітей.

Розстріляні літні люди.

Вся Яблунька в тілах цивільних людей .

Вибачте, що непоетично.

Але, якщо мені ще хтось, десь, колись розповість про « хорошіх ру@@@х» — просто прокляну.

Окремий привіт меру Бучі, який весь час возив в машині 2 прапори : рос@@@й та український. Був відсутній весь час окупації, кинувши громаду на призволяще. Вчора їжу по Бучі розвозив мер Ірпеня. Володимир Зеленський якось необачно роздавати таким покидькам державні нагороди.

А ще Служба безпеки України я б дуже зацікавилась, яку інформацію він передав окупантам.

І це, я ще нікого навіть не почала критикувати.

Чистий фактаж.

P.S. Три хвилини у мене була можливість відмічати аккаунт президента. Зараз вже немає. Знову ж — чистий фактаж.

Dana Yarovaya

Сталося найстрашніше з того що могло статися з путіноїдами. Вони замаралися — і залишили сліди. Вони тікали з захоплених містечок Київської області так швидко, що взагалі не встигли за собою прибрати.

Цивільні зі зв’язаними руками застрелені в потилицю. Погвалтовані жінки, тіла яких намагалися спалити. Пограбовані приватні садиби. Масові захоронення мирних мешканців. Все це — жахливі речові докази нелюдської сутності рашизму.

Навить не сумнівайтеся. Скабеєва і Соловйов зараз заходяться розповідати що то все — російськомовні громадяни України убиті нацбатальйонами за співпрацю з «асвабадітєлями». Якщо російський снаряд влучає в дитячий садок — той автоматично перетворюється на штаб «Азова». Кожен українець убитий окупантами, автоматично перетворюється в жертву «Правого сектору».

У росіян реальність не те що насправді, а те що говорить Скабеєва і в що зручніше вірити. Так було завжди, відтоді як Московія відпупкувалася від Монгольської Орди — і перевершила її.

Достукатися до «народу-богоносця» справа марна. Але. Художества росіян на Київщині уже бачать іноземні журналісти. Вони рознесуть зроблене москвою по всьому світові — у всі кінці. Те що залишила по собі Москва побачать іноземні дипломати. Москва розповідала про Серебриницю? У Бучі та Ірпені вона її перевершила. У порівнянні з путінськими горлорізами меркнуть навіть гітлерівські СС. Це тепер побачить весь світ. І чхати буде світові, що там белькотатиме Росія.

Росія більше не зможе апелювати на переговорах ніби вона врятувала Європу від гітлеризму — вона уже нічим не краща за Нацистську Німеччину. Росії прийдеться тепер на кожних переговорах відмиватися від кадрів того, що залишили окупанти на Київщині. А будуть ще й інші факти. А будуть ще документування злочинів, судмедекспертизи, розслідування, судові вироки. Будуть названі імена та прізвища бузувірів made in Russia.

На наших очах запускається процес, після якого бути росіянином в цивілізовані країні стане гидко і бридко.

Сьогодні з’явилося відео де на російському «Савєтє фєдєраций» відгодований московський кнур просторікує, що вони не певні що Україна має зберігати свій суверенітет. Бо суверенітет, мовляв, грунтується на силі. Ну, силу вони зараз відчують. Потужну силу. Силу зневаги усього світу.

Плакатися ще будуть, мовляв, їх то за що? То ж усе Путін! Якщо побачите таке — покажіть їм фото з Бучі, Ворзеля, Немішаєва, Іванкова… Всі ті сліди які залишили по собі їхні асвабадітєлі. Їм тепер від цього не відмитися.

Дмитро «Калинчук» Вовнянко

ЗСУ звільнили від російських солдатів Бучу Київської області. Під час перевірки території міста на подвір’ї однієї з будівель було виявлено тіла розстріляних місцевих жителів, деякі мали пов’язані руки:

Буча. Розстріляні цивільні із зв’язаними за спиною руками. Типовий почерк російських «Асвабодітілей».

Мотижин. Розстріляні російськими окупантами мирні жителі. Дві жінки та четверо чоловіків. Вбиті пострілом у потилицю. У деяких людей руки пов’язані за спиною.

Цей відступ з Київської області треба дуже сильно фільмувати та максимально перекладати.

Бо те, що відбувалося там, не має ані найменшого військового пояснення.

Навіть знищення Маріуполя має збочену, психопатичну, але логіку. Пробиття коридору на Крим, вихід на адміністративні кордони, небажання нести втрати під час боїв в місті…

Київщина не пояснюється нічим, крім абсолютно нелюдського складу розуму. Все те, що відбувалося тут, не мало військового сенсу. Навпаки, з цієї точки зору воно було шкідливе.

Місяць грабунків, вбивств і згвалтувань там, де завдання стояло завоювати прихільність місцевих. Розстріли заради забави. Морення голодом. Вбивство домашніх та свійських тварин. Нищення музеїв. Прицільне полювання на вчителів. Мародерство навіть якихось дешевих дрібничок. Такого досвічені люди не бачили навіть у близькосхідніх конфліктах, найближчий аналог — Руанда.

Раніше я хотів побачити вогонь над Кремлем. Тепер я думаю про їхні деревні. Ці нелюди не з Москви йшли, а з глубінки, з селищ з невимовними назвами. Це були навіть не якісь ідейні ватники, а звичайні Вані та Ахмети, часто призовники. Це була не каральна акція, а просто прояв їхнього бачення світу.

Такі вони. От він — їхній простий хлоп від землі та сохи.

І він схожий на людину ще менше за Путіна.