Главный редактор информационного агентства «Остров» в своём интервью каналу Ukrlife.TV проанализировал ситуацию в украинской власти, в России и на оккупированных территориях и пришёл к выводу, что все они готовятся к началу эскалации боевых действий.
«Сошлись три интереса основных игроков на том, чтобы была эскалация и была военная операция. Я уверен, что независимо от того, кто начнёт первый военную операцию — Украина это будет или боевики, которые провоцируют Украину к этому, она всё-таки инспирирована, она будет реакцией на нежелание Москвы, на блокировку всех мирных решений», — рассказал Сергей Гармаш.
P.S. «Донбасс будет наш!» – командир 72-й ОМБр рассказал о секретах успеха украинской армии
В суботу 12 травня прямо на полігоні вдалося поговорити з комбригом 72-ї — полковником Русланом Татусем.
Командир 72-ї ОМБР імені «Чорних запорожців» полковник Руслан Татусь
— Ви не дуже публічна людина, про вас мало що відомо.
— Для висвітлення того, що відбувається в ЗСУ — є прес-служба (сміється). Ну, не завжди ж говорить вище керiвництво — і це стосується багатьох сфер. Так, у деяких випадках особиста присутність обов’язкова, в інших — відповісти на питання, що цікавлять, цілком здатні прес-офіцери.
— Чи вважаєте, що командири повинні бути «в стороні», а піар армії не потрібен? Давайте чесно.
— Розумієте, армія ж — не політизована організація. Я не проти інтерв’ю, але… Висловлю саме особисту думку. Я — командир бригади. У мене є поставлені керівництвом завдання, є присяга на вірність українському народу. Я виконую свої обов’язки і служу народу України. Це головне.
Інформація — важлива складова. Але вона повинна бути, вибачте за тавтологію, насамперед інформативною. Не чутки, не емоції. Щоб можна було відстежувати, аналізувати, розуміти процеси, що відбуваються. Зараз я говорю саме про Збройні сили України.
— До речі, скільки ви вже в армії?
— На службу до Збройних сил я прийшов в 1994 році. У серпні буде 24 роки.
— Прийшли і «затрималися» чи це було усвідомлене рішення, мрія?
— Рішення прийняв до закінчення школи. Двоє моїх дядьків були військовими. І хоча у мене був вибір, я міг піти в цивільний ВНЗ, але обрав військовий. Не люблю гучних слів, але служба в ЗСУ — моє покликання.
— Чи не було такого, щоб хоч на мить пошкодували про зроблений вибір?
— Навіть наприкінці 90-х, коли були деякі проблеми в Збройних силах, ми витримали. Ні, ніколи не шкодував про своє рішення. Моє місце в ЗСУ.
— Давайте повернемося до важкого 2014 року. Коли ви зрозуміли, що війна неминуча?
— На самому початку зими. Тоді я проходив службу на посаді начальника штабу 128-ї окремої Закарпатської гірсько-піхотної бригади. Ми почали готуватися. І так сталося, що у найперші періоди конфлікту деякі підрозділи були задіяні в ході проведення Антитерористичної операції на Донбасі. Під моїм керівництвом були виконані всі необхідні заходи.
— Важко завоювати авторитет?
— Ми прекрасно розуміємо, що коли змінюється керівництво на всіх рівнях, і у військовому управлінні, і в цивільних організаціях, кожен керівник має свої погляди, стиль і методи роботи.
З прибуттям у 72-у бригаду я розібрався з обстановкою, яка була на той момент. Це був кінець 2017 року. Жодних труднощів особисто для себе я не бачив.
Проблемні питання, які мали місце, вже вирішені і сьогодні я можу стверджувати, що особовий склад, у тому числі, офіцери — мої однодумці. Ми працюємо в одному напрямку — з метою підготовки підрозділів до виконання завдань.
Під час одного з етапів навчань підрозділи бригади, зокрема, провели рейдовий марш та навели понтонну переправу через водну перешкоду
— Але завжди є незадоволені командиром. Ось ви — жорстка людина, авторитарна?
— Я не жорстка людина — просто справедлива. Якщо військовослужбовець, перебуваючи на певних посадах в Збройних силах України, зобов’язаний виконувати певні обов’язки — значить, у будь-якому випадку він буде їх виконувати. Крапка.
— А якщо нi?
— У такому випадку є методи, дисциплінарна практика… Але за весь цей час на офіцерів, військовослужбовців я наклав мало дисциплінарних стягнень.
— Стягнення не надто дієві?
— Розумієте, залучати відразу до дисциплінарної відповідальності вважаю неправильним. Спочатку потрібно провести бесіду, зробити зауваження, подивитися на поведінку військовослужбовця після цього, зрозуміти, змінилося ставлення людини до виконання службових обов’язків чи залишилося на тому ж рівні. Зрозуміти причини. І, відповідно, тоді вже робити висновки.
Не завжди все рівно, бувають проблеми з виконанням завдань, не все відразу виходить так, як хотілося б, але на рівні командира бригади це можна виправити. Це не стосується проблемних питань, які виносяться на розгляд вищого керiвництва.
У бригаді останнім часом дуже багато зроблено — в усіх напрямках. Військова дисципліна, озброєння, військова техніка…
Сьогодні ви спостерігали, як військовослужбовці прекрасно впоралися з раптовими завданнями, які відпрацьовувалися у ході цих навчань. Всi машини на ходу, особовий склад навчений. Не було жодних затримок.
Крім штатних підрозділів бригади, у навчаннях також були задіяні військовослужбовці Центру інженерного забезпечення Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України, а також підрозділ армійської авіації Сухопутних військ
— І у хлопців горять очі. Це помітно. Загалом, готові в будь-який момент… Може болюча тема, але все ж таки запитаю: трапляються «випадкові люди»? Кому не місце в армії?
— В армії не місце тим, хто прийшов виключно заради заробітку. Якщо військовослужбовець має проблеми з дисципліною, є питання з вживанням алкоголю, з виконанням безпосередніх обов’язків… А якщо командири більшу частину часу приділяють не підготовці своїй і своїх підрозділів, а військовослужбовцям, які не хочуть виконувати свої обов’язки — останніх в армії не повинно бути.
— Ви стали комбригом, коли хлопці вже повернулися з Донбасу.
— Я став командиром бригади, коли вона перебувала на відновленні боєздатності.
— Багато військових не приховують, що це теж свого роду випробування. Вивели із зони АТО (сьогодні — ООС), а тут — інші реалії. Непросто. Та що там казати, після півтори тижні на сході, я не відразу змогла переключитися на «мирні реалії», але це і близько не те, як почуваються хлопці після бойових дій.
— Я розумію, про що ви. Повністю змінюється атмосфера. У 72-ї бригади славний бойовий шлях і, відповідно, є свої особливості. Люди протягом тривалого часу виконували завдання на Авдіївському напрямку. Коли я прибув у бригаду, багатьом військовослужбовцям було надано відпустку. Багато з них були виснажені, накопичилася втома… Хтось прийняв рішення звільнитися, пріоритет — сім’ї, дітям. Це стосується як офіцерів, так і військовослужбовців-контрактників.
На даний момент зі мною виконують завдання і ті люди, хто давно в бригаді, і ті, хто недавно прийшов. Зараз у нас непогана укомплектованість. Бригада може повноцінно виконувати завдання.
— У тому числі на Донбасі?
— Стовідсотково. І він буде наш, навіть не сумнівайтеся. Ми готові.
facebook.com/72.brigade.best
